Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Псороптоз овець

Досить поширене, з гострим чи хронічним перебігом арахнозне захворювання тварин різних порід і віку, яке спричинює овечий нашкірник — P. ovis. Хвороба характеризується ураженням усього тіла, за винятком кінцівок, і супроводжується інтенсивним свербіжем, дерматитом, облисінням значної частини тіла, виснаженням та загибеллю окремих хворих.

Епізоотологічні дані.

Нашкірники — постійні ектопаразити овець. Вівці інвазуються при контакті з хворими або через посередників чи речі, що стикалися з хворими. У приміщеннях псороптеси можуть зберігати життєздатність до 50—65 діб, на пасовищах, в умовах інтенсивної інсоляції—не більше 1—2 діб. При зниженні температури до —5 °С кліщі виживають кілька діб. Досить швидко хвороба поширюється серед молодняка. Виснажені молоді тварини хворіють не лише частіше, а й тяжче. Серед овець тонкорунних порід інвазія нерідко набуває ензоотичного перебігу. За рік ці кліщі можуть відтворити 8—10 генерацій.

Псороптоз — сезонне захворювання; Найбільш сприятливі умови для розвитку кліщів взимку та на початку весни. Сприяють поширенню інвазії у цей період зниження резистентності організму тварин, тісний контакт, підвищена вологість повітря у приміщенні, незадовільна годівля, подовження й ущільнення волосяного покриву, стоншення епідермального шару шкіри.

У літній період після стрижки овець інвазійний процес згасає і переходить у латентний стан, але восени активується знову. Ягнята інвазуються в 1,5-місячному віці головним чином від своїх матерів. Перебіг хвороби у них хронічний, майже непомітний. В осінній період, коли у них відростає вовна, захворювання також набуває гострого перебігу.

Джерело інвазії — хворі, а точніше, інвазовані тварини. Збудник інвазії потрапляє на ферми найчастіше з придбаними тваринами.

Патогенез.

Псороптеси поселяються і швидко розмножуються на шкірі тварин, покритій густим волоссям, в умовах високої вологості повітря і тісного контакту тварин. Паразитуючи на тілі своїх живителів, вони пошкоджують шкіру, внаслідок чого порушується нормальне відправлення фізіологічних функцій цим органом.

Кліщі своєю механічною і токсичною дією спричиняють інтенсивне подразнення рецепторів шкіри, що супроводжується сильним свербіжем. При розчісуванні травмується шкіра, що призводить до її запалення. Ексудація в сосочковий шар шкіри та серозна інфільтрація епідермісу призводять до появи вузликів, пухирців та гнійничків. Підсихаючий вміст везикул, лімфа, жиропіт, склеюючи лусочки епідермісу, волосся, просто сміття, утворюють на шкірі кірочки. Шкіра поступово втрачає еластичність, потовщується, стає складчастою. Запалення волосяних фолікул, потових залоз супроводжується втратою волосяного покриву, облисінням, порушенням температурного режиму поверхні тіла. Тварина втрачає масу тіла, у неї знижуються усі види продуктивності. При кахексії, наявності інших захворювань можлива загибель хворих.

Всмоктані у кров продукти метаболізму кліщів, токсична слина, продукти розпаду порушених тканин шкіри, мікробні токсини впливають на центральну нервову та ретикуло-ендотеліальну системи, на загальний обмін речовин організму тварини.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період 2—3 тижні. Інвазія у овець може перебігати гостро, хронічно і латентно.

При гострому перебігу першим симптомом є свербіж. У овець він може з'явитися у різних ділянках тіла — на шиї, спині, в ділянці крижів, бічних ділянок тулуба та кореня хвоста. Він посилюється вночі, особливо після тривалих перегонів та дощу. На кінець другого місяця патологічний процес генералізується. На уражених ділянках тіла з'являються кірки, іноді тріщини, шкіра, лущиться, потовщується, волосся випадає. Шкіра стає складчастою. Звертають на себе увагу звисаючі у різних ділянках тіла пучки руна, які виділяються на загальному темно-сірому фоні своєю білизною. Збільшення площі облисіння погіршує загальний стан тварини: знижується апетит, з'являються ознаки анемії і кахексії.

У літній період у ягнят реєструють хронічний перебіг псороптозу. Він супроводжується помітним свербіжем, звалюванням вовни, зменшенням приросту маси тіла, позитивною реакцією на розчісування шкіри у місцях з порушеним руном. Однак потовщення та ущільнення шкіри у цих ділянках не спостерігаються. Лише в осінній період картина швидко змінюється у бік загострення процесу.

У дорослих овець в літній період реєструють латентну форму псороптозу, яку можна встановити лише уважним спостереженням. Не досить чіткою є і проба на розчісування. Діагноз може бути підтвердженим лише спеціальним акарологічним дослідженням.

Діагностика.

Діагноз встановлюють, грунтуючись на клініко-епізоотологічних даних, підтверджених позитивними результатами акарологічного дослідження. При гострому перебігу це зробити нескладно й за клінічним проявом хвороби. У сумнівних випадках беруть зскрібки на межі уражених і здорових ділянок шкіри чи з центру свіжого осередка.

Зскрібки беруть з кількох місць. Відібраний матеріал (2— З см3) досліджують у бактеріологічній чашці на чорному фоні візуально. Краї чашки перед цим змазують вазеліном. При підігріванні до 30 °С уже через 10 хв у позитивних випадках легко знаходять рухомі сіро-білі крапки. Цей діагноз уточнюють за допомогою лупи чи мікроскопа (вітальний метод).

Кірки можна розм'якшити за допомогою 10 %-ного лугу (1 :2), для чого їх витримують 30 хв у ньому (мортальний метод). При мікроскопії препаратів у такому матеріалі знаходять не лише дорослих кліщів, а й їх яйця, личинки та німфи.

При проведенні контролю за ефективністю лікування при дослідженні зскребка використовують гас (вітальний метод) з метою виявлення живих, рухливих нашкірників. При діагностиці хронічного та латентного псороптозу, а також у ранній період появи хвороби при негативних результатах акарологічне дослідження повторюють кілька разів з 5-добовим інтервалом.

Псороптоз диференціюють від ряду інших захворювань овець з подібним клінічним проявом. У першу чергу виключають саркоптоз і хоріоптоз, іноді й демодекоз. Свербіж спостерігається також при іксодидозах, мелофагозі, сифункулятозах та малофагозах, при захворюваннях шкіри, спричинених незадовільними умовами годівлі та утримання.

Іксодид, паразитичних комах — вошей, волосоїдів, рунця овечого — вдається знайти при уважному візуальному обстеженні шкіри тварин і, таким чином, виключити ці захворювання. Арахнози відрізняються лише акарологічним обстеженням. Зміни в годівлі та поліпшення умов утримання допоможуть у пошуках причинного фактора незаразного походження.

Лікування та профілактика.

При встановленні діагнозу на псороптоз хоча б у однієї тварини дезакаризації підлягає вся отара.

Ураховуючи пору року, температуру зовнішнього середовища, акарициди можна використати при цьому вологим або сухим способом. Однак вважають, що тільки дворазова волога обробка усіх: овець неблагополучної отари гарантує звільнення їх від псороптесів. Десятки років овець купали в емульсії гексахлорану з вмістом; в ній 0,025—0,03 % активно діючої його фракції — гамма-ізомеру ГХЦГ. У зв'язку з тим, що ця хлорорганічна сполука небезпечна для здоров'я людини, майже всі країни відмовилися від її використання.

Рекомендовані й широко використовують у практиці ветеринарної медицини багатьох країн акарициди з групи фосфорорганічних сполук. Особливої уваги з них заслуговують: пликтран у 0,02 %-ній концентрації, ветиол — 0,025, гаратіон — 0,02—0,04, неоцидол (діазонін) — 0,03—0,06, алуган — 0,07, азунтол — 0,1, байтекс, фталофос, дитіон, дурсбан, ціодрин — 0,25—0,75, дикрезил — 0,5—0,75, тролен — 0,5—1,5, етоксифос — 1 та бутонат — 1— 2 %-ний. Обробку хворих тварин ними проводять двічі з 7—10-добовим інтервалом. Дворазове з 10-добовим інтервалом купання овець у ванні з 0,05—2 %-ним водним розчином амітрази також сприяє звільненню овець від псороптесів.

Антибіотик авермектин, нанесений на шкіру поливанням у дозі 0,5 мг/кг маси тварини, виявився також високоефективним при арахнозах овець. Такий результат одержують і при використанні 10 %-ного клозантелу у дозі 15 мг/кг перорально, двічі з восьми-добовим інтервалом.

Для лікування овець у випадку низької і середньої інтенсивності ураження псороптозом рекомендовані акарициди в аерозольних балонах: акродекс, ціодрин, дикрезил, дерматозоль. Перед обробкою уражені ділянки тіла вистригають. Через 2—3 тижні після другої обробки проводять їх клінічне й акарологічне обстеження. При одержанні позитивного результату акарицид заміняють.

Вилікувану отару утримують на контролі до весни наступного року і лише при відсутності нових випадків захворювання її вважають оздоровленою.

Взимку хворих на псороптоз лікують сухим способом, використовуючи дуети акарицидів: дикрезилу 7 %-ний, карбофосу 4 %-ний, фталофосу 2 %-ний, витрачаючи при цьому 250—500 г на вівцю. Паралельно з цим вівцям протягом 30—60 днів у суміші з кормом згодовують сірку з розрахунку 3—5 г на тварину за добу. Одночасно акарицидами обробляють тварин й інших видів, які знаходяться на фермі, оскільки вони можуть бути механічними перенощиками псороптесів.

Отару, в якій взимку виявлено хворих на псороптоз, незалежно від ефективності лікування навесні після стрижки овець обов'язково купають у акарицидній рідині. З профілактичною метою цю отару купають і восени, до переведення на стійлове утримання.

Приміщення, загони, де утримували хворих овець, а також інвентар, предмети догляду дезакаризують гексахлоран-креоліновою емульсією (400 мл/м2) з вмістом у ній 0,03 % гамма-ізомеру ГХЦГ чи іншим акарицидом.

Необхідно пам'ятати, що використання тривалий час одного з акарицидів призводить до адаптації до нього кліщів. При обробці овець акарицидним препаратом необхідно керуватися інструкцією по його використанню. Акарицидні рідини готують і використовують в один і той же день. За 5 год до купання овець годують і вволю напувають. Вівцематок забороняється купати за 15 діб до і 15 діб після осіменіння.

Після стрижки овець обробляють акарицидом на 3—5-ту добу. Не слід купати їх у жарку чи дощову погоду. Термін купання — 1—2 хв. На початку та в кінці купальної ванни овець на 2—3 с занурюють у рідину з головою. Температура рідини у ванні повинна бути 18—25 °С. Після купання перших 200—400 неострижених чи 300—500 острижених овець у ванну в необхідній кількості додають маточний розчин акарициду або його концентрат.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Псороптоз овець

Наступна сторінка     -  Псороптоз великої рогатої худоби

Попередня сторінка  -  Псороптози

Вернутися на початок сторінки - Псороптоз овець

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.