Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин


В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.


Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози


   Література
   Карта сайту

Ветеринарна паразитоценологія

Вчення академіка О.П.Маркевича про паразитоценози та асоціативні хвороби тварин.

Розвиток нових ідей, нового стилю мислення і системного підходу до відсутності паразитизму зумовило створення нового напряму у паразитології — паразитоценології. Основи паразитоценології як самостійного напряму заклав академік АН України О.П.Маркевич. Він обгрунтував специфіку цього наукового напряму, коло завдань для вивчення, поставив питання про об'єднання паразитологічних дисциплін: вірусології, мікробіології, мікології, зоопаразитології однією паразитологічною теорією, розвив вчення академіка Є.Н.Павловського про паразитоценоз.

За Є.Н.Павловським, паразитоценоз — це сукупність організмів-паразитів, мутуалістів, коменсалів в організмі живителя, які знаходяться у певних взаємовідносинах між собою та організмом живителя. Нині паразитоценоз трактується як сукупність організмів інвазійної, бактеріальної, фітової або вірусної природи, що живуть в організмі тварин і спричиняють хвороби. Загальна еволюція організмів різного рівня сприяла тому, що до тканин та органів тварин пристосувалися різні організми: віруси, хламідії, мікоплазми, бактерії, найпростіші, гельмінти, членистоногі. Таким чином, виникли асоціації організмів різного рівня. Вивчення патогенної дії цих організмів у сукупності має велике значення для встановлення причин паразитоценологічних захворювань.

За О.П.Маркевичем, паразитоценологія (від гр. слів parasitos — дармоїд, koinos — загальний, logos — вчення) — комплексна наука медико-ветеринарно-фітопатологічного напряму, яка вивчає структуру, склад та функціонування екопаразитарних (паразитоценозних) систем.

Екопаразитарна система (паразитоценоз) — сукупність паразитичних, умовно патогенних організмів, їх асоціацій з вільноживучими поколіннями, які мешкають у середовищі живителів і навколишньому. Завдання паразитоценології — вивчити ці системи та їх компоненти, закономірності їх формування, функціонування з метою розробки методів управління ними.

Ветеринарна паразитоценологія — розділ паразитоценології, який вивчає взаємовідносини співчленів екопаразитарних систем тварин, іноді й людини, закономірності та особливості епізоотичного процесу асоціативних Хвороб тварин, їх патогенез, клінічні ознаки, поширення, вплив навколишнього середовища та живителів на компоненти екопаразитарних систем, методи діагностики, профілактики і лікування асоціативних хвороб.

Таким чином, завданням ветеринарної паразитоценології є теоретичне об'єднання усіх розділів заразної патології, тобто ветеринарної вірусології, бактеріології, епізоотології, зоопаразитології у рамках загальних теорій. А це є шляхом до створення законів паразитизму, поняття про рівні паразитизму, патогенез змішаних інфектоінвазій.

Мета ветеринарної паразитоценології — розроблення технологій управління екопаразитарними системами тварин.

О.П.Маркевич запропонував нову схему структури біоценозу й екопаразитарної системи та запровадив нове поняття «мікропаразитоценоз». За О.П.Маркевичем, мікропаразитоценози формуються у однієї особини відповідно до виду живителя (великої, рогатої худоби, вівці, кози, коня, курки та ін.) з мікропопуляцій паразитів у тілі живителя, а також тих, що проникли додатково в організм вільноживучих та умовно патогенних паразитів (у широкому значенні). Практично, популяції усіх живих істот (від одно- до багатоклітинних) є носіями другого життя (перша аксіома паразитизму). Представники цього життя знаходяться в організмі живителя не у хаотичному стані, а згідно з законами синергетики формуються певні екопаразитарні системи (синергетика — науковий напрям, який вивчає живі системи як складні структури, що постійно самоорганізовуються, із специфічною організацією внутрішніх інформаційних та енергетичних процесів).

Звичайно, у поняття «паразитоценоз» та «мікропаразитоценоз» ветеринарні спеціалісти включають, у першу чергу, системи організмів, які викликають патологічні процеси (асоціативні хвороби). Такі екопаразитарні системи також називають патогенетичними. Залежно від кількості видів симбіонтів та паразитів, яку має організм живителя, розрізняють монопаразитарні та поліпаразитарні екологічні системи.

Монопаразитарна система складається з організму живителя і мікропопуляції одного, виду паразита. Такі системи відтворюють на тваринах-гнотобіонтах (гнотобіонти — це тварини, яких утримують від народження у стерильних умовах). У природі монопаразитарна система може бути, коли один паразит, підсилено розмножуючись, пригнічує інших і хвороба виявляється як монопаразитарна.

Поліпаразитарна система складається, з організму живителя, який містить на собі або всередині організму n-кількість особин двох і більше видів паразитів.

Так, у кишечнику вівці можуть одночасно паразитувати 2—3 види і більше гельмінтів (трихостронгілюси, нематодири, кооперії, остертагії), кілька видів еймерій і навіть у поєднанні з мікробами, наприклад — клостридіями. У кишечнику молодняка свиней одночасно можуть знаходитися такі паразитичні організми, як віруси, мікроби (кишкова паличка, сальмонели), найпростіші (кокцидіїди), гельмінти (аскариди, трихоцефалюси, езофагостоми). У курчат — віруси, мікроби, еймерії.

Класифікацію екопаразитарних систем тварин за Д.І.Панасюком (1986) наведено нижче:

Монопаразитарні системи Поліпаразитарні системи
Зоопарази- тарні Фітопарази- тарні Вірусно- рикетсіозні Суперпара- зитарні Гіперпарази- тарні Змішані
Протозойні Бактеріальні Вірусні Двочленні Двоступеневі Двочленні
Гельмінтозні Грибні Рикетсіозні Тричленні Триступеневі Тричленні
Ентомозні     Чотиричленні Чотиристу- пеневі Чотиричленні
Арахнозні     Багаточленні   Багаточленні

За Д.І.Панасюком (1986), поліпаразитарні системи можуть бути гіперпаразитарні, суперпаразитарні, змішані.

Гіперпаразитарна система — наявність в організмі живителя двох, трьох і більше паразитів. При цьому один паразит утримує в собі іншого, паразита (гіперпаразити, гіперпаразитизм). Такі системи можуть бути дво-, три- і більше ступеневі.

Суперпаразитарна система — наявність багатьох особин паразитів, які живуть у тканинах одного або кількох органів живителя у визначеному ряду, характерному для виду паразита.

Змішана поліпаразитарна система — поєднання в організмі живителя супер- і гіперпаразитів.

Наука і практика ветеринарної медицини вже мають у своєму розпорядженні численні дані про структуру, склад, закономірності функціонування мікропаразитоценозів та поліпаразитарних супер-, гіпер- та змішаних екосистем. Такі системи й викликають асоціативні хвороби у тварин.


Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Ветеринарна паразитоценологія

Наступна сторінка      - Принцип планування протипаразитарних заходів

Попередня сторінка    - Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Повернутися до початку сторінки Ветеринарна паразитоценологія

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.