Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз (Trichocephalosis) — захворювання овець, кіз, великої рогатої худоби, що спричиняють два види нематод роду Trichocephalus — Т. ovis і Т. Skrjabini, які паразитують у сліпій та ободовій кишках.

Інвазію реєструють в усіх областях України. Вона значно поширена в скотарських господарствах. Молодняк відстає у рості й розвитку, що призводить до перевитрати корму і падежу тварин.

Характеристика збудника хвороби.

Трихоцефали жуйних за морфологією і біологією такі ж, як і волосоголовці у свиней. Яйця мають довжину 0,073—0,078 мм, бочкоподібної форми, з пробками на полюсах, жовто-коричневого кольору. Розвиток трихоцефалюсів в організмі жуйних триває 31—60 днів.

Епізоотологічні дані.

Трихоцефальоз жуйних досить часто реєструють у скотарських господарствах. До цієї хвороби, сприйнятливі тварини різного віку, але найбільше — молодняк поточного року народження. Зараження трихоцефальозом відбувається у теплий період року. Яйця паразитів чутливі до висушування, високої температури та впливу сонячних променів.

Клінічні ознаки.

Спостерігаються поступове виснаження тварин, різка анемічність слизових оболонок, загальне пригнічення, болючість черева, тривалі запори, що змінюються проносами. Фекальні маси іноді з домішкою крові.

Ознаки хвороби найчастіше проявляються навесні, коли резистентність молодняка знижена.

Діагностика.

Діагноз за життя ставлять на підставі досліджень проб фекалій тварин методом флотації у насиченому розчині аміачної селітри або натрію гіпосульфіту за методом Дарлінга, Фюллеборна, Щербовича. Яйця трихоцефал легко диференціюють від яєць інших гельмінтів за характерною формою.

Після смерті тварини паразитів знаходять у товстому відділі кишечника.

Лікування та профілактика.

Для лікування жуйних застосовують проментик у дозі 0,2 мл на 1 кг маси тіла в 10 %-ному водному розчині підшкірно або ментик у дозі 1,25 мл/кг перорально. Нілверм задають з кормом у дозі 0,015 г/кг вівцям, 0,010 г/кг — великій рогатій худобі дворазово з інтервалом 24 год. Ягнятам призначають фенотіазин у дозі 1 г, дорослим вівцям — 5 г з кормом тричі на день протягом чотирьох днів. Рекомендують також застосовувати з лікувальною метою тіабендазол, фенбендазол, парбендазол.

Для профілактики трихоцефальозу необхідно дотримувати гігієнічних і ветеринарно-санітарних правил утримання і годівлі тварин, поліпшувати санітарний стан ферм, кошар, вигульних двориків. Ягнят слід випасати окремо від дорослих овець.

У неблагополучних щодо трихоцефальозу господарствах проводять профілактичні дегельмінтизації тварин перед виведенням їх на пасовище і після переведення на стійлове утримання.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Трихоцефальоз жуйних

Наступна сторінка     -  Трихоцефальоз м'ясоїдних

Попередня сторінка  -  Трихоцефальоз свиней

Вернутися на початок сторінки - Трихоцефальоз жуйних

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.