Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

 

Основи профілактики інвазійних хвороб

Профілактичні заходи при інвазійних хворобах відрізняються від профілактичних заходів при інфекційних захворюваннях. Наприклад, проти інфекцій широко застосовують вакцинацію, серотерапію, дезинфекцію та карантинні заходи. А проти інвазій з них застосовують лише карантинування тварин.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Основою профілактичних заходів проти збудників інвазійних хвороб є біологічні, загальні та хіміко-профілактичні методи, які дають змогу запобігати появі захворювань та їх поширенню серед тварин.

До біологічних та загальних методів боротьби з інвазіями і їх збудниками відносять: комплекс заходів, що сприяють припиненню біологічного циклу розвитку збудника, зниження кількості перенощиків кровопаразитарних захворювань розорюванням природних пасовищ, знищення чагарникових зон, біотермічне знезаражування гною, меліоративні заходи, осушення водойм, зміна пасовищ, створення багаторічних культурних пасовищ та інші методи.

До загальних профілактичних заходів відносять: дотримання гігієнічних умов утримання тварин, утилізація трупів уражених органів та ін. Можна навести багато прикладів необхідності застосування цих біологічних і загальних заходів. Так, худобу та птицю потрібно утримувати в умовах, що запобігають зараженню інвазійними хворобами, годувати і напувати тварин слід із чистих резервуарів, де немає інвазійних стадій паразитів. Спеціалізовані господарства повинні знаходитися на режимі закритого типу. Ізольоване утримання молодняка необхідне тому, що дорослі тварини часто є паразитоносіями і їх слід утримувати окремо. А необхідність знезаражування гною зумовлено тим, що з фекаліями у навколишнє середовище виділяється велика кількість паразитів і їхніх личинок. Наприклад, у гною розвиваються яйця і личинки гельмінтів, личинкові стадії та лялечки комах, ооцисти кокцидіїд, збудників інфекцій.

Біотермічний метод знезаражування гною грунтується на дії термофільних мікроорганізмів, які створюють високу температуру (65—70 °С) у штабелях гною із підстилки. Це згубно діє на збудників інвазійних та деяких інфекційних захворювань. У спеціалізованих господарствах промислового типу при утриманні худоби на щілинній підлозі нагромаджується рідкий гній. Для його зберігання використовують резервуари, відстійники різних типів. Там рідкий гній природно знезаражується: свинячий протягом одного року, коров'ячий — 6 міс.

Інший приклад: усі трупи тварин і уражені органи необхідно утилізувати або знищувати. Утилізацію проводять на ветеринарно-санітарних заводах або у господарствах знищенням у біотермічних ямах, спалюванням або закопуванням на скотомогильниках. Часто знезаражені відходи забійних цехів і частину трупів переробляють на м'ясо-кісткове борошно.

Зміну пасовищ проводять для запобігання зараженню жуйних тварин яйцями і личинками гельмінтів. Так, у багатьох господарствах України здійснюють одноразову зміну пасовищ із середини літа для профілактики фасціольозу. А стійлововигульне утримання телят в умовах Українського Полісся відіграє важливу роль у профілактиці парамфістоматидозів, монієзіозу, диктіокаульозу.

Для організації профілактики інвазійних хвороб здійснюють також спеціальні заходи, до яких належать: з'ясування паразитологічної ситуації у конкретному господарстві, районі; паразитологічна оцінка пасовищ, водойм; дезинвазія об'єктів навколишнього середовища; хіміолрофілактика і хіміотерапія інвазійних хвороб.

Для з'ясування паразитологічної ситуації проводять діагностичні обстеження (за життя тварин або посмертно): копроскопію, дослідження крові, дермоскопію, частковий або повний паразитологічний розтин органів чи трупів тварин та ін.

Необхідно також здійснювати лабораторне дослідження водяних та наземних безхребетних (молюсків, кліщів, рачків, комах) — проміжних живителів біогельмінтів.

Паразитологічну оцінку пасовищ і водойм проводять для визначення благополуччя їх у даний момент, а також прогнозування щодо можливого виникнення інвазії у майбутньому. При цьому враховують площу пасовищ, рельєф та характер грунту, рослинність, наявність заболочених ділянок, канав, поширеність і видовий склад молюсків, ґрунтових кліщів, жуків. Зібраних безхребетних досліджують з метою виявлення личинок біогельмінтів.

Дезинвазія — знищення у навколишньому середовищі зародкових елементів збудників інвазійних хвороб. Проводять її у тваринницьких приміщеннях, на вигульних майданчиках. Іноді на пасовищах. При цьому застосовують механічні, фізичні, хімічні й біологічні методи. До цих заходів відносять також механічне очищення приміщень та вигульних майданчиків від гною, підстилки, залишків корму, обробку годівниць, напувалок гарячою парою або застосовуючи вогнемет, а також хімічні засоби: гарячі розчини натрію гідроокису (4—5%-ні), карболової кислоти (3%-ні), карбатіону (3%-ний), емульсії ксилонафту (5%-ну) та інші дезинфектанти.

Дезинвазії бувають поточні, профілактичні, заключні. Поточну проводять у пустому приміщенні після переведення чергової партії худоби або птиці в іншу вікову групу або для забою, а також після протипаразитарної обробки. Профілактичну дезинвазію здійснюють на фермах навесні та восени; заключну — після видужання усіх тварин після певної паразитарної хвороби.

Хіміопрофілактика і хіміотерапія інвазійних хвороб.

Хіміопрофілактика інвазійних хвороб — це метод, при якому періодично застосовують протипаразитарні засоби здоровим тваринам або паразитоносіям, щоб запобігти масовому інвазуванню і .захворюванням тварин. Так, у пасовищний період з сіллю вівцям згодовують фенотіазин для профілактики диктіокаульозу та шлунково-кишкових стронгілятозів, кокцидіостатики у птахівництві — проти еймеріозу, розчин азидину або беренилу великій рогатій худобі та вівцям для профілактики бабезіозу. Серед дегельмінтизацій також розрізняють профілактичну. Це метод хіміопрофілактики, оскільки при цьому звільняються гельмінтоносії від збудника, усувається розсіювання інвазійних стадій червів у навколишньому середовищі. Преімагінальна дегельмінтизація є також ефективним хіміопрофілактичним методом.

При хіміотерапії протипаразитарні препарати застосовують хворим тваринам з метою припинення клінічного прояву інвазії і звільнення організму живителя від збудника. Проти кожної групи паразитів діють специфічні препарати: проти гельмінтів — антгельмінтики, найпростіших — протистатики або протистоциди, кліщів — акарициди, комах — інсектициди (інсектоакарициди).

Вчення академіка К.І.Скрябіна про девастацію.

Термін «девастація» (від лат. devastatio — винищення, знищування) запропонував К.І.Скрябін у 1944 р. Він визначив девастацію як «метод наступальної активної профілактики, спрямований на винищення, фізичне знищення гельмінтів та інших паразитів на всіх фазах їх життєвого циклу всіма доступними способами механічної, фізичної та біологічної дії.

На відміну від девастації, пасивна профілактика є методом захисту, що передбачає недопущення зараження тварин і людини, захист їх від контакту з паразитами. Комплекс таких захисно-профілактичних заходів називають презервацією (від лат. preserver — запобігати, відвертати).

К.І.Скрябін розрізняв девастацію тотальну і порціальну. Тотальна девастація — це повна ліквідація, окремих видів паразитів на визначеній території, з одночасним створенням у природі умов, в яких вони не могли б існувати. Прикладом тотальної девастації збудників деяких хвороб є ліквідація ришти людини в Середній Азії. Порціальна девастація — це різке зменшення кількості окремих паразитів на окремих територіях. Можна навести кілька прикладів порціальної девастації в Україні: цистицеркозу та трихомонозу великої рогатої худоби, псороптозу овець та деяких ін.

У всьому світі широко проводять девастаційні заходи проти найбільш патогенних паразитів тварин і людини.

К.І.Скрябін, розвиваючи вчення про девастацію, зазначав, що для одержання девастаційного ефекту необхідно постійно застосовувати оздоровчу тріаду у боротьбі з паразитозами: лікування, профілактику та девастацію. Слід постійно застосовувати ці заходи, розробляти нові шляхи щодо зазначених напрямів.


Ви дивилися сторінку - Основи профілактики інвазійних хвороб

Наступна сторінка      - Протозоози тварин (найпростіші та протозойні хвороби)

Попередня сторінка    - Принцип планування протипаразитарних заходів

Повернутися до початку сторінки Основи профілактики інвазійних хвороб

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.