Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Опісторхоз

Опісторхоз (Opisthorchosis) — природно-осередкове захворювання ссавців, переважно собак, котів, хутрових звірів, свиней, а також людини, яке характеризується тяжкими розладами функції печінки та підшлункової залози.

Характеристика збудника.

Opisthorchis folineus належить до типу Plathelminthes, класу Trematoda, родини Opisthorchidae, роду Opisthorchis. Це дрібна трематода, що має листоподібну чи ланцетоподібну форму довжиною 8—13 мм та шириною 1—3,5 мм. Тіло його плоске, є ротовий та черевний присоски, за допомогою яких паразит утримується в уражених органах. За ротовим присоском розміщується фарінкс, невеликий стравохід, що розгалужується на дві гілки. Вони закінчуються біля заднього кінця трематоди. Задня частина тіла заповнена двома сім'яниками. Петлі кишечника сліпо закінчуються за заднім сім'яником. Над сім'яниками розміщується невеликий яєчник та більший за розмірами сім'я-приймач. Статеві отвори лежать попереду черевного присоска (рис. 24). Яйця 0,026—0,030 мм довжиною та 0,010—0,015 мм шириною, мають на одному полюсі кришечку, а на іншому — невеликий шип.

Рис. 24. Opisthorchis felineus:
Рп — ротовий присосок; Гл — глотка; К — кишечник; Чп — черевний присосок;
 М — матка; Ж — жовточники; Свк — сім'явиносний канал; Я — яєчник;
 Сп — сім'яприймач; С — сім'яник; Вк — вивідний канал

 

Паразит вперше був виявлений у печінці кота й описаний К.Н.Виноградовим в 1891 р. в Сибірі. За наявністю двох присосок паразит одержав назву «дворот».

Опісторхіси — біогельмінти, тобто розвиваються за участю дефінітивного, проміжного та допоміжного живителів. Статевозрілі паразити знаходяться у жовчних протоках і протоках підшлункової залози людини та домашніх м'ясоїдних (коти, собаки, свині), а також багатьох диких хижаків (лисиця, хутрові звірі, ондатра, видра), які живляться рибою. Проміжний живитель — прісноводний молюск із роду Codiella (Bithynia). Допоміжний живитель — коропові риби багатьох видів: плітка, лин, сазан, короп та ін.

Яйця гельмінта, які виділилися з екскрементами звірів чи людини в навколишнє середовище, вже мають сформовану личинку — мірацидій, який вилуплюється із яйцевих оболонок лише в кишечнику проміжного живителя — прісноводного молюска. Мірацидій проникає через стінку кишечника у порожнину тіла молюска, де перетворюється у спороцисту. Приблизно через місяць із спороцисти розвиваються редії, у яких починають утворюватися церкарії. Через 2 міс церкарії виходять із молюска й плавають біля дна водойми. Це інвазійні церкарії, які нападають на додаткових живителів — риб. Пройшовши через зовнішні тканини риби, церкарії інцистуються у підшкірній клітковині та м'язах, перетворюються у метацеркаріїв.

Людина уражується, використовуючи свіжу рибу або ту, яку недостатньо термічно обробили (при варінні, коптінні). Собаки, коти, хутрові звірі стають живителями паразита, з'їдаючи сиру рибу чи фарш з неї, а також різні рибні відходи в процесі переробки. Проковтнуті з рибою метацеркарії звільняються від цист і потрапляють у жовчні протоки печінки. Через 5 год після зараження метацеркаріїв можна виявити в жовчних ходах печінки дефінітивних живителів. Тут паразити зупиняються, ростуть і через 3—4 тижні досягають статевої зрілості. Розвиток опісторхіса від яйця до статевозрілої стадії триває 4—4,5 міс. В організмі кота гельмінт може жити більше трьох років.

Епізоотологічні дані.

Опісторхоз поширений вогнищево. Оскільки основним джерелом ураження людини й тварин є риба, інвазована метацеркаріями опісторхісів, масове поширення хвороби спостерігається у басейнах магістральних річок. В Україні це такі річки, як Дніпро, Дністер, Північний Донець та Південний Буг. Найбільше випадків захворювання на опісторхоз виявляють у населення та м'ясоїдних тварин у Сумській, Чернігівській, Полтавській та Черкаській областях.

Патогенез.

Паразитуючи в жовчних протоках печінки, опісторхіси викликають механічне подразнення слизової оболонки, яке посилюється токсичною дією паразитів. Це призводить до хронічного запалення жовчних протоків. Гельмінти спричиняють циротичні зміни у печінці. Жовчні протоки мають вигляд виступаючих шнурів або утворюють кістозні розширення. Нерідко зміни виникають і в паренхімі печінки у вигляді жирової чи білкової дегенерації, іноді спостерігаються пухлиноподібні розростання тканини у вигляді злоякісних новоутворень.

Клінічні ознаки.

У хутрових звірів відмічаються жовтяниця, погіршення апетиту, пригнічення, загальне виснаження, порушення діяльності органів травлення, що проявляється проносами та запорами. Температура тіла знаходиться у межах норми. При опісторхозі домашніх м'ясоїдних тварин печінка збільшена, ущільнена, з безліччю горбиків різних розмірів, тварина реагує на пальпацію печінки. Спостерігається загальна жовтяничність тканин, водянка. При слабкій інвазії клінічні ознаки відсутні.

Патологоанатомічні зміни.

Печінка збільшена, ущільнена, жовчні протоки розширені, із них витікає жовтувато-зелена маса, що містить паразитів. Жовчний міхур і протоки розтягнуті, стінки їх ущільнені. У собак часто виявляють пухлини.

Діагноз.

Прижиттєвий діагноз ставлять на основі клінічних та епізоотологічних даних, а також результатів копрологічних досліджень методом послідовних змивів або флотаційним методом Щербовича та Калантаряна. Відомий метод — алергічна реакція за допомогою алергена, який вводять із зовнішньої поверхні вушної раковини. У заражених тварин у місці введення алергена утворюється папула.

При патологоанатомічному дослідженні печінка збільшена й ущільнена. На її поверхні помітні численні кістоподібні потовщення жовчних протоків, іноді цироз, жовчний міхур збільшений у розмірі. В жовчних протоках та міхурі у тварин виявляють від кількох одиниць до 5 тис. опісторхісів, у людини — до 25 тис. паразитів.

Допоміжне діагностичне значення має дослідження поверхневих м'язів хвоста та спини риб під лупою з 10—20-разовим збільшенням. Метацеркарій збудника опісторхозу має овальну форму, покритий товстостінною оболонкою (цистою) незначної величини—0,3 x 0,23 мм.

Лікування.

Для дегельмінтизації собак, котів, песців, лисиць застосовують гексихол, гексихол-С, політрем та празиквантел (дронцит). Гексихол задають у дозі 0,2 г/кг одноразово. При тяжкому перебігу хвороби препарат задають половинними дозами по 0,1 г/кг на даванку два дні підряд. Гексихол-С та політрем дають у дозі 0,15 г/кг маси тварини одноразово.

Празиквантел (дронцит) призначають в дозі 0,1 г/кг (за АДР) одноразово індивідуально, собакам у невеликій кількості м'ясного чи рибного фаршу після 12-годинного голодування, котам — через зонд з невеликою кількістю води.

Профілактика.

Важливим заходом профілактики опісторхозу е запобігання забрудненню навколишнього середовища, особливо прісноводних водойм, яйцями опісторхістів, виділеними з фекаліями хворих людей та тварин. Ці заходи передбачають санітарну охорону річок, озер та інших водойм.

Особливу увагу приділяють раціональному розміщенню, утриманню і своєчасному очищенню дворових та громадських вбиралень. Недопустиме використання незнешкоджених фекалій людини та домашніх тварин для удобрення присадибних ділянок. Забороняється випускати в річки фекально-стічні води з кораблів.

У районах, де реєструють опісторхоз, забороняється згодовування м'ясоїдним сирої риби. Слід пам'ятати, що метацеркарії опісторхісів надзвичайно стійкі і довго зберігають життєздатність у тканинах риби навіть при досить тривалій дії низьких та високих температур. Рибу знезаражують при поодиноких випадках її ураження, у випадку значного ураження партії риби її утилізують. Знезаразити рибу можна витримуванням у 20%-ному розчині NaCl протягом 8—10 днів, заморожуванням при температурі 15 °С — 14 діб, проварюванням — 30 хв.

Планову дегельмінтизацію звірів у звірогосподарствах проводять за місяць до гону та через 10 днів після відлучення щенят. Останніх дегельмінтизують у віці 1,5 міс.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Опісторхоз

Наступна сторінка     -  Простогонімоз

Попередня сторінка  -  Парамфістомидози

Вернутися на початок сторінки - Опісторхоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.