Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Отодектоз

Отодектоз (Otodectosis) — повсюди поширене, з гострим чи хронічним перебігом арахнозне захворювання широкого кола м'ясоїдних (собак, котів, хутрових звірів), яке спричинюють представники з родини Psoroptidae, роду Otodectes. Хвороба характеризується ураженням шкіри вушних раковин, зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки, супроводжується свербіжем, дерматитом (отитом) й нерідко закінчується перфорацією барабанної перетинки, втратою слуху, запаленням середнього та внутрішнього вуха, у подальшому — оболонок головного мозку та загибеллю тварини. Випадки злоякісного перебігу отодектозу з високою смертністю зустрічаються серед хутрових звірів, вирощуваних в неволі.

Характеристика збудників.

Вушний шкіроїд — видоспецифічний паразит. У собак його спричиняє O. canis, у котів — O. coti, у лисиць — O. vulpis. У морфолого-біологічному відношенні вони між собою ідентичні.

Кліщі роду Otodectes мають значну схожість з кліщами роду Chorioptes: вони середні за розміром (0,2—0,5 мм), овальні, світло-коричневі. Самці менші від самок. Хоботок у них короткий, має форму притупленого конуса, ротові органи гризучого типу. Ноги короткі. Особливо погано розвинена четверта пара ніг. Вона відсутня у преімагінальних стадій кліща. Амбулакри утримуються на коротких, несегментованих стебельцях. Статевий диморфізм добре виражений. У самців на каудальному краю тіла знаходяться два горбики, від яких відходять дві довгі і дві короткі щетинки.

Це постійні ектопаразити м'ясоїдних і типові бінімфальні кліщі. Самки яйцеродні. Розвиток однієї генерації триває 10—14 діб. У теплий період року в зовнішньому середовищі кліщі зберігаються до двох місяців. Як і інші псороптиди, вони нестійкі проти мінусових температур.

Епізоотологічні дані.

Джерело інвазії — хворі м'ясоїдні. Здорові тварини заражаються при прямому контакті з хворими або через посередників — обслуговуючий персонал, гризунів, комах, а також предмети, з якими контактували хворі звірі. Молодняк інвазується переважно матерями. Тяжкий перебіг інвазії спостерігається у молодняка 1,5—4-місячного віку. Захворювання реєструють весь рік, але частіше у прохолодну пору. Собаки з довгими вухами хворіють частіше.

На звірофермах отодектоз нерідко перебігає у формі ензоотії.

Патогенез.

Кліщі травмують шкіру внутрішньої поверхні вуха, діють на неї продуктами метаболізму, секретом слинних залоз, спричиняють свербіж і-утворення кірок, а потім і дерматит (отит). Хворі розчісують вушні раковини, забруднюють їх, чим викликають гнійний отит. Після запалення барабанної перетинки і її перфорації патологічний процес переходить на середнє і внутрішнє вухо, а потім на оболонку головного мозку. Тварини гинуть внаслідок гнійного менінгіту.

Клінічні ознаки.

Короткий (7—10 діб) інкубаційний період змінюється спочатку погано помітними ознаками захворювання, які поступово стають домінуючими: з'являється свербіж з тенденцією на посилення, молодняк відстає у рості, в окремих з них помічають періодичні приступи занепокоєння (вищання, швидке бігання по клітці).

У зв'язку з посиленням свербіжу тварини все частіше розчісують вуха, трясуть головою. На деякий час приступи можуть припинятися, але потім знову частішають, а проміжки між ними скорочуються.

При перфорації барабанної перетинки у звірів погіршується слух і апетит, голова викривляється на 90° щодо тулуба в бік ураженого вуха. При подальшому перебігу у цих тварин з'являються судороги, які свідчать про ураження головного мозку. Такі тварини гинуть.

Діагностика.

Діагноз встановлюють, виходячи з характерних клінічних ознак захворювання, підтверджених позитивним результатом акарологічного дослідження кірок, взятих з ураженої вушної раковини.

Лікування і профілактика.

При отодектозі високоефективними виявилися аерозолі ціодрину, дикрезилу, псороптолу, акродексу, а також дерматозолю. Рекомендуються також обробки 1 %-ним лініментом хлорофосу на риб'ячому жирі по 1—2 мл у кожне вухо; фенотіазин — по 0,5 г на вухо, також неоцидол в 0,1 %-ній концентрації по 2 мл на вухо двічі з 7-добовим інтервалом.

При ускладненому перебігу інвазії показана антибіотикотерапія. Одночасно з лікуванням дезинвазують спецодяг, приміщення, клітки, предмети догляду та ін.

У неблагополучних щодо отодектозу звірофермах з профілактичною метою в грудні перед гоном хутрових звірів двічі обробляють акарицидами. Усіх тварин, що надійшли в господарство, карантинують і обстежують на отодектоз. На звіроферми не допускають собак та котів, а сторожових собак кожний місяць перевіряють на отодектоз. При потребі їх ізолюють і лікують, будки дезакаринізують кип'ятком чи одним з акарицидних препаратів.

 

Скотный двор



На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Отодектоз

Наступна сторінка     -  Кнемідокоптоз

Попередня сторінка  -  Хоріоптози

Вернутися на початок сторінки - Отодектоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.