Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Тетрамероз

Тетрамероз (Tetramerosis) — хронічний гельмінтоз качок, гусей, іноді курей, голубів і інших диких птахів, збудником якого є нематода Tetrameres fissispina, яка паразитує у просвіті залоз і порожнині залозистого шлунка. Хвороба характеризується пригніченням, проносом, відставанням у рості й розвитку, нерідко загибеллю каченят та гусенят, особливо при змішаній інвазії (стрептокароз, тетрамероз, ехінуріоз).

Тетрамероз — найпоширеніший гельмінтоз водоплавної птиці в Україні.

Характеристика збудника.

T. fissispina — одна з найдрібніших спірурат довжиною 3—4 мм, з різко вираженим статевим деморфізмом: самки — листоподібної форми, криваво-червоного кольору, із звуженими кінцями тіла; самці — тонкі, ниткоподібні і мають гострі кутикулярні шипи (рис. 57).

Tetrameres fissispina

Рис. 57. Tetrameres fissispina:
1 — головний кінець паразита; 2 — хвостовий кінець самця; 3 —самка; 4 — яйце

 

Яйця овальні, дрібні — 0,02 x 0,05 мм, покриті товстою оболонкою, сірого кольору, з кришечками на полюсах, містять личинку.

Цикл розвитку тетрамер такий. Яйця, які виділяються разом з фекаліями у навколишнє середовище, заковтують проміжні живителі водяні ракоподібні (бокоплави-гамаруси), іноді дафнії, водяні ослики, личинки одноденки, а також війчасті черви. В організмі проміжних живителів вилуплюються личинки, які двічі линяють і стають інвазійними через 1—2 тижні. Свійська птиця і дикі птахи заражаються тетрамерозом на водоймах при заковтуванні проміжних живителів, іноді резервуарних (риб). Личинки локалізуються у залозистому шлунку й досягають статевозрілої стадії через 2—3 тижні.

Епізоотологічні дані.

Тетрамероз постійно реєструють на птахофермах та у господарствах громадян, які утримують качок і гусей на водоймах. Джерелом інвазії є хвора птиця і паразитоносії, а також проміжні живителі, які містять інвазійні личинки. Проміжні живителі — бокоплави живуть до 2—3 років. Птиця максимально заражається влітку у липні — серпні. В умовах України личинки тетрамер перезимовують в організмі проміжних живителів і птиця інвазується зразу ж після виходу на водойми. Найбільш сприйнятлива до тетрамерозу птиця 1—1,5-місячного віку. При сухопутному вирощуванні качки та гуси спіруратозами не заражуються.

Патогенез полягає у механічній дії тетрамер на залози шлунка з розвитком атрофії залозистої тканини, гастриту та порушенням травної функції шлунка.

Клінічні ознаки.

У птиці знижується апетит, потім розвивається пригнічення,. відставання у рості, пронос, іноді блювання. При змішаній інвазії нерідко молодняк у віці від трьох тижнів до 1,5 міс гине.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині трупів качок реєструють збільшення залозистого шлунка, запалення слизової оболонки з набряком та слизом. У просвіті залоз знаходять самок паразитів (до 300 і більше у вигляді темно-червоних крапок, які добре помітні при огляді стінки шлунка проти джерела світла).

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз грунтується на дослідженні фекалій методом Фюллеборна та Дарлінга. Однак яйця тетрамер за будовою однакові з яйцями стрептокар і ехінурій. Посмертна діагностика — дослідження трупів птиці для виявлення у залозистому шлунку паразитів.

Необхідно також досліджувати бокоплавів з неблагополучних водойм на наявність личинок тетрамер. їх знаходять компресійним методом. Вони дрібні (1 мм довжиною), згорнуті у спіраль.

Лікування.

Для дегельмінтизації качок застосовують вуглецю тетрахлорид у дозі 2 мл/кг маси птиці одноразово у капсулах або за допомогою шприца. Рекомендовані битіонол у дозі 0,3 г/кг два дні підряд з кормом, нілверм у дозі 0,125 г/кг п'ять днів підряд з кормом, бенацил 0,3 г/кг — два дні підряд з кормом.

Профілактика.

Ефективним профілактичним заходом є систематична зміна водойм (через 1—2 роки), організація птахівницьких ферм на благополучних водоймах, періодичне дослідження залозистого шлунка забитої птиці на наявність паразитів. Для профілактики тетрамерозу молодняка з кормом задають піперазин у дозі 0,75 г/кг маси тіла через кожні три дні, фенасал — 0,5 г/кг одноразово через кожні 10 днів.

Качкам батьківського стада призначають дворазові дегельмінтизації восени — через два тижні після закінчення сезону випасання, навесні — за місяць до переведення їх на водойми.

В умовах господарств необхідно не допускати водоплавну птицю на неблагополучні водойми. Сухопутне вирощування молодняка — основний профілактичний захід проти тетрамерозу та інших біогельмінтозів.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Тетрамероз

Наступна сторінка     -  Стрептокароз

Попередня сторінка  -  Спіруратози птиці

Вернутися на початок сторінки - Тетрамероз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.