Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

 

Ветеринарна паразитоценологія

Вчення академіка О.П.Маркевича про паразитоценози та асоціативні хвороби тварин.

Розвиток нових ідей, нового стилю мислення і системного підходу до відсутності паразитизму зумовило створення нового напряму у паразитології — паразитоценології. Основи паразитоценології як самостійного напряму заклав академік АН України О.П.Маркевич. Він обгрунтував специфіку цього наукового напряму, коло завдань для вивчення, поставив питання про об'єднання паразитологічних дисциплін: вірусології, мікробіології, мікології, зоопаразитології однією паразитологічною теорією, розвив вчення академіка Є.Н.Павловського про паразитоценоз.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

За Є.Н.Павловським, паразитоценоз — це сукупність організмів-паразитів, мутуалістів, коменсалів в організмі живителя, які знаходяться у певних взаємовідносинах між собою та організмом живителя. Нині паразитоценоз трактується як сукупність організмів інвазійної, бактеріальної, фітової або вірусної природи, що живуть в організмі тварин і спричиняють хвороби. Загальна еволюція організмів різного рівня сприяла тому, що до тканин та органів тварин пристосувалися різні організми: віруси, хламідії, мікоплазми, бактерії, найпростіші, гельмінти, членистоногі. Таким чином, виникли асоціації організмів різного рівня. Вивчення патогенної дії цих організмів у сукупності має велике значення для встановлення причин паразитоценологічних захворювань.

За О.П.Маркевичем, паразитоценологія (від гр. слів parasitos — дармоїд, koinos — загальний, logos — вчення) — комплексна наука медико-ветеринарно-фітопатологічного напряму, яка вивчає структуру, склад та функціонування екопаразитарних (паразитоценозних) систем.

Екопаразитарна система (паразитоценоз) — сукупність паразитичних, умовно патогенних організмів, їх асоціацій з вільноживучими поколіннями, які мешкають у середовищі живителів і навколишньому. Завдання паразитоценології — вивчити ці системи та їх компоненти, закономірності їх формування, функціонування з метою розробки методів управління ними.

Ветеринарна паразитоценологія — розділ паразитоценології, який вивчає взаємовідносини співчленів екопаразитарних систем тварин, іноді й людини, закономірності та особливості епізоотичного процесу асоціативних Хвороб тварин, їх патогенез, клінічні ознаки, поширення, вплив навколишнього середовища та живителів на компоненти екопаразитарних систем, методи діагностики, профілактики і лікування асоціативних хвороб.

Таким чином, завданням ветеринарної паразитоценології є теоретичне об'єднання усіх розділів заразної патології, тобто ветеринарної вірусології, бактеріології, епізоотології, зоопаразитології у рамках загальних теорій. А це є шляхом до створення законів паразитизму, поняття про рівні паразитизму, патогенез змішаних інфектоінвазій.

Мета ветеринарної паразитоценології — розроблення технологій управління екопаразитарними системами тварин.

О.П.Маркевич запропонував нову схему структури біоценозу й екопаразитарної системи та запровадив нове поняття «мікропаразитоценоз». За О.П.Маркевичем, мікропаразитоценози формуються у однієї особини відповідно до виду живителя (великої, рогатої худоби, вівці, кози, коня, курки та ін.) з мікропопуляцій паразитів у тілі живителя, а також тих, що проникли додатково в організм вільноживучих та умовно патогенних паразитів (у широкому значенні). Практично, популяції усіх живих істот (від одно- до багатоклітинних) є носіями другого життя (перша аксіома паразитизму). Представники цього життя знаходяться в організмі живителя не у хаотичному стані, а згідно з законами синергетики формуються певні екопаразитарні системи (синергетика — науковий напрям, який вивчає живі системи як складні структури, що постійно самоорганізовуються, із специфічною організацією внутрішніх інформаційних та енергетичних процесів).

Звичайно, у поняття «паразитоценоз» та «мікропаразитоценоз» ветеринарні спеціалісти включають, у першу чергу, системи організмів, які викликають патологічні процеси (асоціативні хвороби). Такі екопаразитарні системи також називають патогенетичними. Залежно від кількості видів симбіонтів та паразитів, яку має організм живителя, розрізняють монопаразитарні та поліпаразитарні екологічні системи.

Монопаразитарна система складається з організму живителя і мікропопуляції одного, виду паразита. Такі системи відтворюють на тваринах-гнотобіонтах (гнотобіонти — це тварини, яких утримують від народження у стерильних умовах). У природі монопаразитарна система може бути, коли один паразит, підсилено розмножуючись, пригнічує інших і хвороба виявляється як монопаразитарна.

Поліпаразитарна система складається, з організму живителя, який містить на собі або всередині організму n-кількість особин двох і більше видів паразитів.

Так, у кишечнику вівці можуть одночасно паразитувати 2—3 види і більше гельмінтів (трихостронгілюси, нематодири, кооперії, остертагії), кілька видів еймерій і навіть у поєднанні з мікробами, наприклад — клостридіями. У кишечнику молодняка свиней одночасно можуть знаходитися такі паразитичні організми, як віруси, мікроби (кишкова паличка, сальмонели), найпростіші (кокцидіїди), гельмінти (аскариди, трихоцефалюси, езофагостоми). У курчат — віруси, мікроби, еймерії.

Класифікацію екопаразитарних систем тварин за Д.І.Панасюком (1986) наведено нижче:

Монопаразитарні системи Поліпаразитарні системи
Зоопарази- тарні Фітопарази- тарні Вірусно- рикетсіозні Суперпара- зитарні Гіперпарази- тарні Змішані
Протозойні Бактеріальні Вірусні Двочленні Двоступеневі Двочленні
Гельмінтозні Грибні Рикетсіозні Тричленні Триступеневі Тричленні
Ентомозні     Чотиричленні Чотиристу- пеневі Чотиричленні
Арахнозні     Багаточленні   Багаточленні

За Д.І.Панасюком (1986), поліпаразитарні системи можуть бути гіперпаразитарні, суперпаразитарні, змішані.

Гіперпаразитарна система — наявність в організмі живителя двох, трьох і більше паразитів. При цьому один паразит утримує в собі іншого, паразита (гіперпаразити, гіперпаразитизм). Такі системи можуть бути дво-, три- і більше ступеневі.

Суперпаразитарна система — наявність багатьох особин паразитів, які живуть у тканинах одного або кількох органів живителя у визначеному ряду, характерному для виду паразита.

Змішана поліпаразитарна система — поєднання в організмі живителя супер- і гіперпаразитів.

Наука і практика ветеринарної медицини вже мають у своєму розпорядженні численні дані про структуру, склад, закономірності функціонування мікропаразитоценозів та поліпаразитарних супер-, гіпер- та змішаних екосистем. Такі системи й викликають асоціативні хвороби у тварин.

 

Ви дивилися сторінку - Ветеринарна паразитоценологія

Наступна сторінка      - Принцип планування протипаразитарних заходів

Попередня сторінка    - Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Повернутися до початку сторінки Ветеринарна паразитоценологія

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.