Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Оксиуроз

Оксиуроз (Oxyurosis) досить поширене нематодозне захворювання переважно молодих і старих коней, інших однокопитних. Викликає його конячий шилохвіст — Oxyurosis equi, який паразитує в товстому відділі кишечника, що супроводжується порушенням травлення, дерматитом, екзематозним ураженням та свербіжем шкіри прианальних ділянок тіла та кореня хвоста, схудненням, анемією, погіршенням експлуатаційних якостей цих тварин.

Характеристика збудника.

Oxyurosis equi — світло-жовтуватого або сіруватого кольору нематода, залежно від статі 0,6—18 см довжиною. Ротовий отвір сформований трьома губами, ротова капсула у них невелика, стравохід довгий і значно розширений у кінцевій частині.

Дрібні самці (0,6—1,5 см) мають одну коротку спікулу, хвостовий кінець притуплений.. Самки більші за розміром (4—18 см), у них тонкий і довгий хвіст. Статевий отвір відкривається на незначній відстані (0,7—1 см) від головного кінця (рис. 43). Паразитують переважно (70—76 %) в сліпій та ободовій кишках.

Рис. 43. Конячий гострик
1
головний кінець гострика; 2 хвостовий кінець самця; 3 хвостовий кінець самки; 4 оксиури в натуральний розмір; 5 яйце конячого гострика, збільшене у 200 разів

 

Конячий гострик — геогельмінт, розвивається прямим шляхом. Запліднені самки в нічні години зміщуються у пряму кишку коня, висовують головний кінець з анального отвору, сфінктер якого в ці часи послаблюється, і відкладають на шкіру і прианальні складки, промежину та корінь хвоста 10—12 тис. яєць, вкритих клейким секретом. Після яйцекладки самки гинуть, а яйця уже через 24—32 год стають інвазійними — в них формується личинка третьої стадії. Такі яйця при розчісуванні цих місць потрапляють на підлогу, у корми, воду.

Потім із кормом чи водою яйця проковтують коні, вони досягають кишечника і там з них вилуплюються личинки, які мігрують у слизову оболонку кишок. Там вони знаходяться деякий час,линяють у личинку четвертої стадії і повертаються у кишечник, де через шість тижнів формуються дорослі гельмінти. Таким чином, при оптимальних умовах розвиток паразита триває 1,5 міс. Паразитує він у коней не більше 6—7 міс. Самці гинуть після запліднення самок.

Епізоотологічні дані.

Оксиуроз реєструють у підприємствах різного типу, які займаються конярством, в Україні повсюди. В деяких господарствах його виявляють у 30—50 % обстеженого поголів'я коней. Найбільшого поширення захворювання досягає при утриманні коней у конюшнях.

Джерелом інвазії є хворі коні та коні-носії оксиурид, факторами поширення — корми, вода, годівниці, предмети догляду, стіни приміщень і особливо підлога, з якої нерідко згодовують грубі корми. Частіше хворіють лошата віком до одного року і старі коні, яких утримують у вогких, темних та забруднених приміщеннях без постійного догляду і при поганій годівлі. Не виключається можливість захворювання і коней іншого віку, а також інвазування в умовах пасовищного утримання, але екстенсивність і інтенсивність інвазії при цьому не бувають значними.

Інвазування коней оксиурозом спостерігається протягом усього року, але прояв хвороби має місце переважно з листопада по травень. Найбільше хворих коней виявляють у кінці зими й на початку весни. Перебіг хвороби у цей час найтяжчий.

Оптимальні температурні умови для розвитку яєць у зовнішньому середовищі 26—32 °С. Зберігають життєздатність і змогу розвиватися в інтервалі температур 38 і 8 °С: при температурі вище 38 °С вони гинуть, нижче 8 °С — розвиток припиняється: Інвазійні яйця у зовнішньому середовищі можуть зберігатися 3—4 міс.

Патогенез та клінічні ознаки.

Патогенний вплив пов'язаний, передусім, з механічною та токсичною дією оксиурид. При інтенсивному ураженні спостерігається катаральне запалення слизової оболонки товстого відділу кишечника, інколи з численними виразками. Проктит веде до порушення процесу травлення, зумовлює прогресуюче схуднення тварини.

Внаслідок запального процесу в кишечнику фекалії потрапляють назовні несформованими, вкритими плівками слизу. Продукти життєдіяльності оксиурид зумовлюють загальну інтоксикацію, наслідком якої є анемія, зростання нервового збудження та ін.

При міграції у прямій кишці самки спричиняють інтенсивний свербіж. Він значно зростає при підсиханні секрету, виділеного самками при відкладанні яєць на поверхню шкіри в прианальних ділянках тіла. Тварини змушені тертися задньою частиною тіла об різні предмети, перегородки, стіни. При цьому насамперед зазнає механічного пошкодження волосяний покрив та шкіра кореня хвоста. З'являється найхарактерніша ознака захворювання «зачіс» кореня хвоста: скуйовдження волосяного покриву, дерматит, пізніше плішини, нерідко екзематозне ураження шкіри в цій ділянці тіла. При гематологічному дослідженні хворих знаходять різного ступеня еозинофілію.

Патологоанатомічні зміни при оксиурозі не вивчені. Випадків загибелі коней від цієї інвазії не зареєстровано, але при розтині трупів коней, які загинули від інших причинних факторів і одночасно хворих на оксиуроз, знаходять картину катарального коліту, проктиту: дифузне почервоніння слизової оболонки, в окремих ділянках з численними виразками.

Діагностика.

При проведенні комплексної діагностики оксиурозу враховують клініко-епізоотологічні дані. Для підтвердження цих даних проводять копроскопічне дослідження. Воно грунтується на одержанні зскрібків із шкіри прианальних складок, промежини та шкіри внутрішньої поверхні кореня хвоста, яка покриває анус, і приготування для мікроскопії мазка чи роздавленої краплі. Для одержання зскрібка користуються паличкою (довжиною 20 см), на кінці якої закріплюють квачик з вати, змочують водно-гліцериновою сумішшю (1:1) і, щільно притискуючи до шкіри, переміщують його в ділянках можливого відкладання яєць самкою гострика, провертаючи навколо осі. Доставляють у лабораторію в пробірці, переносять зскрібок з квачика на предметне скло, на якому вже нанесено кілька крапель названої суміші, накривають покривним склом, мікроскопують при малому збільшенні. У позитивних випадках в препараті знаходять яйця конячого гострика: вони порівняно невеликі (0,09—0,10 х 0,04—0,05 мм), асиметричні — мають форму пшеничної зернини. Шкаралупа утворена чотирма оболонками. На одному з полюсів яйця знаходять несправжню кришечку, всередині яйця — майже сформовану личинку.

При розтині трупів звертають увагу на характер патологоанатомічних змін у товстому відділі кишечника й кількість оксиурид в ньому.

Диференціюють оксиуроз від проктитів незаразної етіології, гастрофільозного проктиту та кишкових гельмінтозів з подібним перебігом.

Лікування.

При наявності умов інвазованих тварин ізолюють. Для лікування використовують сполуки піперазину в дозі 0,1 г/кг маси тварини, дворазово з інтервалом в одну добу, індивідуально чи груповим методом. З імпортних препаратів заслуговують на увагу: мебендазол у дозі 6—8 мг/кг маси тварини за діючою речовиною або 6—8 г на 100 кг маси тварини мебенвету гранулят 10 %-ний; парбендазол у дозі 15 мг/кг маси тварини одноразово; тіабендазол в формі еквізолу — 100 мг/кг маси тварини одноразово; ринталу гранулят 10 %-ний — 60 мг/кг маси тварини одноразово; препарати фенбендазолу — панакур, фенкур, сіпкур, бровадазол та інші з розрахунку 10 мг/кг маси тварини за діючою речовиною одноразово, а також препарати албендазолу — вальбазен, вермітан чи бровальзен з розрахунку 5 мг/кг маси тварин за діючою речовиною одноразово. Кожний з них згодовують вранці в суміші з комбікормом чи висівками (1 кг). При наявності показань призначають препарати симптоматичної та загальностимулюючої дії. Фекалії, які виділяють коні протягом п'яти діб, старанно прибирають і вивозять у гноєсховище для біотермічного знезараження. Ділянку ануса, промежини, кореня хвоста вранці кожного дня витирають губкою індивідуального призначення, змоченою дезрозчином.

Стіни, двері, годівниці, лопати, мітли, скребочки, щітки після механічного очищення ошпарюють кип'ятком чи дезинвазують 3—5 %-ним розчином одного із препаратів фенольного ряду.

Профілактика.

Вона включає загальні ветеринарно-санітарні заходи, вибіркове поквартальне копроскопічне обстеження тварин, проведення планових дегельмінтизацій при виявленні інвазованих, карантинування і обстеженню усіх придбаних тварин.

Не дозволяється згодовувати коням грубі корми з підлоги, волоком доставляти в приміщення, підвозити їх слід лише на постійно закріпленому транспорті. Приміщення повинні бути чистими й сухими. Стійла, щітки, скребачки, знаряддя по догляду за кіньми закріплюють за кожним конем.

Годівниці кожний день чистять від залишків корму, періодично дезинвазують гарячим лужним розчином, стіни білять негативним вапном. Гній прибирають щодня і складають у гноєсховищі для біотермічного знезараження. Підлогу з глини періодично переутрамбовують.

Дезинвазію конюшень здійснюють 3—5 %-ними розчинами чи емульсіями карболової кислоти, лізолу, креоліну, ксилонафту, нафталізолу та ін.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Оксиуроз

Наступна сторінка     -  Скрябінемоз

Попередня сторінка  -  Оксиуратози

Вернутися на початок сторінки - Оксиуроз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.