Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин


В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.


Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози


   Література
   Карта сайту

Цестоди і цестодози тварин

Цестодози — гельмінтозні хвороби тварин і людини, спричинювані стьожковими червами класу Cestoda. Ветеринарне значення мають представники двох рядів Cyclophyllidea — ціп'яки і Pseudophyllide — стьожаки. Цестоди інших рядів є паразитами анелід, амфібій, рептилій і не мають медико-санітарного й ветеринарного значення.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Збудниками цестодозів у сільськогосподарських і промислових тварин переважно є цестоди ряду Cyclophyllidea — ціп'яків, що належать до п'яти підзагонів: Taeniata, Anoplocephlata, Humenolepidata, Davaineata і Mesocestoidata.

Більшість видів ряду стьожаків є паразитами риб. Медико-санітарне й ветеринарне значення має один представник — Diphyllobothrium latum (стьожак широкий), що паразитує у м'ясоїдних і людини.

Всі цестоди ведуть паразитичний спосіб життя і є біогельмінтами, тобто для свого розвитку потребують одного чи кількох проміжних живителів. У хребетних тварин і людини захворювання викликають як статевозрілі, так і личинкові стадії паразитів. Місцем локалізації статевозрілих гельмінтів є тонкий відділ кишечника, а личинки поселяються у різних органах і тканинах організму тварин (головний мозок, печінка, легені, нирки, м'язи та ін.). У кишечнику дефінітивних живителів цестоди фіксуються за допомогою присосок, спеціальних крючків і можуть протистояти перистальтиці кишечника завдяки наявності добре розвинених м'язів. Тривалість життя цестод в організмі дефінітивного живителя коливається від кількох днів до 30 і більше років (стьожак широкий, бичачий ціп'як та ін.).

За літературними даними, цестоди надзвичайно плодючі паразити. Так, у ціп'яка свинячого протягом року утворюється близько 42 млн., а бичачого 400 млн. яєць. Кожний членик містить кілька тисяч яєць, а за добу відщеплюється від стробіли до 5—6 члеників (цит. за Тараненком І.Л. і Згарданом Е.С, 1982).

Морфолого-біологічна характеристика цестод.

Цестоди мають плоске стрічкоподібне тіло (стробілу), яке складається із головки — сколекса, шийки та члеників або проглотид. Залежно від виду цестод довжина стробіли коливається від кількох міліметрів до 10 м і більше, а кількість члеників може бути від кількох штук до тисячі й більше у одного паразита.

Сколекс служить для прикріплення цестод до слизової оболонки кишечника живителя, має різну форму, величину й стробілу. На ньому розміщені пристосування для фіксації: м'язові присоски, або присисні щілини (ботрії). У ціп'яків сколекс має округлу форму з 2—4 присосками, які можуть бути озброєні гачками. У деяких видів цестод на верхівці сколекса є хоботок, який озброєний одним чи кількома рядками гачків. Такий сколекс називають озброєним, а без гачків — неозброєним.

У стьожаків сколекс витягнутий і забезпечений двома або чотирма присисними щілинами (ботріями).

За сколексом знаходиться шийка (зона росту), від якої поступово наростають нові членики. Таким чином, молоді членики знаходяться зразу за шийкою, а дозрілі — в кінці стробіли. Тіло цестод покрите шкірно-м'язовим шаром, який складається із кутикули, базальної мембрани і субкутикули. Членики цестод мають різну форму, ширина і довжина яких залежить від виду. Кожний членик містить у собі систему органів. У цестод відсутня травна кровоносна система й система дихання: поживні речовини засвоюються завдяки осмосу усією поверхнею тіла.

Нервова система складається із нервового вузла, розміщеного в сколексі, і поздовжніх нервових тяжів, що відходять від нього вздовж усього тіла паразита. В кожному членику нервові тяжі з'єднуються між собою поперечними гілочками. Екскреторна система побудована із війчастого (миготливого) епітелію і складається із чотирьох екскреторних каналів, розміщених попарно вентрально й дорсально по обох боках стробіли.

Цестоди мають добре розвинену статеву систему і є гермафродитами, тобто у кожному членику міститься система чоловічих і жіночих статевих органів — інколи може бути подвійна. Наймолодші членики, що відростають від шийки, нестатеві. Потім у члениках формується чоловіча статева система, що складається із сім'яників, сім'япроводів і сім'явивідного каналу, який закінчується статевою бурсою і цирусом.

У середній частині стробіли знаходяться гермафродитні членики, в яких, крім чоловічих статевих органів, є й жіночі: яєчник, яйцепровід, оотип, тільце Меліса, жовточники, матка й вагіна. Чоловічі та жіночі статеві отвори відкриваються поряд у ділянці статевого горбика на боковій поверхні членика (у ціп'яків) або на вентральній (у стьожаків). Після запліднення чоловіча статева система поступово атрофується, в зв'язку з чим останні членики містять жіночі статеві елементи, а в самому кінці стробіли знаходяться зрілі членики, у яких є лише матка, наповнена яйцями. Яйця після їх дозрівання надходять у матку, яка у стьожаків закінчується отвором для виділення яєць зовні, а у ціп'яків вона являє собою замкнутий"мішок, тому яйця виділяються разом із дозрілим члеником.

Стінка матки ціп'яків інколи формує особливі утворення (яйцеві капсули, кокони та інші), які відіграють захисну роль у заплідненні яєць. У більшості цестод (ціп'яків) яйця однакові за морфологією, округлі або злегка овальні, покриті прозорою шкаралупою, через яку видно зародок — онкосферу з трьома парами ембріональних гачків, покритою товстою радіально розкресленою оболонкою (ембріофорою). Яйця стьожаків мають кришечку І схожі з яйцями трематод.

Розвиток цестод відбувається з участю дефінітивного й одного (ціп'яки) або двох (стьожаки) проміжних живителів, якими можуть бути сільськогосподарські й дикі тварини, людина, а також багато безхребетних (кліщі, комахи, молюски, ракоподібні та ін.).

При проковтуванні з кормом чи водою яєць цестод проміжними живителями у їх кишечнику онкосфери звільняються від яйцевих оболонок, проходять через стінку кишок у різні органи живителя, де перетворюються у личинкову стадію.

Основними типами личинок у ціп'яків є цистицеркоїд, цистицерк, ценур, ехінокок, альвеокок, стробілоцерк і тетратиридій, а у стьожаків — процеркоїд та плероцеркоїд (рис. 27). Дефінітивні живителі заражаються цестодозами при поїданні проміжних живителів або окремих їх органів (іноді додаткових живителів), інвазованих личинковими стадіями стьожкових червів.

Схема утворення личинок цестод

Рис. 27. Схема утворення личинок цестод:

1 — цистицерк (а — озброєний; б — неозброєний); 2 — ценур; 3 — ехінокок; 4 — альвеокок); 5 — дитиридій (а — сколекс ввернений; б — сколекс вивернений); 6 — цистицеркоїд; 7 — етробілоцерк; 8 — плероцеркоїд

Цистицеркоїд (Cysticercoid) найбільш примітивна личинкова форма цестод. Вона має мікроскопічні розміри, розширену передню і витягнуту, у вигляді хвостового придатка, задню частину тіла. Цистицеркоїди розвиваються в організмі безхребетних проміжних живителів (орібатидні, кліщі, ракоподібні, комахи та ін.).

Цистицерк, або фіна (Cysticercus),— міхуроподібне утворення круглої або овальної форми, заповнене рідиною. З поверхні має сполучнотканинну капсулу. Всередину міхура введений, як палець рукавички, один сколекс. Розміри й форми цистицерків змінюються залежно від виду цестоди, віку та локалізації в організмі проміжного живителя. Цистицерки містяться в організмі ссавців.

Ценур (Coenures) — великий міхур, заповнений рідиною, на внутрішній, гермінативній оболонці якого знаходяться групи сколексів. Зустрічається у головному та спинному мозку овець, рідше — великої рогатої худоби і надзвичайно часто — в підшкірній клітковині й м'язах тварин.

Ехінокок — (Echinococcus unilocularis) — найскладніша личинкова форма стьожкових червів. Являє собою однокамерний міхур, заповнений рідиною. Внутрішня гермінативна оболонка створює виводкові капсули з зародковими сколексами, а також вторинні (дочірні) ехінококові міхурі. В організмі проміжного живителя ехінокок набуває різних морфологічних модифікацій:

Е. veterunorum — міхурі цієї модифікації мають виводкові капсули з сколексами і ехінококовою рідиною. Вторинні й третинні міхурі ні всередині, ні зовні материнської ларвоцисти не розвиваються. У великої рогатої худоби і овець вони становлять основну масу ларвоцист. Ця форма ехінокока зустрічається у людини.

Е. hominis — характеризується тим, що, крім ехінококової рідини, виводкових капсул із сколексами, у них розвиваються ще вторинні (дочірні), третинні (внучаті) міхурі та ін.

Е. acephalocystinus в ехінококовому міхурі міститься лише рідина й відсутні виводкові капсули з сколексами. В них можуть розвиватися дочірні й внучаті ларвоцисти, але також без виводкових капсул і сколексів. Вважають, що ацефалоцисти розвиваються при наявності в організмі живителя неблагополучних умов для розвитку паразита і є однією із форм прояву імунітету.

Альвеокок (Alveococcus) — являє собою конгломерат з'єднаних між собою дрібних, неправильної форми міхурців, в яких розміщені зародкові сколекси, які мають вигляд жовтуватих дрібних крапок.

Стробілоцерк (Strobilocercus) — характеризується наявністю добре розвиненого сколекса з псевдочленистою стробілою, що відходить від нього й закінчується невеликим міхурцем, наповненим рідиною.

Процеркоїд (Procercoid) — перша личинкова форма стьожаків. Розвивається і локалізується у тілі ракоподібних (частіше в ракоподібних, переважно вислоногих). Характеризується подовженим тілом. На передньому кінці має присоскові заглибини (первинні ботрії), а на задньому — шароподібний придаток з гачками.

Плероцеркоїд (Plerocercoid) — друга личинкова форма стьожаків, що розвивається у тілі додаткових живителів (риб, амфібій та ін.). Досягає довжини 1 м з присмоктувальними щілинами на головному кінці.


Ви дивилися сторінку - Цестоди і цестодози тварин

Наступна сторінка      - Теніаринхоз — цистицеркоз

Попередня сторінка    - Нотокотилідози

Повернутися до початку сторінки Цестоди і цестодози тварин

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.