Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Токсокароз і токсаскаридоз

Токсокароз і токсаскаридоз (Toxocarosis et Toxascaridosis) — гельмінтозні хвороби хутрових звірів, собак, котів та інших м'ясоїдних родини собачих, що викликають нематоди Toxocara canis і Toxocara mystax з родини Anisakidae і Toxascaris leonina з родини Ascaridae, які в дорослій стадії паразитують у тонкому відділі кишечника, рідше в шлунку. В Україні реєструють в усіх регіонах — токсокароз переважно у цуценят і токсаскаридоз у молодняка з 6-місячного віку, а також у дорослих тварин. Захворювання характеризується порушенням функції травлення, анемією, загальною слабістю і виснаженням, нервовими явищами та відставанням молодняка у рості й розвитку.

Характеристика збудників.

Toxocara canis і Toxocara mystax — світло-жовтого кольору, на головному кінці є три губи з широкими боковими крилами. Розмір 10—18 см, у самців загнутий хвостовий кінець. Яйця круглі, зовнішня оболонка комірчаста, у токсаскарид — овальні, поверхнева оболонка гладенька.

Цикл розвитку токсокар відбувається прямим шляхом за аскаридним типом з міграцією личинок по крові дефінітивного живителя. Виділені у зовнішнє середовище яйця при сприятливих умовах через 5—7 днів стають інвазійними, в них формується личинка, здатна заражати тварин.

При заковтуванні інвазійних яєць у кишечнику тварини личинки звільняються від яйцевих оболонок, через кишкову стінку проникають у кровоносну систему й по колу ворітної вени заносяться в легені, потім з легеневих капілярів в альвеоли, бронхи й ротову порожнину, звідки з слиною знову потрапляють у кишечник, де стають статевозрілими через 25—30 днів.

Т. mystax — паразитує у котів, лисиць, тигрів, левів, леопардів та інших видів тварин з родини кошачих. Локалізується у передньому відділі тонких кишок. Найбільш небезпечні токсокари для молодих лисенят віком від 20 днів до 2,5 міс. Дорослі лисиці гинуть від токсокар рідко.

Частина личинок, які мігрують і заносяться у велике коло кровообігу, потрапляють у різні тканини, інкапсулюються, а у вагітних тварин через плаценту надходять в. організм плода.

Таким чином, зараження м'ясоїдних токсокарозом відбувається трьома шляхами: внутрішньоутробно, внаслідок заковтування з кормом і водою інвазійних яєць паразитів або при поїданні м'яса інших звірів і резервуарних живителів (мишовидних гризунів та ін.), з інкапсульованими личинками токсокар.

Toxascaris leonina — розвивається прямим шляхом без міграції личинок в організмі живителя. Яйця, виділені в зовнішнє середовище, при оптимальних умовах через три дні стають інвазійними. При надходженні з кормом таких яєць у шлунково-кишковий тракт з них вилуплюються личинки, які проникають у стінку кишечника, здійснюють линьку й виходять у просвіт кишечника, де через 3—4 тижні досягають статевої зрілості.

Епізоотологічні дані.

На токсокароз частіше хворіють цуценята в перші 2—3 тижні після народження і ніколи у новонароджених не реєструють токсаскаридоз, за винятком цуценят песців. Основну роль у поширенні токсокарозу має внутрішньоутробний шлях зараження. З хутрових звірів на токсаскаридоз особливо заражаються песці, максимально хвороба поширюється у серпні місяці. Джерелом інвазії є хворі тварини та паразитоносії, що виділяють яйця токсокар і токсаскарид у зовнішнє середовище. Сприяє поширенню хвороби висока стійкість яєць гельмінтів у зовнішньому середовищі. Вони можуть довго зберігатися у грунті й залишатися життєздатними протягом кількох років у 3—5 %-них розчинах сулеми, формаліну, мідного купоросу, азотнокислого натрію та інших, однак швидко гинуть під впливом високих температур і висихання.

Патогенез залежить від інтенсивності інвазії і резистентності організму живителя. Статевозрілі гельмінти можуть закупорити кишечник, жовчні протоки печінки та підшлункової залози, що супроводжується порушенням функціональної діяльності цих органів. Внаслідок інтоксикації спостерігаються нервові явища, порушення секреторної і екскреторної функції нирок, шлунка. В крові знижується вміст гемоглобіну і кількість еритроцитів, спостерігається лейкоцитоз, еозинофілія і прискорюється ШОЕ. Молодняк відстає у рості й розвитку.

Імунітет не вивчений.

Клінічні ознаки.

У хворих спостерігаються еозинофілія, ознаки анемії, порушення діяльності шлунково-кишкового тракту (пронос, який змінюється запором, здуття черева), зниження або відсутність апетиту, пригнічення, виснаження, нервові явища, а інколи й епілептичні судороги.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз ставлять копрологічно методом Фюллеборна на основі виявлення специфічних овоскопічних елементів, які диференціюють за структурою поверхневої оболонки: у токсокар вона ніздрювата, а у токсаскарид — гладенька. Статевозрілі токсаскариди в 1—1,5 раза менші токсокар і не мають шлуночка в ділянці стравоходу.

Посмертно діагноз встановлюють на підставі розтину трупів і виявлення статевозрілих гельмінтів у кишках та характерних патологоанатомічних змін.

Лікування.

Для дегельмінтизації використовують солі піперазину (адипінат, сульфат) в дозі 0,2 г/кг маси тварини три дні підряд індивідуально з кормом (фарш, каша та ін.). Голодну дієту та проносні не призначають.

Нілверм — ефективний як проти статевозрілих, так і молодих форм гельмінтів. Призначають його всередину дорослим собакам у дозі 0,02 г/кг маси тварини одноразово з кормом, цуценятам — 0,01 г/кг тіла дворазово з інтервалом 24 год у формі 1 %-ного водного розчину (1 мл/кг). Тетрамізолу гранулят — 0,6 г/кг маси тварини. Фебантел (ринтал) призначають собакам всередину в разовій дозі 0,01 г/кг маси тіла за діючою речовиною три дні підряд з кормом або в формі суспензії. Нафтамон задають песцям у дозі 0,2 г/кг живої маси одноразово індивідуально в суміші з 1/3 разовою порцією фаршу після 12—16-годинної дієти. Фекалії, які виділяються протягом трьох днів після лікування, спалюють або глибоко закопують у землю. Клітки знезаражують кип'ятком або вогнем паяльної лампи.

Профілактика.

Хутрових звірів утримують у клітках з сітчастою підлогою, піднятою над землею, кожний день чистять клітки і будиночки від фекалій. Родильні будиночки перед посадкою вагітних лисиць і песців обпалюють вогнем паяльної лампи. Будиночки для вирощування молодняка щорічно розміщують на новому місці, в вольєрах обладнують підлогу з твердим покриттям. Не допускають на територію звіроферми бродячих собак, періодично обстежують сторожових собак, а при необхідності проводять дегельмінтизацію. Періодично проводять дератизацію звіроферм з метою знищення гризунів (щурів, мишей та інших) — резервуарних живителів токсокар.

Забороняється згодовувати хутровим звірям і собакам сире м'ясо та внутрішні органи, які не піддавали ветеринарній експертизі, а овочі перед згодовуванням слід ретельно мити у проточній воді.

Профілактичну дегельмінтизацію песців і лисиць проводять два рази на рік (після відсадки цуценят) — в червні, липні; другу (перед гоном) — в грудні, лікувальну — в будь-який час року. Лисенят дегельмінтизують з 3-тижневого віку. За 2 год до задавання препарату їх відсаджують від матерів і підпускають знову через 2 год після обробки. Сторожових і службових собак періодично обстежують і при необхідності дегельмінтизують. У розплідниках службового собаківництва та господарствах, де утримують песців, для профілактики токсокарозу і токсаскаридбзу цуценят дегельмінтизують відповідно в 22—25 і 70—80-денному віці, вагітних самок — за місяць до родів і через місяць після них.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Токсокароз і токсаскаридоз

Наступна сторінка     -  Стронгілятози

Попередня сторінка  -  Аскаридіоз

Вернутися на початок сторінки - Токсокароз і токсаскаридоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.