Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Саркоцистоз

Збудниками саркоцистозу (Sarcocystosis) є найпростіші одноклітинні організми роду Sarcocystis, родини Eimeridae. Захворювання має значне поширення в Україні (Прус М.П., 1993). Хворіють різні види тварин, а також людина.

Характеристика збудників хвороби.

Розвиток саркоцист відбувається шляхом зміни живителів. В організмі сільськогосподарських тварин (проміжні живителі) паразитують збудники різних видів: Sarcocystis bovicanis, S. bovifelis, S. bovihominis (велика рогата худоба); S. ovicanis, S. ovihominis, S. ovifelis (вівці); S. suicanis і S. suihominis (свині); S. equicanis (коні). Паразити локалізуються у м'язових тканинах, у стінці стравоходу, де формуються округлі, овальні або схожі на сосиску цисти (саркоцисти) величиною до 2 см.

У кишечнику дефінітивних живителів (собаки, коти, інші м'ясоїдні та людина) із цист звільняються трофозоїти. Вони проникають у слизові оболонки кишечника, де відбувається статевий цикл розвитку паразита. Цей процес закінчується формуванням ооцист з двома спороцистами всередині розміром 14,5—20 x 10—16,5 мкм. Розвиток ооцист в кишечнику собак триває 1—2 тижні. З фекаліями тварини у зовнішнє середовище виходять уже інвазійні стадії ооцист, які зберігають життєздатність протягом тривалого часу.

Проміжні живителі заражаються саркоцистами при заковтуванні з кормом або водою інвазійних ооцист або спороцист збудників. В кишечнику із них звільняються спорозоїти, які проникають в ендотелій кровоносних судин, різні органи й тканини, де розмножуються шизогонією. Цей процес закінчується формуванням мерозоїтів, проникненням їх у м'язи і через 2 міс перетворенням у цисти. З віком ураженість тварин збудниками хвороби збільшується. Дефінітивні живителі заражаються при поїданні м'яса від хворих на саркоцистоз великої рогатої худоби, овець і свиней або трупів цих тварин.

Епізоотологічні дані.

Захворювання реєструють у будь-яку пору року. Хворіє саркоцистозом молодняк з 3—6-місячного віку. З віком інтенсивність і екстенсивність інвазії зростає. У деяких випадках до 100 % великої рогатої худоби може бути інвазовано збудниками саркоцистозу. Для сільськогосподарських тварин більш патогенними є види саркоспоридій собак (S. bovicanis, Б. ovicanis, Б. suicanis) порівняно із саркоспорндіями котів (S. bovifelis, S. ovifelis, S. suifelis). Як джерело інвазії певну роль можуть відігравати дикі дефінітивні живителі: вовки, єноти, лисиці.

Імунітет вивчений недостатньо. Зараження тварин саркоцистами одного й того ж виду може відбуватися багато разів. Внаслідок цього у їх організмі утворюються антитіла, які виявляють за допомогою серологічних реакцій.

Патогенез.

Внаслідок паразитування саркоцист в організмі тварин виникають запальні процеси й порушується кровообіг. З'являються масові крововиливи і як наслідок — анемія. Збудники хвороби виділяють токсичні речовини, які призводять до порушення біохімічних процесів, обміну речовин в організмі. Розмноження паразитів у м'язах спричиняє алергію. Порушується робота серця, нирок, кишечника.

Клінічні ознаки.

Саркоцистоз клінічно має переважно хронічний перебіг, рідко — підгострий або гострий. Клінічні ознаки хвороби нехарактерні. Вони залежать від виду збудника та інтенсивності інвазії. У хворих тварин спостерігаються загальна слабість, підвищення температури тіла, зниження надоїв та апетиту, анемія слизових оболонок, аборти, виснаження. Важливими ознаками можуть бути тремор м'язів та обмеженість рухів. Випадки загибелі тварин спостерігаються рідко. У м'ясоїдних клінічні ознаки хвороби, як правило, не спостерігаються.

Патологоанатомічні зміни.

При високій інтенсивності інвазії труп виснажений, у підшкірній клітковині, скелетних і серцевих м'язах — масові крововиливи, слизові оболонки шлунково-кишкового тракту катарально запалені. В черевній і грудній порожнинах— кров'яниста рідина, лімфатичні вузли збільшені. Спостерігається набряк та гіперемія легень. У м'язах стравоходу й діафрагми, скелетних і серцевих м'язах неозброєним оком можна виявити великі цисти білого або жовтого кольору.

Діагностика.

Діагноз за життя тварин поставити важко. Можна застосовувати серологічні методи діагностики, в деяких випадках ураховують клінічні ознаки хвороби. Наявність ооцист та спороцист в організмі дефінітивних живителів встановлюють дослідженням фекалій методом флотації за Фюллеборном або Дарлінгом. Вирішальне значення має посмертний діагноз. При розтині трупів і ветеринарно-санітарній експертизі туш сільськогосподарських тварин цисти збудників хвороби знаходять у м'язах стравоходу, язика, серця, діафрагми, очеревини, а також у скелетній мускулатурі. Для виявлення мікроцист з уражених органів роблять зрізи м'язових волокон величиною в рисове зерно і компресорним методом переглядають їх під мікроскопом при малому та середньому збільшеннях. Попередньо зрізи фарбують фарбою Гімза за методом Романовського, розчинами метиленового синього, генціанвіолету або азуреозином. Саркоцисти фарбуються у голубий або темно-синій колір. Можна застосовувати люмінесцентнийметод діагностики саркоцистозу. Внаслідок дії ультрафіолетових променів збудники хвороби в темноті флуоресціюють оранжевим кольором. Тушу оглядають в темному приміщенні за допомогою малогабаритного освітлювача (люмінескопа), в якому джерелом ультрафіолетових променів є ртутно-кварцова лампа.

Саркоцистоз потрібно відрізняти від трихінельозу свиней і цистицеркозу великої рогатої худоби. Навколо спірально закрученої личинки трихінели у м'язах формується капсула лимоноподібної форми, розміри якої не перевищують 0,68 мм в довжину і 0,37 мм — у ширину. У цистицерків через оболонку напівпрозорого міхурця, наповненого рідиною, можна побачити один сколекс. їх розміри: довжина — від 5 до 9 мм, ширина — 3—6 мм.

Лікування не розроблене. Експериментальним шляхом одержані позитивні результати при застосуванні жуйним тваринам імпортних хіміопрепаратів ампроліуму та лактату галофугінону (стеноролу).

Профілактика.

Основну увагу приділяють профілактичним заходам, спрямованим на запобігання потраплянню зрілих ооцист і спороцист збудника хвороби в організм сільськогосподарських тварин шляхом дотримання ветеринарно-санітарних та зоогігієнічних правил на фермах. Не слід допускати проникнення собак і котів на кормокухні та в тваринницькі приміщення. У неблагополучних щодо саркоцистозу господарствах необхідно забороняти згодовування м'ясоїдним непровареного м'яса або трупів сільськогосподарських тварин.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Саркоцистоз

Наступна сторінка     -  Криптоспоридіоз

Попередня сторінка  -  Ізоспорози собак і котів

Вернутися на початок сторінки - Саркоцистоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.