Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Москіти

Москіти, як і мокреці, найменші представники гнусу (3— 3,5 мм), належать до родини Psychodidae, підродини Phlebotominae, підряду довговусих двокрилих Diptera : Hematocera. Відомо понад 300 видів (рис. 89).

Загальний вигляд москіта

Рис. 89. Загальний вигляд москіта (за Перфільєвим П. П.):
А — самець; Б — самка

 

Біологія москітів.

Місцями виплоду їх є нори тварин і гризунів, дупла дерев, печери, підвали будинків, смітники та приміщення для тварин. Розвиток яєць триває близько тижня, личинок — 28—35, лялечок — 10—12 днів. Зимують москіти на стадії личинки четвертого віку. За теплий період року розвивається до трьох генерацій. Для одержання крові самки москітів нападають на будь-яких тварин і людей. За один раз самка поглинає до 0,5 мг крові, що достатньо для розвитку 50—70 яєць. Відстань льоту москітів не перевищує 1,5 км. Найбільш активно нападають москіти на тварин перед заходом і в перші години після заходу сонця, вдень вони ховаються у затемнені місця.

Шкідливість москітів.

Москіти — злісні кровососи, чим сильно непокоять тварин. Укуси дуже болючі, слина їх токсична, що спричиняє сильний свербіж. Тварини розчісують місця укусів, з'являються пухирі. Тварини погано пасуться і відпочивають, втрачають апетит, у них підвищується температура тіла. Москіти є проміжними живителями і перенощиками збудників лейшманіозу тварин і людей.

Заходи боротьби з гнусом.

При організації боротьби з кровосисними двокрилими комахами необхідно враховувати особливості їх біології, видовий склад, умови і строки розвитку в кожній конкретній зоні. Залежно від зональних і місцевих умов проти компонентів гнусу необхідно передбачати:

загальногосподарські заходи, тобто зміну природних умов у несприятливий бік для розмноження гнусу;

знищення личинок комах у воді (деларвація);

заходи щодо обмеження та ліквідації місць масового виплоду представників гнусу, знищення личинок і окрилених комах у навколишньому середовищі та на тваринах.

Загальногосподарські заходи.

Тваринницькі ферми, літні табори та загони для відпочинку тварин слід розміщувати на відстані не менше 1—1,5 км від боліт, заболочених лісів і чагарників, низин та інших можливих місць розвитку компонентів гнусу. Ферми доцільно розміщувати на відкритих місцях, які добре продуває вітер.

У періоди високої чисельності гнусу тварин заганяють у приміщення або під навіси, застосовують димовий захист тварин (шашки Г-17 і багаття-димокури). Бажано випасати тварин у часи малої чисельності гнусу.

Преімагінальні стадії цих комах (яйця, личинка та лялечки) найчастіше розвиваються у неглибоких водоймах, тому доцільно зменшувати їх площу. Для цього осушують болота, засипають стоячі водойми, що не мають господарського значення, поглиблюють прибережну частину водойм, створюють культурні пасовища без чагарників.

Деларвація водойм (знищення личинок комах у воді).

Для цього використовують наземні та авіаційні обробки інсектицидами тимчасових і постійних непроточних водойм. Обробку починають з часу появи великої чисельності личинок. Водойми, що мають рибогосподарське значення, обробляти інсектицидами забороняється. Усі обробки водойм інсектицидами необхідно погоджувати з місцевими органами Держрибнагляду і санепідемстанціями, сповіщати населення через засоби масової інформації.

Біля ферм, пасовища та водойми (після появи в них великої кількості личинок комах) обробляють дифосом (абатом) з розрахунку 10—50 г/га діючої речовини, що залежить від глибини водойм, ступеня заростання, забруднення та віку личинок, байтексом (фентіоном)—40—100 або метатином (метилнітрофосом) — 20—100 г/га з використанням наземних засобів механізації (ДУК, ЛСД, ВДМ, ОВТ), забезпечуючих рівномірне дрібнокраплинне обприскування. При авіаційних обробках дозу інсектицидів збільшують у 1,5—2 рази. Цей засіб виправдовує себе при захисті від гнусу населених пунктів. При потребі деларвацію куліцидогенних водойм повторюють через 7—10 днів. Витрати на захист тварин від гнусу на пасовищах виправдовуються лише при наявності біотопів площею не більше 15—20 % від загальної території пасовищ. Радіус зони деларвації в умовах засушливого клімату (південні області України), де літ комах від місць виплоду незначний, повинен бути 1—1,5 км, у лісовій зоні 2—3, у лісостеповій — 5—6 км.

Для боротьби з мошками велике значення має шлюзування річок, дренажних каналів з проточною водою. Штучне підвищення рівня води, коли збільшується її каламутність і знижується насищення киснем, призводить до масової загибелі личинок мошок. Подальше скидання води також допомагає звільненню русла водойм від личинок і лялечок.

Знищення личинок мошок можна досягти й внесенням інсектицидів у русла річок, струмків, але ефективних для цієї мети і одночасно нетоксичних для корисних гідробіонтів поки що не знайдено, через що можливості практичного застосування цього методу майже повністю відсутні.

Захист худоби від кровосисних комах на пасовищах.

Важливими заходами захисту тварин від гнусу в пік його активності є тимчасове стійлове утримання у приміщеннях і під навісами. У періоди (години) великої чисельності комарів, мошок і мокреців тварин захищають димом або систематичною обробкою волосяного покриву. Для великої рогатої худоби з цією метою один раз на добу застосовують репелент оксамат і не рідше одного разу на тиждень — інсектициди (ДДВФ, дибром, хлорофос, неоцидбл, ціодрин) або піретроїдні препарати (перметрин, стомозан, перол, пезоль, пект, цимбуш) в концентраціях 0,5—1 % з розрахунку 50— 100 мл на тварину. Ці обробки захищають тварин від мух і всіх компонентів гнусу.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Москіти

Наступна сторінка     -  Кровососки

Попередня сторінка  -  Мокреці

Вернутися на початок сторінки - Москіти

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.