Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Пасалуроз

Пасалуроз (Passalurosis) — досить поширена, переважно з хронічним перебігом, інвазія кролів та зайців головним чином старшого віку, яку спричиняє нематода, що паразитує у товстому відділі кишечника, невеликого розміру, з родини OxyuridaePassalurus ambiquus. Хвороба супроводжується інтенсивним свербіжем шкіри прианальної ділянки тіла, розладом травлення, схудненням. Інтенсивно інвазовані тварини можуть загинути.

Характеристика збудника.

Кролячий гострик, або шилохвіст (Passalurus ambiquus) — невеликий (довжина самця 4—5 мм, самки — 7—12 мм) роздільностатевий гельмінт. Маленька ротова капсула з трьома зубоподібними виростами на дні переходить у стравохід, задня частина якого має кулясте розширення. Останнє переходить у кишечник. Задня частина тіла самця закінчується коротким шилоподібним виростом. Спікула одна. Самки мають тонкий і довгий хвіст з кільцеподібними потовщеннями кутикули в кінцевій його половині. Вульва знаходиться у передній частині тіла самки. Самка розбризкує секрет з яйцями й інтенсивно інвазує не лише прианальну ділянку шкіри, а й навколишнє середовище. Сформовані яйця темно-сірого кольору, овально-подовженої форми, асиметричні. На одному з полюсів шкаралупа має коркоподібне утворення. Паразитують нематоди у сліпій та ободовій кишках.

Геогельмінт. Розвиток відбувається за оксиуридним типом. Яйця, які потрапили на шкіру прианальної ділянки тіла, досягають інвазійної стадії через 24—48 год. Ті, що розбризкані в зовнішньому середовищі, також можуть розвиватися, але при температурі вище 20 °С. При зниженні її до 15—17 °С яйця гинуть. Дефінітивні живителі уражуються пасалурозом при заковтуванні інвазійних яєць з кормом чи водою. В організмі живителя з них виходять личинки, які через 11—15 діб виростають в імаго. Живуть дорослі гельмінти близько 65 діб.

Епізоотологічні дані.

Це майже повсюди поширене захворювання кролів і особливо на тих фермах, де їх утримують в незадовільних зоогігієнічних умовах, при недостатній чи незбалансованій годівлі. Екстенсивність інвазії нерідко досягає 40—90 %, інтенсивність її у деяких тварин — сотні та тисячі паразитів. До пасалурозу сприйнятливі кролі різного віку, але найчастіше — у віці 4—12 міс. Реєструють захворювання в Україні майже, цілий рік, однак піку інвазія досягає у зимово-весняний період. Інтенсивність інвазії зростає внаслідок самозараження при розчісуванні інвазованими тваринами прианальної ділянки тіла. Реінвазії сприяє поширене у кролів явище копрофагії.

Клінічні ознаки.

При інтенсивному ураженні гостриками внаслідок активного переміщення самок у прямій кишці та подразнення рецепторів у ділянці анального отвору у кролів з'являється сильний свербіж. Його посилює підсихаючий на шкірі прианальної ділянки клейкий секрет, яким вкриті яйця, виділені самкою. При постійному розчісуванні ушкоджується волосяний покрив, шкіра прианальної ділянки тіла, що призводить до її запалення. Крім того, внаслідок механічної, а також токсичної дії гостриків у кролів виникає катаральне запалення слизової оболонки товстого відділу кишечника. Наслідком коліту є розлад травлення: зниження чи втрата апетиту, пронос, біль у череві, схуднення, інколи підвищується температура тіла, спостерігається загальне пригнічення. Молодняк затримується у рості та розвитку.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині загиблих кролів встановлюють їх виснаження. Брижові лімфатичні вузли збільшені в кілька разів, набряклі, соковиті. Товстий відділ кишечника заповнений рідким вмістом. Слизова оболонка сліпої кишки набрякла, з точковими чи смугастими крововиливами. Товстий, а інколи й кінцева частина тонкого відділу кишечника заповнені величезною кількістю паразитів різних стадій розвитку. На хвості та поверхні ануса і вульви знаходять різного ступеня травматичні пошкодження, запалення шкіри.

Діагностика комплексна.

Встановлюють діагноз з урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, а також за локалізацією та характером патологоанатомічних змін, підтверджених результатами спеціального дослідження.

Прижиттєво діагноз уточнюють мікроскопічним дослідженням зскрібка з шкіри прианальної ділянки тіла. З цією метою на паличці чи сірнику закріплюють квачик з вати, змочують водно-гліцериновою сумішшю (1:1) і, щільно притискуючи його до шкіри в ділянці ануса, одержують зскрібок, переносять на предметне скло й мікроскопують. При позитивних результатах знаходять порівняно великі темно-сірого кольору й видовжено-овальної форми асиметричні яйця пасалурид. При діагностиці пасалурозу кролів заслуговує на увагу метод одержання матеріалу для мікроскопії за допомогою липкої, прозорої стрічки. Стрічку з відбитком шкіри з прианальної ділянки приклеюють на предметне скло й мікроскопують.

Ефективність дослідження фекалій за Фюллеборном чи Дарлінгом значно нижча.

Заходи боротьби.

В неблагополучних щодо інвазії фермах потрібно періодично обстежувати й виділяти інвазованих кролів, ізолювати їх і лікувати. Для лікування рекомендовані сполуки піперазину, фенотіазин, мебенвет та ін.

Сполуки піперазину призначають кролям у дозі 1—1,5 г/кг їх маси, одноразово і по 0,5—0,75 г/кг, якщо їх задають два дні підряд. Фенотіазин рекомендують по 1—1,5 г/кг маси тварини також протягом двох днів. Їх задають як індивідуально, так і груповим методом у суміші з комбікормом, краще у вигляді зволоженої мішанки (1 : 25) після 18-годинної голодної дієти.

Максимального лікувального ефекту досягають разовою даванкою 10%-ного мебенвету грануляту з розрахунку 0,1 г/кг маси тварини в суміші з комбікормом, груповим методом.

Профілактика.

Основним профілактичним заходом при цій інвазії є дотримання загальних санітарно-гігієнічних правил догляду та годівлі тварин. Кожний день потрібно чистити клітки, годівниці і напувалки, періодично їх дезинфікувати окропом чи вогнем. Фекалії знезаражують біотермічно. Придбаних племінних тварин ізолюють і дегельмінтизують з профілактичною метою.

Для захисту кроленят від зараження пасалурозом пропонується курс хіміопрофілактики. З 20-денного віку груповим методом протягом 50 діб їм згодовують у суміші з комбікормом одну із солей піперазину в дозі 0,1—1,15 г/кг їх маси.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Пасалуроз

Наступна сторінка     -  Гетеракідоз

Попередня сторінка  -  Скрябінемоз

Вернутися на початок сторінки - Пасалуроз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.