Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Протостронгілідози

Протостронгілідози (Protostrogylidoses) — велика група легеневих захворювань жуйних тварин, збудником яких є численні види нематод родини Protostrogylidae. Представники цієї родини оселяються в легенях овець та кіз, а також диких жуйних (архарів, муфлонів, антилоп тощо). Найтяжчими з них є мюлеріоз і протостронгілідози, збудниками яких є Mullerius capillaris, Protostrongylus kochi, Р. railieti, а також інші протостронгіліди. Мюлерії локалізуються у найдрібніших розгалуженнях бронхів і в паренхімі легень (альвеолах і альвеолярних ходах, а також у цистах на легеневій плеврі). Протостронгілідози поширені в ряді областей України і завдають великої шкоди вівчарству.

Характеристика збудників.

Мюлерії дуже тонкі, ледве помітні неозброєним оком нематоди довжиною 11—20 мм, а найбільш поширений збудник протостронгільозу — P. kochi — 20—30 мм. У самців хвостова бурса рудиментарна, дві різні спікули гребенистої будови. Самки яйцеживородні.

Протостронгіліди — біогельмінти, розвиваються з участю дефінітивних живителів (дрібної рогатої худоби) і проміжних — багатьох видів наземних і деяких водяних молюсків. Відкладені самками яйця затримуються та дозрівають у бронхах овець і кіз. Личинки першої стадії можуть вилуплюватися з яйцевих оболонок у дихальних шляхах або в травному каналі. На пасовищі хворі тварини виділяють з фекаліями личинки, які активно проникають у тіло молюска, де за 15—40 днів стають інвазійними. В організмі молюска личинки зберігаються до 4—5 років, а ті, що вийшли, у зовнішньому середовищі зберігаються до року. Протостронгілідозами тварини заражаються на пасовищах при проковтуванні інвазійних личинок з травою. В організмі дефінітивних живителів личинки протостронгілід статевозрілими стають протягом 2—2,5 міс.

Епізоотологічні дані.

В Україні протостронгілідози найбільш поширені в передгірних районах західних областей і в Криму. Неблагополучиими територіями частіше є забруднені чагарниками та лісовою рослинністю пасовища, які щільно заселені наземними молюсками — проміжними живителями протостронгілід. Максимальне проявлення захворюваності тварин протостронгілідозами спостерігається наприкінці літа і восени, що зумовлюється високою інвазованістю молюсків у цей час. Дорослі тварини частіше уражуються протостронгілідозами, а у козенят і ягнят до 3-місячного віку їх зовсім не реєструють.

Патогенез.

Вплив збудників протостронгілідозів на організм тварини проявляється механічною, токсичною, антигенною та інокуляторною дією. Міграція личинок через стінку кишечника зумовлює виникнення гіперемії, інфільтрації і некрозу слизової оболонки та гострого ексудативного запалення легенів. Надалі зміни у легенях характеризуються катаральним запаленням бронхів та перибронхітами на фоні продуктивної дифузної або осередкової пневмонії. В печінці знижується вміст вітаміну А.

Імунітет при протостронгілідозах не виражений, однак у сироватці крові інвазованих тварин на 5—8-й день після зараження встановлюють наявність преципітуючих антитіл. При штучній імунізації тварин антигенами, виготовленими з протостронгілід, або екстрактом із легень хворих овець знижується інвазованість тварин і подовжуються строки преімагінального розвитку паразитів.

Клінічні ознаки.

Хвороба перебігає субклінічно, у хворих спостерігаються кашель, схуднення і зниження продуктивності, молодняк відстає у рості й розвитку. При ускладненні хвороби можливі випадки падежу тварин.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині трупів виявляють катаральне запалення дрібних бронхів. Слизова оболонка великих і дрібних бронхів покрита слизом, гіперемійована, стінки дрібних бронхів потовщені. На задніх частинах легень жовто-бурого відтінку плями, щільні на дотик. У місцях ураження за допомогою лупи знаходять волосоподібні нематоди.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз встановлюють дослідженням фекалій за методом Бермана для виявлення личинок. Посмертно діагноз встановлюють шляхом розтину трупа й дослідження легеневої тканини компресорним методом для виявлення мюлеріїв і протостронгілід.

Лікування.

З профілактичною і, лікувальною метою при протостронгілідозах призначають дитразину цитрат, локсуран, еметин солянокислий, нілверм. Перші три препарати застосовують так, як при диктіокаульозі. Нілверм вводять підшкірно в формі 20 %-ного водного розчину дворазово в дозі 0,015 г/кг маси тіла за діючою речовиною. Доцільно також застосовувати вальбазен та івомек.

Профілактика.

В профілактиці протостронгілідозів велике значення має знищення проміжного живителя — наземних молюсків. Для цього переорюють пасовища з наступним підсіюванням культурних трав, вводять польове утримання курей, які знищують молюсків. Пасовища очищають від каміння, вирубують кущі, вносять мінеральні добрива (аміачну й калійну селітру) у дозах, рекомендованих для підвищення урожайності трав, згубно діючих на наземних молюсків.

У неблагополучних господарствах проводять профілактичну дегельмінтизацію у стійловий період одночасно з дегельмінтизацією проти диктіокаульозу. Тварин-гельмінтоносіїв піддають профілактичним дегельмінтизаціям у стійловий період (взимку).

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Протостронгілідози

Наступна сторінка     -  Метастронгільоз

Попередня сторінка  -  Диктіокаульоз

Вернутися на початок сторінки - Протостронгілідози

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.