Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Трематоди і трематодози тварин

Ветеринарна трематодологія — розділ ветеринарної гельмінтології, у якому вивчають представників класу Trematoda (сисуни) з типу Plathelminthes (плоскі черви) та спричинювані ними захворювання тварин — трематодози.

Загальна характеристика трематод. Сисуни мають плоске монолітне тіло. Це порівняно дрібні ендопаразити тварин, які різняться між собою за розмірами (0,1—15 см), формою тіла та внутрішньою будовою. їх тіло представлене шкірно-м'язовим мішком, складовою частиною якого є цитоплазматичний тегумент. Останній бере активну участь в процесах обміну речовин цих паразитів.

Це паренхіматозні черви — у них відсутня первинна порожнина й внутрішні органи розміщуються у паренхімі паразита.

Однією з головних ознак цього класу паразитів є виникнення у них спеціальних органів фіксації в організмі живителя. У переважній більшості випадків вони утримуються там за допомогою ротової й черевної присосок. Деякі мають одну присоску, у інших з'явилася статева присоска. Крім того, фіксуючий ефект може збільшуватися спеціальними шилоподібними утвореннями (наприклад, у фасціол) або залозистими ямками (у нотокотилід).

У трематод сформувалася і травна система, яка починається і закінчується отвором у поглибленні ротового присоска. Через глотку (фарінкс) і стравохід їжа потрапляє до кишечника, який у передній частині розділяється на дві гілки. Останні можуть мати бокові відгалуження. Вони сліпо закінчуються у задній частині тіла паразита. У зв'язку з відсутністю анального отвору неперетравлені рештки видаляються назовні через ротовий отвір. Черевний присосок виконує лише фіксуючу функцію.

Живляться трематоди вмістом органів, у яких вони паразитують: слизом, кров'ю, міжтканинною рідиною, запальним ексудатом тощо. Продукти метаболізму виділяються з організму сисунів за допомогою складної системи канальців, які, зливаючись, формують видільні канали. У задній частині тіла трематод вони відкриваються одним або двома екскреторними отворами.

Нервова система у них представлена підглотковими нервовими вузлами, від яких у різні ділянки тіла відходять нервові відгалуження.

Трематоди — гермафродити, тобто двостатеві істоти. За винятком родини шистосоматид (різностатеві черви), кожна з особин має як чоловічі, так і жіночі статеві органи.

Чоловічий статевий апарат представлений двома сім'яниками, сім'япроводами, які, з'єднуючись, формують загальну сім'явиносну протоку. Найчастіше вона відкривається у порожнину статевої бурси. Кінцева частина цієї протоки називається цирусом. Він виконує функції парувального органа. Сім'явиносна протока у статевій бурсі оточена простатичними залозами.

Жіночий статевий апарат складається з яєчника, яйцепровода, оотипа — органа, в якому формуються і запліднюються яйця трематод. З оотипом з'єднані яєчник, сім'яприймач, жовточники. Для полегшення ковзання виділюваних з оотипу сформованих яєць у нього надходить спеціальний секрет з тільця Меліса. Крім того, з оотипом нерідко з'єднаний і Лаурерів канал, який може виконувати функцію парувального органа і органа для екскреції з оотипу надлишкової продукції жовточників.

Трубковидна матка одним кінцем з'єднана з оотипом, другим — відкривається назовні й служить жіночим статевим отвором. її роль полягає у нагромадженні і виділенні назовні запліднених яєць, вона ж відіграє і роль піхви. Обидва статеві отвори у трематод відкриваються у проміжку між присосками. Завдяки Цьому, крім перехресного, у трематод можливе й самозапліднення, що дає змогу одній особині інвазувати зовнішнє середовище заплідненими яйцями. Яйця сисунів порівняно великі, переважно овальної форми, різного кольору, мають кришечку на одному з полюсів.

Трематоди в більшості, є паразитами залоз внутрішньої секреції — печінки, підшлункової залози, бурси Фабриціуса. Деякі з них паразитують у кишечнику, жіночих статевих органах, у легенях чи кров'яному руслі.

Сисуни — біогельмінти. Вони розвиваються з участю проміжних живителів — водних та суходольних молюсків. Роль другого проміжного живителя (додаткового), крім молюсків, можуть відігравати риби, амфібії, комахи. В процесі розвитку відбувається послідовна зміна живителів. Статевозрілі паразити мешкають в організмі дефінітивного або остаточного живителя. Цю стадію називають марітою. Яйця з заплідненою яйцеклітиною чи з сформованим зародком (мірацидій) потрапляють у зовнішнє середовище, де при сприятливих умовах у них розвивається мірацидій, якщо його там не було раніше. При певних умовах мірацидій залишає шкаралупу яйця, активно розшукує специфічного проміжного живителя, проникає у його тіло або заковтується ним.

У тілі молюска мірацидій звільняється від війчастого покриву і перетворюється у материнську спороцисту, мішковидне тіло якої заповнюється зародковими клітинами. Внаслідок партеногенії з'являється друге покоління — дочірні спороцисти або редії, у тілі яких потім в процесі безстатевого розмноження утворюються хвостаті личинки — церкарії. У них легко знаходять присоски та органи травлення. Залишивши тіло проміжного живителя, церкарії у зовнішньому середовищі втрачають хвіст і перетворюються в адолескарія. Останній після формування цисти здатний тривалий час зберігатися у зовнішньому середовищі. При проковтуванні з кормом чи водою специфічним дефінітивним живителем церкарії інвазують його.

Звільнившись від цисти, адолескарії мігрують до улюблених місць, де перетворюються у дорослих, статевозрілих трематод.

У випадках, коли в розвитку трематоди бере участь додатковий живитель, церкарії активно чи пасивно потрапляють у його організм і там перетворюються в інцистовану інвазійну личинку — метацеркарія. Дефінітивний живитель у таких випадках заражається лише при проковтуванні додаткового живителя з метацеркаріями паразита.

Внаслідок партеногенезу в організмі проміжних живителів з одного мірацидія формуються десятки, іноді сотні інвазійних личинок, що зумовлює виживання паразита в боротьбі за існування.

Усі відомі види трематод, а їх близько 6 тис., об'єднані в ряди, підряди, родини та роди. Найбільше ветеринарно-медичне значення з них мають представники п'яти підрядів ряду Fasciolida: це — Fascioplata, Paramphistomatata, Heterophyata, Echinostomatata і Schistosomatata, їх коротка характеристика така.

Підряд Fasciolata об'єднує велику кількість родин, родів та видів трематод, які спричинюють захворювання свійських тварин. Серед них збудники фасціольозу, дикроцеліїдозів тварин, скрябінемозу дрібних жуйних, простогонімідозів птиці та ін. Вони різняться між собою за розмірами, формою, внутрішньою будовою. Присоски зближені й знаходяться в передній частині тіла гельмінтів. Розвиваються з участю одного чи двох проміжних живителів, а інвазійними личинками є адолескарії або метацеркарії.

Підряд Paramphistomatata у ветеринарній паразитології представлений родинами Paramphistomatidae і Gastrophylacidae. Вони паразитують у свійських і диких жуйних, невеликих розмірів, неплоскі, конусовидної форми черви, з добре розвиненим черевним присоском. Розвиваються з участю одного проміжного живителя. Інвазійна личинка — адолескарій. Це паразити кишок, шлунка та передшлунків переважно жуйних.

Підряд Heterophyata у ветеринарній медицині представлений лише родиною Opisthorchidae. Спричинює захворювання рибоїдних тварин та людей. Це також невеликі (1—2 см) трематоди, обидва присоски знаходяться в передній частині тіла. Розвиваються з участю двох проміжних живителів. Метацеркарій формується у тканинах риб та ракоподібних. Це переважно паразити печінки дефінітивних живителів.

Підряд Echinostomatata представлений родиною Echinostomatidae. Ці трематоди спричинюють захворювання свійської та дикої водоплавної птиці. Переважають серед них дрібні трематоди з специфічним приротовим кутикулярним комірцем (диском). Їх розвиток відбувається з участю двох проміжних живителів, а інвазійна личинка — метацеркарій. Додатковими живителями можуть бути як молюски, так і амфібії, риби тощо.

Підряд Schistosomatata представляє родина Schistosomatidae. Це невеликого розміру, роздільностатеві гельмінти. Присоски розвинені погано. Розвиваються вони з участю одного проміжного живителя з числа прісноводних молюсків. Інвазійна личинка — адолескарій. Паразитують в системі крові птахів і ссавців.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Трематоди і трематодози тварин

Наступна сторінка     -  Трематодози жуйних

Попередня сторінка  -  Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Вернутися на початок сторінки - Трематоди і трематодози тварин

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.