Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Нозематоз

Нозематоз бджіл (Nosematosis) — протозойна хвороба, яку викликає збудник Nosema apis ряду Microsporidia, типу Microspora. Хвороба значно поширена в Україні, особливо в поліських районах, і завдає бджільництву значних економічних збитків.

Характеристика збудника хвороби.

Збудник локалізується переважно в епітеліальних клітинах середньої кишки бджіл. Спори нозем мають овальну або яйцеподібну форму, їх розміри — 4,5— 7,5 x 2—3,5 мкм. Ззовні вони мають гладеньку товстостінну оболонку. Всередині найпростішого розміщений зародок (планонт) і порожнинна нитка в формі пружини.

При потраплянні в організм бджоли нозем травним соком руйнується зовнішня оболонка їх спор, виходять порожнинна нитка та зародок і проникають у епітеліальні клітини середньої кишки. Тут відбувається розмноження зародка простим поділом. Формуються меронти з наступним перетворенням їх у споронти. Далі споронти утворюють споробласти, а згодом — спори. Влітку при сприятливих кліматичних умовах одна генерація збудника хвороби розвивається за 2—3 доби. Розмноження нозем у клітинах епітелію відбувається при температурі гнізда +22—34 °С.

Епізоотологічні дані.

Хворіють на нозематоз лише дорослі бджоли. Зараження відбувається аліментарним шляхом (через корм), при контакті й чищенні одна однієї. Перезараження бджіл може здійснюватися через мед, стільники та внутрішні стінки вулика. Інвазія переноситься також блукаючими бджолами, при підсаджуванні хворих маток до здорових бджіл, а також при переставлянні рамок в інші вулики. Хворобу реєструють переважно наприкінці зимівлі і навесні. Сім'ї гинуть частіше у травні.

Спори нозем зберігають життєздатність у зовнішньому середовищі протягом тривалого часу: в фекаліях і трупах бджіл — від чотирьох місяців до шести років, на грунті біля вулика — до 25 міс. При мінусовій температурі спори зберігаються від 24 днів до семи років. Однак вони швидко гинуть під впливом дії термічних факторів. Так, пряме сонячне світло знищує їх за 15—32 год, при нагріванні до 60°С спори гинуть протягом 10 хв. В парах формаліну при концентрації 50 мл/м3 при 55 °С вони гинуть за 15 хв, у 2%-ному розчині їдкого натру при 37 °С — за 15 хв.

Імунітет.

Дорослі бджоли менш стійкі до збудників нозематозу. Хвороба перебігає у важкій формі при зниженні резистентності організму бджіл під дією різних факторів (наявність паді, субтоксичні дози отрутохімікатів, порушення в годівлі, згодовування великої кількості цукру під час зимівлі).

Патогенез.

При розвитку нозем руйнуються епітеліальні клітини кишечника (рис. 14). При цьому знижується ферментативна діяльність уражених клітин епітелію і посилюється перистальтика середньої кишки. Внаслідок швидшого заповнення екскрементами задньої кишки у бджіл виникає пронос.

Зміни в середній кишці бджіл при нозематозі

Рис. 14. Зміни в середній кишці бджіл при нозематозі:
а — середня кишка здорової бджоли; б — середня кишка хворої бджоли; в — спори в клітинах епітелію

 

Клінічні ознаки.

Захворювання розвивається повільно. Розрізняють явну й приховану форми хвороби. Для явної форми характерними є неспокій (шум) бджіл у кінці зимівлі, пронос, поганий обліт навесні (повзання бджіл навколо вулика). Відбувається значне ослаблення бджолосімей та їхня загибель у перші місяці після весняного виставлення гнізд. На стільниках, вставних дошках, планках рамок і передній стінці вулика можна помітити екскременти хворих бджіл у вигляді темних кірок, які мають запах тютюну.

Прихований перебіг хвороби розпочинається з ослаблення деяких бджіл, у яких з'являється пригнічення і тремтіння крил. У таких бджіл збільшується черевце, зникає здатність літати. Вони слабо тримаються на стільниках і зриваються. Влітку, восени і в першій половині зимівлі розвиток хвороби припиняється.

Патологоанатомічні зміни.

У хворих на нозематоз бджіл втрачена сегментація середньої кишки, змінений її колір (молочно-білий замість світло-коричневого), вона збільшена в розмірах.

Діагностика.

Інвазію діагностують на підставі епізоотологічних даних, клінічних ознак і виявлення спор нозем (за формою нагадують рисові зерна) мікроскопією мазків, приготовлених із водної суспензії розтертого кишечника хворих комах або черевця трупів.

Нозематоз необхідно відрізняти від падевого токсикозу бджіл мікроскопією вмісту кишечника й дослідженням меду на наявність паді. Паратиф бджіл виключають за допомогою мікробіологічних методів дослідження. Від незаразного проносу бджіл хворобу диференціюють мікроскопічним методом (відсутній збудник хвороби). При появі хімічного токсикозу в організмі хворих бджіл виявляють отруту.

Лікування.

У теплу пору року (навесні) хворих бджіл пересаджують у чистий вулик. Комах обробляють фумагіліном. До 1 кг цукру додають 180 мл свіжого молока й нагрівають до розчинення цукру. Потім 100 г дріжджів і 20 г цукру розчиняють до одержання сметаноподібної маси. Останню разом з цукровим сиропом на молоці кип'ятять, охолоджують до 40 °С і при перемішуванні додають 1,6 г фумагіліну, попередньо розчиненого в 20 мл теплого молока. Одержану пасту розкладають у поліетиленові мішечки по 0,5 кг і по одному кладуть у бджолосім'ю зверху рамок під полотнину. В мішечок вставляють дерев'яні розпірки. Кожній сім'ї таку пасту дають 4—5 разів з інтервалом у 5—7 діб. Фумагілін можна також застосовувати у вигляді теплого цукрового сиропу щоденно (ввечері) протягом 2—3 тижнів по 250 мл (один флакон препарату розчиняють у невеликій кількості теплої води і додають при перемішуванні 25 л охолодженого цукрового сиропу). За такою ж технологією в суміші із сиропом чи цукрово-медовим тістом застосовують фумідил Б. Рекомендується також використовувати нозематол у вигляді аерозолю. Ним обробляють гніздо з бджолами при температурі, не нижчій за 14 °С, 3—4 рази через З— 4 дні. Взимку при нозематозі практикують ранній очисний обліт бджіл у теплій кімнаті (при температурі повітря 25 °С) протягом 3—4 год.

Профілактика.

Заражені вулики й вставні дошки механічно очищають, миють 2%-ним гарячим лугом, а після обсихання обпалюють вогнем паяльної лампи. Стільники без меду й перги (пилку квітів) та вулики можна дезинвазувати парою або 4%-ним водним розчином формаліну, після чого їх провітрюють. Для зняття запаху формаліну стільники обприскують 1%-ним розчином нашатирного спирту. Важливе профілактичне значення мають створення добрих умов утримання і годівлі бджіл у зимовий період, періодичне оновлення сімей та щорічна заміна маток.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Нозематоз

Наступна сторінка     -  Амебіоз

Попередня сторінка  -  Іхтіофтиріоз

Вернутися на початок сторінки - Нозематоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.