Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Вароатоз (варооз) бджіл

Вароатоз (varroatosis) — дуже поширене небезпечне інвазійне захворювання личинок, лялечок і дорослих бджіл. Міжнародним епізоотичним бюро воно віднесене до карантинних хвороб (список Б). Кліщі за допомогою присосок міцно прикріплюються до личинок, лялечок і дорослих особин, живляться гемолімфою бджіл. При ураженні гинуть лялечки, з'являється нежиттєздатне потомство.

Характеристика збудника хвороби.

Кліщ Varroa jacobsoni — поперечно-овальної форми. Самки темно-коричневі, розміром 1—1,2 х 1,6—1,9 мм. Тіло кліща покрите жорсткими щетинками. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Кліщі мають чотири, пари добре розвинених кінцівок (рис. 73). Самці сірувато-білуваті, розміром 0,8—0,9 x 0,7—0,9 мм, не живляться.

Varroa jacobsoni

Рис. 73. Varroa jacobsoni:
а — самка; б — самець (за Ланге та ін., 1976)

 

Розмножується кліщ на трутневому й бджолиному розплоді. Самка паразита після живлення проникає до бджолиних та трутневих комірок, де відкладає білуваті яйця розміром 0,5—0,7 х 0,5— 0,6 мм. У бджолині комірки вона відкладає у середньому 4—5 яєць (максимум — 5), а в трутневі — 4 яйця (максимум 6—7). За 24 год виходить протонімфа, потім дейтонімфа та імаго. Кожна з цих фаз розвитку кліща до линяння живиться гемолімфою живителя. Цикл розвитку самки 5—6 діб, самця — 6—7. Самки влітку живуть 2—3, взимку — 6—8 міс. Зимують лише дорослі самки.

Епізоотологічні дані.

Джерелом зараження є уражені кліщем бджоли, трутні, рої, зрізаний трутневий і бджолиний розплід. Паразит передається через блукаючих бджіл, при підсиленні сімей-розплодом або бджолами з господарств, неблагополучних щодо вароатозу. Кліщі поза гніздом бджолиної сім'ї зберігають життєздатність на стільниках 6—7 днів, на трупах бджіл, трутнів і лялечок—11, на відкритому розплоді — 15 і на запечатаному — 32 дні.

Патогенез, клінічні ознаки.

Патогенна дія паразитів залежить від ступеня інвазії й стану бджолиної сім'ї. Кліщі інтенсивно розмножуються у розплоді бджіл, живляться гемолімфою личинок, лялечок, дорослих бджіл, що викликає втрату білка. Гинуть лялечки, з'являється нежиттєздатне потомство. У таких бджіл відсутні або недорозвинені крила тощо, груди і черевце деформовані. Оскільки такі бджоли не можуть літати, вони повзають по території пасіки. Влітку біля вуликів знаходять загиблих недорозвинених лялечок, молодих бджіл і трутнів. Яйцекладка матки нерівномірна, розкидана по стільниках. Восени у заражених сім'ях матки пізно перестають відкладати яйця. Уражені сім'ї неспокійні взимку, бджоли таких сімей виповзають з вулика і гинуть на підлозі зимівника, багато бджіл і кліщів нагромаджуються на дні вулика. Сім'ї слабнуть.

Діагностика.

Хворобу розпізнають візуально, виявляючи на бджолах дорослих кліщів і молоді форми паразита на розплоді. Для діагностики вароатозу проводять також одноразове обкурювання бджолиних сімей лікувальними препаратами, поклавши на дно вулика аркуш паперу відповідно до розміру гнізда. На дослідження у лабораторію ветеринарної медицини в кінці зими надсилають підмор бджіл та воскопергову кришку із дна вулика по 20—30 г від бджолосім'ї, а навесні і влітку — зразки зрілого розплоду розміром 3 х 15 см. Навесні з центральних стільників відбирають 50—100 бджіл, яких надсилають на дослідження у лабораторію.

Кліщ відрізняється від браул тим, що він має чотири, а браула три пари кінцівок. Диференціюють також від американського та європейського гнильця, парагнильця, мішечкуватого розплоду і вірусних хвороб бджіл.

Лікування та профілактика.

На пасіку і довколишні пункти, неблагополучні щодо вароатозу, в радіусі 15 км накладають карантин і проводять комплекс організаційно-господарських, зоотехнічних, фізичних, ветеринарно-санітарних і лікувальних заходів, передбачених правилами щодо профілактики та боротьби з цим захворюванням.

На неблагополучній пасіці вулики ставлять на підставки висотою не менше 25 см від землі, утримують сім'ї у вуликах, пофарбованих у різні кольори, обладнаних спеціальними сітчастими підрамниками. На передньольоткових майданчиках збирають траву, трупи бджіл, видалений розплід і спалюють. Проводять заходи боротьби з бджолиними крадіжками, блуканням бджіл, запобігають злітанню роїв. Навесні сім'ї забезпечують достатньою кількістю доброякісного корму, особливо білкового.

При боротьбі з вароатозом застосовують три способи: хімічний, тепловий і зоотехнічний.

Для лікування бджолиних сімей використовують фенотіазин, вароксан Т-1, фольбекс, фольбекс ВА, кислоти — мурашину, щавлеву, молочну, тимол і рослини, в яких він міститься, вароатин, варообраулин, КАС-81, бипін та ін. Перед обробкою вулики ремонтують, замазують щілини, на дно кладуть сітчасті підрамники, кліщовловлювачі або аркуш паперу чи плівку, змазану вазеліновою олією. Після завершення обробки кліщів, що відпали на них, спалюють.

Високоефективне обкурювання сімей фенотіазином ветеринарним. Порошок фенотіазину в дозі 1,5 г на сім'ю спалюють у димарі й дим спрямовують у вулик через льоток. Можна також застосовувати термічні таблетки фенотіазину або паперові смужки. При обробці запалену тліючу таблетку вводять через льоток, який після цього закривають на 15—20 хв. Обкурювання сімей фенотіазином проводять навесні (квітень — травень) три дні підряд, повторюючи курс лікування через 7—8 днів. Після відкачування меду та пізно восени (після виходу розплоду) проводять ще по одному курсу лікування.

Фольбексом обробляють бджолосім'ї навесні та восени два рази через 24 год при температурі повітря не нижче 12 °С, вводячи тліючу смужку через льоток чи підвішуючи її між рамками. Льоток закривають на 30 хв. Перед обробкою бджолиним сім'ям згодовують по 1 л цукрового сиропу. Фольбекс ВА застосовують при лікуванні бджолосімей навесні та восени чотири рази через чотири дні, а після виходу розплоду —- два рази через 24 год. Льотки закривають на 1 год.

Вароксан використовують у вигляді термічних таблеток навесні і восени після відкачування меду три рази через сім днів при температурі не нижче 14 °С.

Концентровану мурашину кислоту (державний стандарт 1706—78 або 5848—73) наливають по 30—50 мл у поліетиленові кришки, флакони з марлевим гнітом чи у поліетиленові пакети з картоном розміром 20 х 30 см з отворами діаметром 2— З см, розміщують на рамках чи підвішують за їхні верхні бруски. Застосовують навесні два рази на 3—5 днів з інтервалом 12 днів, восени після виходу розплоду — один раз на 3—5 днів при температурі повітря 14—25 °С.

Щавлеву кислоту (державний стандарт 22180—76) використовують у 2 %-ному розчині. Обприскують стільники із бджолами, які їх щільно обсідають. Запобігають потраплянню розчину на відкритий розплід і пергові рамки. Витрата розчину—10—12 мл на стільникову рамку з бджолами. Обробляють навесні після обльоту бджіл та восени два рази через 12 днів при температурі повітря не нижче 16 °С.

Бипін випускають у вигляді 12,5 %-ного концентрату в ампулах по 1 мл. Вміст ампули виливають у 2 л води. Обробляють бджолосім'ї восени у період формування клубу, коли відсутній закритий розплід, при температурі повітря не нижче 0°С. Обробку проводять рівномірно, зрошуючи міжрамковий простір розчином бипіну із шприца по 10 мл на вуличку. Обробляють два рази з інтервалом сім днів.

Високоефективним є препарат КАС-81. Готують його із заздалегідь заготовленої сировини, яку перед висушуванням подрібнюють. Для приготування препарату змішують 50 г соснових бруньок з пагінцями не більше 4 см, 50 г полину гіркого, заготовленого в період вегетації, та 900 г полину гіркого у фазі цвітіння, заливають 10 л води й кип'ятять 2—3 год, настоюють 8 год, фільтрують. Препарат згодовують бджолосім'ям восени при поповненні кормових запасів по 30—35 мл/1 л цукрового сиропу. Лікувального сиропу дають по 6—10 л на бджолосім'ю у 4—5 прийомів.

При роботі з хімічними препаратами необхідно працювати в респіраторі, прогумованому фартусі, гумових рукавицях.

Тепловий метод боротьби з вароатозом бджіл застосовують ранньою весною і восени при температурі від 0 до 12 °С тепла. Бджіл поміщають у касету з дротяної сітки і витримують 12— 15 хв у спеціальній термічній камері при температурі 46—48 °С, періодично струшуючи.

При зоотехнічному методі боротьби з вароатозом застосовують різні способи формування відводків.

Пасіка вважається оздоровленою, карантин з неї знімають через рік після негативних результатів досліджень на вароатоз бджіл і розподілу, які проводять навесні.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Вароатоз (варооз) бджіл

Наступна сторінка     -  Акариформні кліщі і арахнози тварин

Попередня сторінка  -  Паразитиформні кліщі

Вернутися на початок сторінки - Вароатоз (варооз) бджіл

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.