Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Трихомоноз

Трихомоноз (Trichomonosis) — хвороба ссавців, птахів і людини. Збудниками хвороби у великої рогатої худоби є Trichomonas foetus, у свиней — Т. suis, у птахів —Т. gallinae (кури), Т. gallinarum (індики), Т. anseri (гуси) і Т. anatis (качки). Сприйнятливі до трихомонозу коні, вівці, кози, кролі, білі миші, морські свинки. В Україні хворобу часто реєструють у птахів і свиней.

Характеристика збудників хвороби.

Паразити мають веретеноподібну, грушоподібну, овальну, округлу форму тіла розміром 5— 17 X 3—10 мкм. Тіло складається із оболонки, цитоплазми і ядра. На передньому кінці тіла розміщені 4 (у трихомонад, що паразитують у птахів — 5) джгутики, із яких один вільно закінчується на задньому кінці трихомонади (рис. 8). Від ядра через все тіло проходить аксостильопорний стержень. Всередині цитоплазми зустрічаються вакуолі. Трихомонади рухаються прямолінійно-поступально. При несприятливих умовах джгутики і ундулююча мембрана зникають, а паразити округлюються, стають нерухомими і можуть перетворюватися в цисти.

Trichomonas foetus

Рис. 8. Trichomonas foetus:
  1— задній джгутик; 2 — крайова нитка; 3 — ундулююча мембрана; 4 — передній джгутик; 5 — цистом (ротовий отвір); 6 — ядро; 7 — вакуолі; 8 — аксостиль; 9 — включення у цитоплазму

 

Розмножуються трихомонади простим поділом клітини переважно на дві особини. Під впливом прямих сонячних променів паразити гинуть протягом кількох годин. Досить довго залишаються життєздатними збудники хвороби при низьких температурах (—79—196 °С). В патологічному матеріалі і фекаліях вони гинуть у перші дві доби. Звичайні дезинфікуючі засоби знищують їх за кілька хвилин, більш стійкими є цисти збудників.

Епізоотологічні дані.

Зараження відбувається аліментарним шляхом при заковтуванні збудників з кормом і водою. Статевозрілі тварини заражаються при паруванні, через заражену збудниками сперму або предмети догляду за тваринами. Трихомонозом хворіють переважно поросята віком від семи днів до 3—4 міс. і молодняк птиці. Дорослі тварини є паразитоносіями. Серед курчат, індичат, каченят та гусенят нерідко спостерігаються спалахи хвороби. Найбільш широко хвороба поширена серед голубів. У них трихомоноз перебігає досить тяжко й закінчується загибеллю майже усіх птахів.

Імунітет при трихомонозі вивчений недостатньо. Дорослі свині і птиця менш сприйнятливі до захворювання, оскільки у них підвищується стійкість організму в зв'язку із тривалим трихомонадоносійством.

Патогенез.

У великої рогатої худоби трихомонади спочатку проникають у статеві органи, де відбувається їх розмноження. Це призводить до виникнення запальних процесів, аборту, порушення статевих циклів. У корів виникає яловість, у бугаїв — імпотенція. У птиці паразити викликають запалення слизових оболонок органів травлення і печінки. У свиней характерні зміни з'являються у місцях локалізації трихомонад: у носовій порожнині та шлунково-кишковому тракті. У коней — в кишечнику й статевих органах.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період у великої рогатої худоби від однієї до п'яти діб, у птиці 6—10 днів, у поросят 8—15 днів. Хвороба перебігає підгостро або хронічно (велика рогата худоба), гостро, підгостро та хронічно (птахи).

У великої рогатої худоби хвороба проявляється запаленням слизових оболонок статевих шляхів. У корів на початковій стадії захворювання спостерігаються аборти, зниження надоїв та виникнення яловості, у бугаїв — імпотенція. Через 2—6 тижнів симптоми хвороби зникають і вона переходить у хронічну форму, а тварини стають паразитоносіями. Випадків загибелі худоби від трихомонозу не зустрічалося.

Хвора птиця пригнічена, у неї зникає апетит, з'являється пронос, фекалії рідкі, жовтяничного кольору, із бульбашками газів і гнильним запахом. На слизовій оболонці ротової порожнини білі або сіруватого кольору вузлики. Зоб збільшений, ковтання і дихання утруднені, інколи з'являються витікання із очей та носової порожнини. В перші дні хвороби температура тіла підвищується до 43 °С і тримається на цьому рівні кілька днів. Хвороба триває до 1—2 тижнів і до 70—80 % молодняка птиці може загинути. У дорослої птиці хвороба перебігає у хронічній формі.

Хворі поросята пригнічені. У них знижується апетит, короткочасно підвищується температура тіла та з'являється пронос. Фекалії водянисті, містять домішки крові. Настає швидке виснаження хворих тварин. Хворі тварини переважно лежать. Тривалість хвороби — 2—3 тижні. Поросята нерідко гинуть.

Патологоанатомічні зміни.

У великої рогатої худоби спостерігаються різні ураження статевих органів. Трупи свиней виснажені. Слизові оболонки ротової і носової порожнин, а також кон'юнктива — анемічні. На слизових оболонках дна шлунка та кишечника (переважно товстого) — набряки, різної інтенсивності крововиливи, катарально-геморагічне запалення слизової оболонки ободової та прямої кишок. Печінка, нирки, серце, легені — збільшені.

У птиці встановлюють катаральне й дифтеретичне запалення слизової оболонки ротової порожнини, зоба, стравоходу, м'язового шлунка, катарально-некротичне запалення кишечника та гнійно-некротичне — печінки. У молодняка, як правило, основні зміни спостерігаються в кишечнику та печінці: слизова оболонка катарально запалена, з крововиливами. У дорослої птиці уражуються верхні відділи травного тракту. Слизова оболонка зоба й стравоходу потовщена та покрита казеозною масою, під якою інколи знаходять виразки.

Діагностика.

Діагноз ставлять комплексно. Вирішальну роль відіграють результати мікроскопічних досліджень методом роздавленої краплі виділень із піхви корів, змивів із препуція у бугаїв або їх сперми. У разі відсутності трихомонад застосовують метод їх культивування на живильних середовищах (печінкове, пептоноагарове). У поросят з метою виявлення збудників хвороби мікроскопічним методом досліджують фекалії. Трихомоноз птиці підтверджується при дослідженні мазків, взятих із вмісту органів травлення, а також із уражених ділянок печінки. їх фіксують, фарбують за Романовським. З метою встановлення інтенсивності інвазії готують роздавлену краплю і підраховують кількість трихомонад у полі зору мікроскопа (наявність більш як 100 паразитів свідчить про сильний ступінь інвазії). Можна застосовувати біопробу з використанням молодняка птиці.

Слід звертати увагу на диференціацію трихомонозу від еймеріозу та гістомонозу (птиця), бруцельозу (велика рогата худоба), еймеріозу, балантидіозу та паратифу (свині). Це здійснюють на основі результатів лабораторних досліджень.

Лікування.

Ефективним препаратом є трихопол (метронідазол, флагіл). Бугаям його вводять підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 50 мг/кг на фізіологічному розчині чи водно-гліцериновій суміші (1:3). Одночасно препуціальну порожнину промивають 3%-ною емульсією трихополу на дистильованій воді або 1%-ною суспензією на риб'ячому жирі. Курс лікування п'ять днів. У птиці з лікувальною і профілактичною метою застосовують трихопол і нітазол із розрахунку 0,05—0,1 % препарату від маси корму. З цією ж метою протягом 3—4 днів задають осарсол у дозі 10— 15 мл/кг маси тіла в 0,5%-ному водному розчині натрію карбамату або натрію гідрокарбамату, ентеросептол в дозі 20—40 мг/кг маси тіла.

Профілактика.

Не допускається завезення худоби із неблагополучних щодо трихомонозу господарств. Рекомендується ізольоване вирощування молодняка від дорослої птиці. Для дезинвазії приміщень застосовують формалін, хлорамін, натрію гідроокис, які згубно діють на трихомонад. Місця утримання хворих тварин можна дезинвазувати 20%-ним розчином свіжогашеного вапна.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Трихомоноз

Наступна сторінка     -  Парувальна хвороба

Попередня сторінка  -  Криптоспоридіоз

Вернутися на початок сторінки - Трихомоноз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.