Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Неоаскаридоз

Неоаскаридоз (Neoascarudosis) — гельмінтозне захворювання великої рогатої худоби, збудником якого є нематода Neoascaris vitulorum, родини Anisakidae, підряду Ascaridata, що локалізується у тонкому відділі кишечника, а іноді й у сичузі. Хворіє молодняк великої рогатої худоби, буйволів, зебу у віці від двох тижнів до 4 міс.

Хвороба характеризується розладнанням травлення, появою тимпанії після приймання молока, нервовими явищами (порушення координації руху, судороги, параліч заду), а також симптомами непрохідності кишечника. Неоаскаридоз реєструється переважно в південних і центральних районах України, де він буває причиною тяжкого захворювання телят.

Характеристика збудника.

N. vitulorum — велика жовто-білого кольору з прозорою кутикулою нематода довжиною до 30 см. Ротовий отвір оточений широкими, з вирізкою посередині переднього краю, губами. Характерною морфологічною ознакою є розширення стравоходу в місці переходу його в кишечник. У самців дві рівні спікули. Яйця неоаскарид середнього розміру (0,07—0,09 мм у діаметрі), округлої форми, жовтого кольору, зовнішня оболонка комірчаста, у навколишнє середовище виділяються незрілими.

Неоаскариди геогельмінти. Виділені в навколишнє середовище яйця при температурі повітря +18—24 °С дозрівають, в них утворюються личинки, які перший раз линяють, після чого яйця стають інвазійними через 3—4 тижні.

Основний шлях зараження телят неоаскаридозом — внутрішньоутробний. В організмі тільної корови личинки неоаскарид мігрують по кровоносній системі, здійснюють другу й третю линьки, потрапляють у капілярну систему матки, через плаценту проникають у навколозародкову рідину, де нагромаджуються і зберігаються до кінця тільності корови. За 1—2 тижні до родів плід заражується неоаскаридозом при заковтуванні з плодовими водами личинок четвертої стадії збудника цього гельмінтозу. Останній, не здійснюючи гематопульмональної міграції, через 2—4 тижні досягає статевозрілої стадії (Шевцов О.О., 1977).

Можливе також зараження неоаскаридозом новонароджених телят аліментарним шляхом у перші два тижні життя при заковтуванні інвазійних яєць неоаскарид, а також личинок паразита з молозивом і молоком матері (Мозговий О.А., 1972).

Епізоотологічні дані.

Неоаскаридоз поширений у багатьох країнах світу з теплим вологим кліматом. В Україні захворювання реєструють переважно у південних районах цілий рік, але частіше телята захворівають на неоаскаридоз весною і восени з максимальним зростанням екстенсивності інвазії в червні — липні місяцях. Основним джерелом інвазії є хворі телята та інвазовані тільні корови.

Патогенез вивчений недостатньо. Неоаскариди на різних стадіях розвитку виявляють механічну, токсичну, трофічну та інокулярну дію на організм телят. У хворих порушуються травлення, функція серцево-судинної, нервової та інших систем. В крові спостерігається лімфоцитоз, еозино- та нейтрофілія.

Імунітет вивчений недостатньо. Існує набутий віковий імунітет, про що свідчать несприйнятливість до неоаскаридозу дорослих тварин і самовільне відходження гельмінтів з 30-денного віку.

Клінічні ознаки.

Внаслідок механічної і антигенної дії неоаскарид в інвазованих телят розвиваються тяжкі клінічні ознаки, основними з яких є розлади діяльності шлунково-кишкового тракту — пронос, рідше запор, зниження апетиту, здуття черева, симптоми колік, неприємний запах сечі та видихуваного повітря. Іноді помітні нервові явища (судорожне скорочення м'язів, занепокоєння та ін.). Можливі випадки падежу телят.

Патологоанатомічні зміни.

Геморагічне запалення та некроз слизової оболонки тонкого відділу кишечника, катаральне або фібринозне запалення у легенях, жирова дистрофія та вогнища некрозу в печінці, наявність транссудату в серцевій сумці, грудній і черевній порожнинах. Іноді реєструють розрив кишечника і обов'язково наявність неоаскарид.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз встановлюють на підставі копроскопії за методом Фюллеборна, Дарлінга, Щербовича або виявлення статевозрілих неоаскарид у фекаліях телят. Ураховують епізоотологічні дані та клінічні ознаки хвороби. Посмертно діагноз встановлюють при виявленні у кишечнику телят статевозрілих неоаскарид і характерні патологоанатомічні зміни.

Лікування.

Для дегельмінтизації застосовують солі піперазину (адипінат, сульфат, фосфат), піперазину гексагідрат, нілверм, мебенвету гранулят, тетрамізолу гранулят, лівомізол (беламізол) та ін.

Препарати піперазину призначають індивідуально в дозі 0,5 г/кг маси тіла з молоком одноразово. При високій інтенсивності інвазії після введення антгельмінтика застосовують проносне (касторову олію).

Нілверм застосовують у дозі 0,01 г/кг маси тварини у вигляді 5 %-ного розчину підшкірно або 0,02 г/кг маси тіла 2 %-ного водного розчину всередину одноразово. Тетрамізол гранулят 20 %-ний призначають всередину з кормом в дозі 5 мг/кг маси тіла дворазово з інтервалом 1—3 дні, або 15 мг/кг маси — 2 %-ний водний розчин всередину одноразово. Мебенвету гранулят 10 %-ний застосовують у дозі 1 г/кг маси тіла груповим методом після попередньої голодної дієти. Кремнефтористий натрій — ефективний проти статевозрілих і незрілих неоаскарид. Призначають його три рази на день протягом трьох днів підряд індивідуально з молоком у дозах: телятам у віці 20—30 днів — 0,8; 1—2 міс — 1,5 г на голову. Лівомізол (беламізол) вводять підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 8 мг/кг за діючою речовиною або 6 мг/100 кг маси тіла одноразово.

Проти статевозрілих неоаскарид застосовують 1 %-ний розчин мідного купоросу в дозі 2 мг/кг, глауберову сіль — 0,4 г/кг маси у вигляді 10 %-ного водного розчину всередину.

Профілактика.

Ізольоване утримання тільних корів і телят 1 — 4-місячного віку, регулярне очищення і дезинвазія телятників та вигульних дворів, біотермічне знезараження гною. У неблагополучних господарствах телят з 20-денного віку піддають профілактичній дегельмінтизації. Тварин протягом 7—10 днів утримують у приміщеннях, які щоденно чистять, а гній біотермічно знезаражують. В кінці застосовують механічне очищення і дезинвазію приміщень гарячою 10%-ною емульсією ксилонафту 0,5 л/м2 оброблюваної площі.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Неоаскаридоз

Наступна сторінка     -  Аскаридіоз

Попередня сторінка  -  Параскаридоз

Вернутися на початок сторінки - Неоаскаридоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.