Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Гельмінтологія — одна з найдавніших дисциплін (галузей) прикладної біології. Перші відомості про паразитичних червів наведені в древніх медичних папірусах Еберсом, Гіппократом і Арістотелем. Однак наукова гельмінтологія почала розвиватися у другій половині XVIII століття, коли Карл Лінней запропонував першу систематику тваринного світу, відокремив усіх, безхребетних у клас комах (Insekta) і червів (Vermes). Перші експериментальні дослідження з біології гельмінтів належать члену Російської академії наук П.С.Палласу (1793), який зазначав, що гельмінти розвиваються із яйця і тим самим спростував теорію самозародження паразитичних червів. Кінець XVIII, початок XIX століття характеризувалися швидким розвитком гельмінтології, чому сприяло проведення систематики відомих на той час паразитичних червів (Рудольфі К.А., 1819). В середині XIX століття гельмінтологія вступила на експериментальний шлях, що дало змогу значно їй розвинутися. Є.А.Островський у Харківському зооветеринарному інституті виконав ряд робіт по вивченню біології стьожкових червів у м'ясоїдних, а С.М.Каменський описав легеневих нематод тварин. Перший атлас паразитичних червів був складений російським вченим М.А.Холодковським. У той же період ряд робіт по ветеринарній гельмінтології виконав М.І.Романович.

Розвиток гельмінтологічної науки в країнах СНД пов'язаний з ім'ям академіка К.І.Скрябіна. Під його керівництвом і за участю перших учнів (Захарова М.П., Массино П.Г., Попова М.П., Шульца Р.С, Петрова А.М. та ін.) гельмінтологічна.наука успішно розвивалася у ветеринарних, біологічних, медичних і агрономічних науково-дослідних закладах. В результаті довголітньої праці було вирішено ряд теоретичних проблем і розроблено заходи боротьби з гельмінтозами сільськогосподарських і промислових тварин.

К.І.Скрябін вперше дав наукове визначення гельмінтології і поставив перед нею конкретні завдання. Численні гельмінтологічні експедиції, проведені під його керівництвом, дали змогу виявити видовий склад гельмінтів у тварин різних зон, вивчити епізоотологічні дані основних гельмінтозів.

До теперішнього часу у всіх інститутах ветеринарної медицини і на зональних станціях ветеринарної медицини, у вищих навчальних закладах з факультетами ветеринарної медицини (при кафедрах паразитології) створені гельмінтологічні лабораторії.

Творчою роботою численних колективів створена надзвичайно багата література по ветеринарній і загальній гельмінтології (Скрябін К.І., Шульц Р.С., Петроченко В.І., Орлов І.В., Шумакович Е.Е., Догель В.О. та ін.).

Вітчизняними гельмінтологами вперше вивчені цикли розвитку збудників гельмінтозів понад 200 видів (Скрябін К.І., Шульц Р.С., Потьомкіна В.А., Крастін М.І., Петроченко В.І., Кльосов М.Д. і багато інших), уточнені деталі циклів розвитку більш як 40 збудників гельмінтозів. Основні положення епізоотології гельмінтозів розроблені Р.С.Шульцем і Е.Е.Шумаковичем. Вивчені особливості епізоотології гельмінтозів в умовах інтенсивного тваринництва й розроблені методи прогнозування можливого їх прояву.

Успішному розвитку гельмінтологічної науки сприяла школа академіка Є.Н.Павловського, у якій вивчили взаємозв'язок живителя і паразита, а також трансмісивні хвороби. Велика серія робіт по гельмінтозах риб виконана В.О.Догелем.

Значний вклад у розвиток вітчизняної гельмінтології внесений вченими України. Центром підготовки ветеринарних кадрів і вивчення проблем ветеринарної паразитології протягом багатьох років був Харківський ветеринарний (нині зооветеринарний інститут), співробітниками якого виконані перші роботи по гельмінтології (Островський Є.А., Каменський С.А., Петропавловський Н.П., Крилов В.).

Широкомасштабні дослідження по вивченню гельмінтозів сільськогосподарських тварин в Україні були розгорнуті першим завідуючим кафедрою паразитології С.В.Іваницьким (1931 — 1940 рр.). За. цей період ним була проведена велика робота з різних питань гельмінтології, організовано ряд гельмінтологічних експедицій, що стало основою дальшого вивчення гельмінтозів домашніх (свійських) тварин України, розроблені протигельмінтозні заходи при диктіокаульозі жуйних.

З інших робіт, виконаних на кафедрі, слід відмітити фундаментальні дослідження професора А.Ф.Носика по ехінококозу тварин і заходах боротьби з ним, профілактиці і боротьбі з аскаридозом свиней, параскаридозом коней і гельмінтозами птиці.

Одночасно з Харківським ветеринарним інститутом в інституті експериментальної і клінічної ветеринарії УААН і його філіалах та дослідних станціях проводять дослідження щодо основних гельмінтозів жуйних. Досконально вивчений біологічний цикл розвитку телязій і запропоновані радикальні методи профілактики й оздоровлення великої рогатої худоби від цієї хвороби (Кльосов М.Д., 1948).

До значних гельмінтологічних проблем, усунених гельмінтологами України, належить фасціольоз великої і дрібної рогатої худоби. Вивчена динаміка, джерела інвазії і фактори передачі збудника, розроблені і впроваджені заходи боротьби й профілактики захворювання. В поліських районах України всебічно вивчено парамфістоматоз великої рогатої худоби. Встановлені збудники захворювання і проміжні живителі, розроблений метод прогнозування парамфістоматозу і фасціольозу тварин (Кльосов М.Д., Меремінський А.Й., 1956, 1957). Розроблено новий оригінальний метод лікування диктіокаульозу овець і великої рогатої худоби із застосуванням аерозолей йодистого алюмінію (Кльосов М.Д., Лопарев І.В., 1958). З метою одержання протидиктіокаульозної вакцини проведені дослідження по ослабленню інвазійних властивостей личинок диктіокаул, яка ефективно випробувана на лабораторних тваринах і ягнятах (Корж К.П., Тараник К.Т., 1966—1969).

З 1976 р. під керівництвом В.С.Шеховцова в лабораторії гельмінтології ведуться роботи по удосконаленню діючих і розробці нових методів боротьби з гельмінтозами на тваринницьких комплексах та в спецгоспах різних зон України й впровадженню їх у виробництво. Розроблений метод діагностики цистицеркозу великої рогатої худоби при ветсанекспертизі туш використанням ультрафіолетового випромінювання.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Наступна сторінка     -  Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Попередня сторінка  -  Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Вернутися на початок сторінки - Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.