Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Мокреці

Мокреці — одні із найменших за розміром (до 4 мм) комахи з родини Ceratopogonidae, ряду двокрилих — Diptera, підряду довговусих— (Nematocera), мають струнке видовжене тіло з сіруватим відтінком. Хоботок колючо-сисного типу. Ноги короткі. Крила плямисті і в спокої складені над черевцем. Розвиваються з повним перетворенням (рис. 88).

Схема розвитку мокреців

Рис. 88. Схема розвитку мокреців:
1 — личинка; 2 — лялечка; 3 — яйця; 4 — імаго

 

Біологія мокреців.

Самки цих комах відкладають до 400 яєць темно-бурого або чорного кольору на вологі предмети, грунт, у водойми з стоячою прісною і солоною водою, неглибокі канави, калюжі, ями тощо. Відкладання яєць відбувається багато разів протягом життя комахи. Дуже часто місця розплоду комарів і мокреців є спільними. При сприятливих умовах зовнішнього середовища (температура повітря не нижче 20 °С) через 3—5 днів з яєць москітів вилуплюються личинки напівпрозорого кольору. Останні протягом 3—5 тижнів три рази линяють і перетворюються у лялечок коричневого кольору, з яких приблизно через один тиждень виходять окрилені мокреці. В літню пору року розвиток однієї генерації цих комах триває 1—2 міс. Протягом року може розвинутися до п'яти генерацій мокреців. Окрилені комахи знаходяться, як правило, поблизу місць розплоду. Вони розлітаються на незначну відстань — не більше як 300 м. Мокреці постійно знаходяться у тілі рослин, дуплах дерев, приміщеннях для тварин.

Літ мокреців та їх нападання на сільськогосподарських тварин для ссання крові спостерігають у літню пору року (з червня по вересень). Кров смокчуть лише самки. Мокреці нападають на тварин переважно ввечері та рано-вранці не лише на пасовищі, а й у загонах і під навісами (у приміщення ці членистоногі залітають рідко). Особливо багато їх у районах Полісся України.

Самка мокреця протягом 10—15 хв поглинає у середньому 0,5 мг крові, що набагато перевищує масу її тіла. Переважна більшість окрилених мокреців після кровоссання знаходиться на рослинності біля місць розплоду, а також у тріщинах грунту, під камінням, пеньками. та ін. У мокреців немає улюблених частин тіла тварин для нападання, оскільки вони дуже-легко долають наявний волосяний покрив і досягають шкіри для кровоссання в будь-якому місці.

Шкідливість мокреців.

Мокреці завдають значної шкоди як злісні кровосиси і перенощики збудників інфекційних та інвазійних хвороб. Зокрема вони є проміжними живителями збудника онхоцеркозу великої рогатої худоби в тропіках (Onchocerca gibsoni), відіграють велику роль в передачі збудників інших філяріатозів (онхоцеркоз коней), вірусів африканської чуми коней та інфекційної катаральної гарячки овець.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Мокреці

Наступна сторінка     -  Москіти

Попередня сторінка  -  Мошки

Вернутися на початок сторінки - Мокреці

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.