Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Теніоз — цистицеркоз

Це небезпечний гельмінтозооноз, який завдає великої шкоди як здоров'ю людини, так і економіці сільського господарства.

Теніоз — захворювання людини, зумовлене паразитуванням у тонкому відділі кишечника статевозрілої цестоди Taenia solium (свинячого ціп'яка).

Цистицеркоз целюлозний — захворювання свиней, диких кабанів, верблюдів, собак, котів, зайців, кролів, а також людини, яке спричиняється розвитком личинкової стадії (ларвоцисти) Cysticercus cellulosae свинячого ціп'яка в організмі проміжних живителів (у серці, скелетних м'язах), а також в очах і головному мозку людини.

Теніоз — цистицеркоз значно поширений в усьому світі й завдає великих економічних збитків. У Мексиці, наприклад, цистицеркоз виявляють у 3,6 % забитих свиней та 11 % людей. Близько 1 % людей вмирають від цистицеркозу в неврологічній клініці м. Мехіко. За даними наукових досліджень, у багатьох країнах витрати на одну уражену цистицеркозом тварину досягають 75 доларів.

Характеристика збудника.

Збудник належить до типу — Plathelminthes, класу — Cestoda, ряду— Cyclophyllidea, підряду — Таеniata, родини — Taeniidae, роду — Taenia, виду — Taenia solium.

Статевозріла (стьожкова .стадія) T. solium рідко перевищує З м, але іноді досягає 6—8 м. Сколекс має ширину 0,6—1 мм, хоботок озброєний 22—32 гачками, розміщеними у два ряди. На сколексі є чотири присоски. За допомогою гачків та присосок ціп'як міцно фіксується до слизової оболонки тонкого відділу кишечника людини. В стрічці ціп'яка налічують близько 900 члеників. Особливістю гермафродитних члеників є наявність трилопатевого яєчника, між пелюстками розміщується тільце Меліса. До чоловічої статевої системи входять множинні сім'яники, сім'явиносні канальці, сім'япровід, який закінчується цирусом та статевою бурсою. Збоку членика розміщені два екскреторних канали.

Зрілий членик ціп'яка заповнений маткою, яка має 7—12 бокових відгалужень. У зрілому членику міститься до 40 тис. яєць паразита. Яйця округлої форми, діаметром 0,042 мм, характерної для теніїд будови. Вони вкриті трьома товстими, радіально покресленими оболонками, всередині них міститься онкосфера з З—6 гачками.

Ларвальна стадія С. cellulosae — цистицерк. Це прозорий пухирець еліпсоїдної форми, довжиною від 6 до 20 мм, шириною — від 5 до 10 мм. Оболонка його двошарова. До її внутрішнього шару прикріплений сколекс, який у вигляді білої плями просвічується через оболонку цистицерка. Він має таку ж будову, як і сколекс статевозрілого паразита.

Цикл розвитку Т. solium (рис. 30). Розвивається ціп'як за участю дефінітивного живителя — людини та проміжного, яким можуть бути свині, дикі кабани, ведмеді, верблюди, собаки, коти, зайці, кролі, а також людина. Хвора людина з фекаліями виділяє у навколишнє середовище членики свинячого ціп'яка. Через зруйновану кутикулу члеників яйця звільняються і розсіюються, контамінуючи корми, підстилку, предмети догляду за тваринами, годівниці та ін. Для подальшого розвитку гельмінта яйця повинні потрапити до проміжного живителя. У його кишечнику із яйця виходять зародок, який проникає у стінку кишечника, а потім по кров'яних та лімфатичних судинах розноситься по всьому тілу, досягаючи м'язової та сполучної тканин, серця, мозку, очей та інших органів. Через 20 днів із онкосфер розвиваються зародки сколекса, а через 40—50 днів розвитку цистицерка всередині міхурця з'являються присоски та гачки на еколексі. Інвазійними цистицерки стають через 2,5—4 міс. В організмі проміжного живителя цистицерки живуть від трьох до шести років. Іноді вони дегенерують, гинуть і звапнюються.

Схема розвитку Т. solium

Рис.30. Схема розвитку Т. solium

 

Людина уражується теніозом при використанні в їжу сирого, недостатньо провареного чи просмаженого м'яса, яке обсіменене інвазійними (тобто зрілими) цистицерками. Зараження людини може статися при споживанні шинки, грудинки, в яких при слабкому посолі та холодному копченні зберігаються живі цистицерки. В організм людини цистицерки потрапляють також із салом, що має прошарки м'язової тканини, фаршем, м'ясом дикого кабана, ведмедя, верблюда. В шлунку людини оболонка цистицерка під дією шлунково-кишкового соку перетравлюється, сколекс потрапляє у кишечник і за допомогою гачків та присосок прикріплюється до слизової оболонки. Від шийки починається ріст члеників. Через 2—3 міс ціп'як досягає статевозрілої стадії. В організмі людини Т. solium паразитує більше десяти років, постійно виділяючи інвазійні яйця.

Однак людина є не лише дефінітивним живителем Т. solium. У деяких випадках у її організмі розвиваються цистицерки, тобто вона може бути й проміжним живителем. Це спостерігається у випадку, коли в шлунок людини потрапляють не цистицерки, а яйця свинячого ціп'яка, наприклад, при споживанні немитих овочів, фруктів, забрудненої води тощо. Неохайна людина, хвора на теніоз, може занести яйця ціп'яка у рот, а також заразити цистицеркозом не лише себе, а й інших людей, особливо членів своєї родини. При блювоті у хворої людини зрілі членики гельмінта можуть потрапити в шлунок. У шлунку членики руйнуються, а яйця, що звільнилися, потрапляють у кишечник, де з них виходять зародки. Проникнувши в судини кишечника, течією крові вони розносяться по організму, осідаючи найчастіше в тканинах очей та головного мозку й викликаючи тяжкі психічні розлади та втрату зору.

Епізоотологічні дані.

Цистицеркоз свиней та людини є серйозною проблемою у багатьох країнах світу, але особливо значно це захворювання поширене в центральноамериканських країнах. Так, у, Мексиці середній рівень ураження свиней становить 8—12 %, коливаючись в окремих районах у межах 1—80 %. В Чилі цистицеркоз свиней виявляють у 15 % забитих тварин, в Перу — у 4,3 % свинячих туш.

Цистицеркоз свиней реєструють і в Україні, Бєларусі, центральних областях Нечорноземної зони Росії, тобто в зонах розвиненого свинарства, переважно в сільській місцевості. За даними ветеринарної статистики, небезпечними в Україні е Одеська, Луганська області, випадки цистицеркозу реєструють також у Дніпропетровській, Донецькій, Запорізькій, Закарпатській, Волинській областях. Ці захворювання мають деяку тенденцію до зниження у зв'язку з переходом на закритий тип утримання свиней та створення міських умов життя і побуту у сільській місцевості. Однак поширення цистицеркозу свиней в індивідуальних господарствах має місце у випадках, коли свині ходять по дворах, де погано обладнані туалети, й мають до них доступ. У таких умовах уражуються й собаки, яким, як і свиням, властива копрофагія. Неабияку роль у поширенні інвазії та обсіменінні території ферм, пасовищ мають стічні води.

Таким чином, джерелом інвазії є хвора на теніоз людина, яка роками може виділяти в навколишнє середовище члеників ціп'яка. Яйця гельмінта досить стійкі проти несприятливих факторів зовнішнього середовища. Критичними температурами для них є +80 та —70 °С. Вони зберігаються у рідкому гною 71 день, у сіні — 2 міс. Цистицерки менш стійкі, ніж яйця ціп'яка. Вони швидко гинуть при +50 °С. При низьких температурах —10—15 °С цистицерки втрачають життєздатність через місяць. При витримуванні м'яса в розсолі цистицерки гинуть через два тижні.

Імунітет при цьому захворюванні не вивчений.

Патогенез та симптоми хвороби.

Патогенний вплив паразита проявляється у період міграції онкосфер із кишечника до місця локалізації. Він проявляється травмуванням тканин, інокуляцією мікроорганізмів, алергічною та токсичною діями на організм продуктами життєдіяльності й розпаду личинок ціп'яка. Ступінь дії залежить від інтенсивності інвазії та локалізації цистицерків.

Цистицеркоз у свиней перебігає субклінічно чи безсимптомно. Лише при сильному ураженні спостерігаються схуднення тварин, аж до виснаження, малокрів'я, набряки, судороги, поверхневе дихання, слабка рухливість передніх кінцівок, хриплість, короткий сухий кашель. Фіни, що розвиваються в очах, порушують зір. Цистицерки в мозку викликають порушення координації рухів, епілептичні судороги, скривлення хребта та інші розлади. При експериментальному цистицеркозі на 3-й день після ураження у тварин відмічали сильне збудження, втрату апетиту, гіперемію слизових оболонок рота та очей, підвищення температури тіла до 41 °С. До 10-го дня ознаки хвороби зникали, а пізніше їх не реєстрували.

Цистицеркоз — тяжке захворювання людей, оскільки збудник уражує очі та головний мозок.

Патологоанатомічні зміни.

При дуже сильній інвазії м'язи, в яких знаходяться цистицерки, вологі, бліді. Кількість цистицерків буває різною — до сотень і навіть тисяч в 1 кг м'яса. Улюбленими місцями локалізації цистицерків є м'язи ділянки плеча, глибокі м'язи грудей, черева, потиличні, шийні, міжреберні, м'язи діафрагми, стегон, язик, міокард. У м'язах на місці загиблих цистицерків реєструють відкладання солей вапна.

Діагностика.

Цистицеркоз целюлозний діагностують після забою тварини. Посмертний діагноз встановлюють при проведенні ветеринарно-санітарної експертизи внутрішніх органів (серця, мозку) та скелетної мускулатури. Досліджують на цистицеркоз в основному жуйні м'язи, серце, язик та поперекові м'язи, розрізаючи їх та візуально досліджуючи. При цьому роблять чотири розрізи жуйних м'язів на площі 185 см2 та три розрізи серця поперек шлуночків і передсердя й по стінці лівого шлуночка. Загальна площа розрізів серця — 300 см2.

Дослідженнями В.Н.Рудя та В.С.Шеховцова виявлено, що для діагностики цистицеркозу можна застосовувати люмінесцентний метод. Живі цистицерки, виявлені в м'язах забитих тварин, мають властивість під дією ультрафіолетових променів світитися рожево-червоним кольором. Мертві цистицерки не світяться. Люмінесцентний метод можна застосовувати при виявленні цистицерків у м'ясному фарші, рихлій сполучній тканині, у головному мозку і там, де практично візуальним методом цистицерків виявити неможливо.

Лікування свиней, хворих на цистицеркоз, не розроблене. В експериментах обнадійливі результати одержані при використанні празиквантелу (дронциту) у дозі 100 мг/кг живої маси.

Для лікування теніозу в людей використовують празиквантел (дронцит), мебендазол (вермокс) та фенасал (йомезан).

Ветеринарно-санітарні заходи, які забезпечують профілактику теніозу — цистицеркозу, включають:

1. Обов'язкову ветеринарно-санітарну експертизу всіх свинячих туш на м'ясокомбінатах та забійних пунктах.

2. Заборону подвірного забою тварин та продажу м'ясних продуктів без ветеринарного огляду.

3. Утилізацію туш з субпродуктами у випадку виявлення більше трьох цистицерків на площі 40 см2 м'язів.

4. Обов'язкову ветеринарно-санітарну експертизу туш та продуктів забою інших тварин — проміжних живителів ціп'яка (диких кабанів, ведмедів, зайців, верблюдів).

5. Організацію пропаганди гельмінтологічних знань серед працівників тваринництва та населення.

6. Контроль за належним санітарним станом тваринницьких ферм та прифермських територій.

Профілактичні заходи, які проводить медична служба, такі:

1. Планова перевірка працівників тваринницьких ферм, населення на ураженість людей теніозом.

2. Організація лікування людей, хворих на теніоз.

3. Заборона використання фекалій людей для удобрювання.

4. Будівництво у населених пунктах та фермах туалетів, недоступних для тварин.

5. Активна пропаганда спеціальних знань серед населення. Виконання профілактичних заходів можливе при постійному контакті медичних та працівників ветеринарної медицини.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Теніоз — цистицеркоз

Наступна сторінка     -  Цистицеркоз тенуікольний

Попередня сторінка  -  Теніаринхоз — цистицеркоз

Вернутися на початок сторінки - Теніоз — цистицеркоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.