Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Сифункулятози

Сифункулятози (вошивість) спричинюють паразитуючі на тілі тварин комахи ряду Siphunculata, захворювання характеризується сильним шкірним свербіжем, дерматитом, занепокоєнням і зниженням усіх видів продуктивності тварин.

Відомо близько 300 видів вошей. Виявлено 19 видів, які є постійними паразитами ссавців і мають серед них специфічних живителів. Представники родини Haematopinidae паразитують на великій рогатій худобі (Haematopinus eurysternus), свинях (Н. suis), однокопитних (Н. asini). Воші родини Linognathidae паразитують переважно на молодняку великої рогатої худоби (L. vituli, Soleno-potes capillatus), вівцях (L. ovillus і L. pedalis), собаках (L. setosus), верблюдах (Microthoracius cameli), на кролях паразитують воші родини Hoplopleuridae (Haemodipsus ventricosus). На птиці та котах воші не паразитують.

У людей вошивість називають педикульозом, збудниками її можуть бути три види: Pediculus vestimenti (платяна воша), Р. capitis (головна воша) і P. pubis (лобкова воша).

Будова вошей.

Це безкрилі, сіро-жовтого кольору, довжиною до 5 мм — на свинях (на інших тваринах дрібніші) комахи, тіло яких сплющене в дорсо-вентральному напрямі. Ротовий апарат колючо-сисного типу. Очей немає. Голова значно вужча за груди, що відрізняє їх від волосоїдів. Три пари добре розвинених ніг закінчуються міцними кігтиками. Бочкоподібне черевце самок у задній частині має трикутну вирізку, а у самців воно округле.

Яйця (гниди) видовжено-вальної форми, довжиною до 1,5 мм, покриті блискучою оболонкою світло-жовтого кольору з кришечкою на вільному кінці. Личинки схожі на дорослих вошей, лише меншого розміру, тобто ці комахи з неповним перетворенням (відсутня стадія лялечки).

Біологія вошей.

Все життя воші проводять на тілі тварин, де розмножуються, проходячи стадії яйця, личинки та імаго. Дві останні стадії є жадібними кровососами, ссуть кров не менше 2—3 разів на добу, висисаючи за один раз до 2 мг крові. За життя (1—1,5 міс) воша відкладає до 300 яєць. Самка відкладає до 10 яєць на добу і приклеює до волосинок на шкірі своїх живителів. Через 1,5—2 тижні з яєць вилуплюються личинки, які протягом 2—2,5 тижня ростуть, проходячи три віки розвитку, і стають дорослими комахами. Таким чином, розвиток однієї генерації продовжується 25—35 днів. Поза тілом живителя при кімнатній температурі воші виживають до двох тижнів, а личинки можуть голодувати до чотирьох днів.

Епізоотологічні дані.

Джерелом поширення є уражені вошами тварини, зараження відбувається при безпосередньому контакті. Воші можуть переповзати на тварин з підлоги, з предметів догляду, упряжі. Інтенсивність інвазії завжди вища у зимовий (стійловий) період. Молодняк часто заражається від матерів.

Патогенез і клінічні ознаки.

Повзанням по тілу тварин воші дуже їх непокоять. При високій чисельності вошей (жадібних кровососів) худоба втрачає багато крові. Укуси їх болючі, при кровоссанні вони виділяють отруйний секрет слинних залоз, чим подразнюють рецептори шкіри і на ній з'являються висипання, що сверблять. Тварини часто чухаються, слабнуть, худнуть, у них значно зменшується кількість еритроцитів та вміст гемоглобіну. Молодняк погано росте й стає виснаженим, сприйнятливим до різних захворювань. Вошивість може ускладнюватися потовщенням, лущінням шкіри та втратою її еластичності, гноєтворним, септичним процесом, з'являються безволосі ділянки. Воші механічно можуть переносити різні мікроорганізми — збудники хвороб.

Діагноз ставлять на підставі виявлення вошей або гнид на тілі і волосяному покриві тварин. У стійловий період воші паразитують на всьому тілі тварин, а в літні місяці — на ділянках, де вологість пришкірного повітря вища.

Заходи боротьби та профілактики спрямовують на утримання худоби в чистих сухих приміщеннях, регулярну чистку волосяного покриву та на знищення вошей на тілі тварин і в навколишньому середовищі. Тварин, уражених вошами, насамперед, ізолюють, а потім починають лікувати. Для цього тварин обприскують інсектицидами: 0,75 %-ним розчином хлорофосу або емульсіями 0,75 %-ного — карбофосу, 0,15 %-ним ціодрином; 0,5 %-ним стомозаном, 0,01 %-ним перметрином до повного зволоження волосяного покриву.

В аерозольних або безпропелентних балонах використовують акродекс, гематопиназоль, дерматозоль, інсектол, глак-Ц з розрахунку 40—60 г на тварину. Обробки обов'язково проводять двічі з інтервалом 10—14 днів. При повторних обробках гинуть личинки вошей, що вилупилися з яєць.

Перед дезинсекцією приміщень проводять механічне їх очищення. При умові виведення тварин з приміщень на строк не менше як 10 днів воші гинуть на підлозі і в щілинах стін від голоду. Одночасно поліпшують умови годівлі та утримання тварин.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Сифункулятози

Наступна сторінка     -  Література

Попередня сторінка  -  Кровососки

Вернутися на початок сторінки - Сифункулятози

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.