Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

 

Отодектоз

Отодектоз (Otodectosis) — повсюди поширене, з гострим чи хронічним перебігом арахнозне захворювання широкого кола м'ясоїдних (собак, котів, хутрових звірів), яке спричинюють представники з родини Psoroptidae, роду Otodectes. Хвороба характеризується ураженням шкіри вушних раковин, зовнішнього слухового проходу та барабанної перетинки, супроводжується свербіжем, дерматитом (отитом) й нерідко закінчується перфорацією барабанної перетинки, втратою слуху, запаленням середнього та внутрішнього вуха, у подальшому — оболонок головного мозку та загибеллю тварини. Випадки злоякісного перебігу отодектозу з високою смертністю зустрічаються серед хутрових звірів, вирощуваних в неволі.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Характеристика збудників.

Вушний шкіроїд — видоспецифічний паразит. У собак його спричиняє O. canis, у котів — O. coti, у лисиць — O. vulpis. У морфолого-біологічному відношенні вони між собою ідентичні.

Кліщі роду Otodectes мають значну схожість з кліщами роду Chorioptes: вони середні за розміром (0,2—0,5 мм), овальні, світло-коричневі. Самці менші від самок. Хоботок у них короткий, має форму притупленого конуса, ротові органи гризучого типу. Ноги короткі. Особливо погано розвинена четверта пара ніг. Вона відсутня у преімагінальних стадій кліща. Амбулакри утримуються на коротких, несегментованих стебельцях. Статевий диморфізм добре виражений. У самців на каудальному краю тіла знаходяться два горбики, від яких відходять дві довгі і дві короткі щетинки.

Це постійні ектопаразити м'ясоїдних і типові бінімфальні кліщі. Самки яйцеродні. Розвиток однієї генерації триває 10—14 діб. У теплий період року в зовнішньому середовищі кліщі зберігаються до двох місяців. Як і інші псороптиди, вони нестійкі проти мінусових температур.

Епізоотологічні дані.

Джерело інвазії — хворі м'ясоїдні. Здорові тварини заражаються при прямому контакті з хворими або через посередників — обслуговуючий персонал, гризунів, комах, а також предмети, з якими контактували хворі звірі. Молодняк інвазується переважно матерями. Тяжкий перебіг інвазії спостерігається у молодняка 1,5—4-місячного віку. Захворювання реєструють весь рік, але частіше у прохолодну пору. Собаки з довгими вухами хворіють частіше.

На звірофермах отодектоз нерідко перебігає у формі ензоотії.

Патогенез.

Кліщі травмують шкіру внутрішньої поверхні вуха, діють на неї продуктами метаболізму, секретом слинних залоз, спричиняють свербіж і-утворення кірок, а потім і дерматит (отит). Хворі розчісують вушні раковини, забруднюють їх, чим викликають гнійний отит. Після запалення барабанної перетинки і її перфорації патологічний процес переходить на середнє і внутрішнє вухо, а потім на оболонку головного мозку. Тварини гинуть внаслідок гнійного менінгіту.

Клінічні ознаки.

Короткий (7—10 діб) інкубаційний період змінюється спочатку погано помітними ознаками захворювання, які поступово стають домінуючими: з'являється свербіж з тенденцією на посилення, молодняк відстає у рості, в окремих з них помічають періодичні приступи занепокоєння (вищання, швидке бігання по клітці).

У зв'язку з посиленням свербіжу тварини все частіше розчісують вуха, трясуть головою. На деякий час приступи можуть припинятися, але потім знову частішають, а проміжки між ними скорочуються.

При перфорації барабанної перетинки у звірів погіршується слух і апетит, голова викривляється на 90° щодо тулуба в бік ураженого вуха. При подальшому перебігу у цих тварин з'являються судороги, які свідчать про ураження головного мозку. Такі тварини гинуть.

Діагностика.

Діагноз встановлюють, виходячи з характерних клінічних ознак захворювання, підтверджених позитивним результатом акарологічного дослідження кірок, взятих з ураженої вушної раковини.

Лікування і профілактика.

При отодектозі високоефективними виявилися аерозолі ціодрину, дикрезилу, псороптолу, акродексу, а також дерматозолю. Рекомендуються також обробки 1 %-ним лініментом хлорофосу на риб'ячому жирі по 1—2 мл у кожне вухо; фенотіазин — по 0,5 г на вухо, також неоцидол в 0,1 %-ній концентрації по 2 мл на вухо двічі з 7-добовим інтервалом.

При ускладненому перебігу інвазії показана антибіотикотерапія. Одночасно з лікуванням дезинвазують спецодяг, приміщення, клітки, предмети догляду та ін.

У неблагополучних щодо отодектозу звірофермах з профілактичною метою в грудні перед гоном хутрових звірів двічі обробляють акарицидами. Усіх тварин, що надійшли в господарство, карантинують і обстежують на отодектоз. На звіроферми не допускають собак та котів, а сторожових собак кожний місяць перевіряють на отодектоз. При потребі їх ізолюють і лікують, будки дезакаринізують кип'ятком чи одним з акарицидних препаратів.

 

Ви дивилися сторінку - Отодектоз

Наступна сторінка      - Кнемідокоптоз

Попередня сторінка    - Хоріоптози

Повернутися до початку сторінки Отодектоз

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.