Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

 

Цестоди і цестодози тварин

Цестодози — гельмінтозні хвороби тварин і людини, спричинювані стьожковими червами класу Cestoda. Ветеринарне значення мають представники двох рядів Cyclophyllidea — ціп'яки і Pseudophyllide — стьожаки. Цестоди інших рядів є паразитами анелід, амфібій, рептилій і не мають медико-санітарного й ветеринарного значення.

Збудниками цестодозів у сільськогосподарських і промислових тварин переважно є цестоди ряду Cyclophyllidea — ціп'яків, що належать до п'яти підзагонів: Taeniata, Anoplocephlata, Humenolepidata, Davaineata і Mesocestoidata.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Більшість видів ряду стьожаків є паразитами риб. Медико-санітарне й ветеринарне значення має один представник — Diphyllobothrium latum (стьожак широкий), що паразитує у м'ясоїдних і людини.

Всі цестоди ведуть паразитичний спосіб життя і є біогельмінтами, тобто для свого розвитку потребують одного чи кількох проміжних живителів. У хребетних тварин і людини захворювання викликають як статевозрілі, так і личинкові стадії паразитів. Місцем локалізації статевозрілих гельмінтів є тонкий відділ кишечника, а личинки поселяються у різних органах і тканинах організму тварин (головний мозок, печінка, легені, нирки, м'язи та ін.). У кишечнику дефінітивних живителів цестоди фіксуються за допомогою присосок, спеціальних крючків і можуть протистояти перистальтиці кишечника завдяки наявності добре розвинених м'язів. Тривалість життя цестод в організмі дефінітивного живителя коливається від кількох днів до 30 і більше років (стьожак широкий, бичачий ціп'як та ін.).

За літературними даними, цестоди надзвичайно плодючі паразити. Так, у ціп'яка свинячого протягом року утворюється близько 42 млн., а бичачого 400 млн. яєць. Кожний членик містить кілька тисяч яєць, а за добу відщеплюється від стробіли до 5—6 члеників (цит. за Тараненком І.Л. і Згарданом Е.С, 1982).

Морфолого-біологічна характеристика цестод.

Цестоди мають плоске стрічкоподібне тіло (стробілу), яке складається із головки — сколекса, шийки та члеників або проглотид. Залежно від виду цестод довжина стробіли коливається від кількох міліметрів до 10 м і більше, а кількість члеників може бути від кількох штук до тисячі й більше у одного паразита.

Сколекс служить для прикріплення цестод до слизової оболонки кишечника живителя, має різну форму, величину й стробілу. На ньому розміщені пристосування для фіксації: м'язові присоски, або присисні щілини (ботрії). У ціп'яків сколекс має округлу форму з 2—4 присосками, які можуть бути озброєні гачками. У деяких видів цестод на верхівці сколекса є хоботок, який озброєний одним чи кількома рядками гачків. Такий сколекс називають озброєним, а без гачків — неозброєним.

У стьожаків сколекс витягнутий і забезпечений двома або чотирма присисними щілинами (ботріями).

За сколексом знаходиться шийка (зона росту), від якої поступово наростають нові членики. Таким чином, молоді членики знаходяться зразу за шийкою, а дозрілі — в кінці стробіли. Тіло цестод покрите шкірно-м'язовим шаром, який складається із кутикули, базальної мембрани і субкутикули. Членики цестод мають різну форму, ширина і довжина яких залежить від виду. Кожний членик містить у собі систему органів. У цестод відсутня травна кровоносна система й система дихання: поживні речовини засвоюються завдяки осмосу усією поверхнею тіла.

Нервова система складається із нервового вузла, розміщеного в сколексі, і поздовжніх нервових тяжів, що відходять від нього вздовж усього тіла паразита. В кожному членику нервові тяжі з'єднуються між собою поперечними гілочками. Екскреторна система побудована із війчастого (миготливого) епітелію і складається із чотирьох екскреторних каналів, розміщених попарно вентрально й дорсально по обох боках стробіли.

Цестоди мають добре розвинену статеву систему і є гермафродитами, тобто у кожному членику міститься система чоловічих і жіночих статевих органів — інколи може бути подвійна. Наймолодші членики, що відростають від шийки, нестатеві. Потім у члениках формується чоловіча статева система, що складається із сім'яників, сім'япроводів і сім'явивідного каналу, який закінчується статевою бурсою і цирусом.

У середній частині стробіли знаходяться гермафродитні членики, в яких, крім чоловічих статевих органів, є й жіночі: яєчник, яйцепровід, оотип, тільце Меліса, жовточники, матка й вагіна. Чоловічі та жіночі статеві отвори відкриваються поряд у ділянці статевого горбика на боковій поверхні членика (у ціп'яків) або на вентральній (у стьожаків). Після запліднення чоловіча статева система поступово атрофується, в зв'язку з чим останні членики містять жіночі статеві елементи, а в самому кінці стробіли знаходяться зрілі членики, у яких є лише матка, наповнена яйцями. Яйця після їх дозрівання надходять у матку, яка у стьожаків закінчується отвором для виділення яєць зовні, а у ціп'яків вона являє собою замкнутий мішок, тому яйця виділяються разом із дозрілим члеником.

Стінка матки ціп'яків інколи формує особливі утворення (яйцеві капсули, кокони та інші), які відіграють захисну роль у заплідненні яєць. У більшості цестод (ціп'яків) яйця однакові за морфологією, округлі або злегка овальні, покриті прозорою шкаралупою, через яку видно зародок — онкосферу з трьома парами ембріональних гачків, покритою товстою радіально розкресленою оболонкою (ембріофорою). Яйця стьожаків мають кришечку і схожі з яйцями трематод.

Розвиток цестод відбувається з участю дефінітивного й одного (ціп'яки) або двох (стьожаки) проміжних живителів, якими можуть бути сільськогосподарські й дикі тварини, людина, а також багато безхребетних (кліщі, комахи, молюски, ракоподібні та ін.).

При проковтуванні з кормом чи водою яєць цестод проміжними живителями у їх кишечнику онкосфери звільняються від яйцевих оболонок, проходять через стінку кишок у різні органи живителя, де перетворюються у личинкову стадію.

Основними типами личинок у ціп'яків є цистицеркоїд, цистицерк, ценур, ехінокок, альвеокок, стробілоцерк і тетратиридій, а у стьожаків — процеркоїд та плероцеркоїд (рис. 27). Дефінітивні живителі заражаються цестодозами при поїданні проміжних живителів або окремих їх органів (іноді додаткових живителів), інвазованих личинковими стадіями стьожкових червів.

Схема утворення личинок цестод

Рис. 27. Схема утворення личинок цестод:

1 — цистицерк (а — озброєний; б — неозброєний); 2 — ценур; 3 — ехінокок; 4 — альвеокок); 5 — дитиридій (а — сколекс ввернений; б — сколекс вивернений); 6 — цистицеркоїд; 7 — етробілоцерк; 8 — плероцеркоїд

Цистицеркоїд (Cysticercoid) найбільш примітивна личинкова форма цестод. Вона має мікроскопічні розміри, розширену передню і витягнуту, у вигляді хвостового придатка, задню частину тіла. Цистицеркоїди розвиваються в організмі безхребетних проміжних живителів (орібатидні, кліщі, ракоподібні, комахи та ін.).

Цистицерк, або фіна (Cysticercus),— міхуроподібне утворення круглої або овальної форми, заповнене рідиною. З поверхні має сполучнотканинну капсулу. Всередину міхура введений, як палець рукавички, один сколекс. Розміри й форми цистицерків змінюються залежно від виду цестоди, віку та локалізації в організмі проміжного живителя. Цистицерки містяться в організмі ссавців.

Ценур (Coenures) — великий міхур, заповнений рідиною, на внутрішній, гермінативній оболонці якого знаходяться групи сколексів. Зустрічається у головному та спинному мозку овець, рідше — великої рогатої худоби і надзвичайно часто — в підшкірній клітковині й м'язах тварин.

Ехінокок — (Echinococcus unilocularis) — найскладніша личинкова форма стьожкових червів. Являє собою однокамерний міхур, заповнений рідиною. Внутрішня гермінативна оболонка створює виводкові капсули з зародковими сколексами, а також вторинні (дочірні) ехінококові міхурі. В організмі проміжного живителя ехінокок набуває різних морфологічних модифікацій:

Е. veterunorum — міхурі цієї модифікації мають виводкові капсули з сколексами і ехінококовою рідиною. Вторинні й третинні міхурі ні всередині, ні зовні материнської ларвоцисти не розвиваються. У великої рогатої худоби і овець вони становлять основну масу ларвоцист. Ця форма ехінокока зустрічається у людини.

Е. hominis — характеризується тим, що, крім ехінококової рідини, виводкових капсул із сколексами, у них розвиваються ще вторинні (дочірні), третинні (внучаті) міхурі та ін.

Е. acephalocystinus в ехінококовому міхурі міститься лише рідина й відсутні виводкові капсули з сколексами. В них можуть розвиватися дочірні й внучаті ларвоцисти, але також без виводкових капсул і сколексів. Вважають, що ацефалоцисти розвиваються при наявності в організмі живителя неблагополучних умов для розвитку паразита і є однією із форм прояву імунітету.

Альвеокок (Alveococcus) — являє собою конгломерат з'єднаних між собою дрібних, неправильної форми міхурців, в яких розміщені зародкові сколекси, які мають вигляд жовтуватих дрібних крапок.

Стробілоцерк (Strobilocercus) — характеризується наявністю добре розвиненого сколекса з псевдочленистою стробілою, що відходить від нього й закінчується невеликим міхурцем, наповненим рідиною.

Процеркоїд (Procercoid) — перша личинкова форма стьожаків. Розвивається і локалізується у тілі ракоподібних (частіше в ракоподібних, переважно вислоногих). Характеризується подовженим тілом. На передньому кінці має присоскові заглибини (первинні ботрії), а на задньому — шароподібний придаток з гачками.

Плероцеркоїд (Plerocercoid) — друга личинкова форма стьожаків, що розвивається у тілі додаткових живителів (риб, амфібій та ін.). Досягає довжини 1 м з присмоктувальними щілинами на головному кінці.

 

Ви дивилися сторінку - Цестоди і цестодози тварин

Наступна сторінка      - Теніаринхоз — цистицеркоз

Попередня сторінка    - Нотокотилідози

Повернутися до початку сторінки Цестоди і цестодози тварин

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.