Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Метастронгільоз

Метастронгільоз (Metastrongylosis) — захворювання свійських та диких свиней, збудниками якого є нематоди Melastrongylus elongatus, М. salmi, М. pudendotectus родини Metastrongylidae. Паразити локалізуються у бронхах і трахеї. Реєструють хворобу переважно в господарствах районів Полісся і Лісостепу з табірною та табірновигульною системами утримання, де завдає значних збитків свинарству. Хворіє переважно молодняк свиней, у якого розвиваються бронхіт, бронхопневмонія, спостерігається затримка у рості, недокрів'я. При сильній інтенсивності інвазії хвороба може закінчитися смертю. У дорослих тварин знижується м'ясна продуктивність і якість м'яса.

Характеристика збудника.

Метастронгіли — середнього розміру, ниткоподібної форми, біло-жовтого кольору нематоди довжиною 2—6 см. На головному кінці мають шість невеликих губ. Характерними морфологічними ознаками самців є дуже довгі тонкі спікули і статева бурса (рис. 54). У самок вульва знаходиться на задньому кінці тіла і покрита кутикулярним надвульварним клапаном. Яйця метастронгілюсів дрібні (0,04—0,06 x 0,33—0,04 мм), овальної форми, зрілі (містять личинку), зовнішня оболонка дрібногорбиста, жовтого кольору.

Метастронгілюси

Рис. 54. Метастронгілюси:
1 — хвостові кінці самок: а — Meiastrongylus elengatus; б — Metastrongylus salmi; в — Metastrongylus pudentotectus; 2 — бурси самців (зліва) і дистальні кінці спікул справа (за Шульцом і Каменським); 3 — яйце; 4 — личинка метастронгілід

 

Метастронгілюси — біогельмінти, розвиваються з участю дефінітивних (свині) і проміжних (дощові черв'яки) живителів. Статевозрілі самки відкладають яйця у просвіт бронхів тварин, які виділяються з мокротинням у ротову порожнину свині, проковтуються, проходять шлунково-кишковий тракт і разом з екскрементами потрапляють у зовнішнє середовище. Дощові черв'яки разом з грунтом заковтують яйця (або личинки) гельмінтів. Личинки, що вилупилися з яєць, заглиблюються у товщу тіла або кровоносні судини стравоходу черв'яків, двічі линяють і на 10—20-й день стають інвазійними.

Зараження свиней метастронгільозом відбувається при поїданні дощових черв'яків з інвазійними личинками метастронгілід. Дощові черв'яки перетравлюються, а звільнені личинки збудників метастронгільозів проникають у слизову оболонку кишечника, лімфатичні вузли й лімфогематогенним шляхом заносяться у легені й досягають статевої зрілості у бронхах через 33—45 днів.

Епізоотологічні дані.

Хвороба поширена повсюди, проте частіше зустрічається у кінці літа і восени в місцевостях з вологими грунтами. Хворіють переважно поросята від 2- до 6—9-місячного віку. У дорослих свиней хвороба перебігає безсимптомно. Тварини заражаються головним чином на територіях свиноферм, вигульних майданчиках, а також у свинарниках із земляною або дерев'яною підлогою.

Поширенню метастронгільозу сприяє дощове літо й висока стійкість яєць метастронгілюсів у зовнішньому середовищі. Інвазія наростає поступово. Максимальна ураженість свиней метастронгільозом спостерігається влітку і утримується на високому рівні до початку зими.

Патогенез.

У молодняка метастронгільоз перебігає з явищами бронхіту та пневмонії. Інвазовані тварини відстають у рості й розвитку. Мігруючи, личинки механічно пошкоджують стінку кишечника, лімфатичні вузли, порушують цілісність капілярів у легенях і спричиняють запалення бронхів, а також інокулюють в організм тварини патогенну мікрофлору.

Продукти життєдіяльності гельмінтів та розпаду личинок діють токсично й алергічно на організм, внаслідок чого з'являються алергічні реакції у формі еозинофілії, гіперпластичних процесів у ретикулогістіоцитарній системі легень, лімфатичних вузлів і кісткового мозку. В легенях виникає набряк та клітинна інфільтрація бронхіальної і перибронхіальної тканин, міжчасточкових перегородок і альвеол, десквамація альвеолярного епітелію і ендотелію кровоносних судин. Статевозрілі метастронгіли нерідко закупорюють окремі ділянки бронхів, травмують слизову оболонку органів дихання хворих тварин.

Імунітет.

У перехворілих свиней з віком розвивається несприйнятливість до метастронгільозної інвазії, у результаті чого затримується розвиток паразитів і хвороба перебігає в легкій формі. В крові виявляють антитіла.

Клінічні ознаки.

Перші клінічні ознаки стають помітними на 6—9-й день після зараження і проявляються спочатку проносом, а потім відставанням у рості й розвитку молодняка, тварини пригнічені, стоять з опущеною головою, кашляють, з носових отворів виділяється густий, жовтого кольору ексудат. Слизові оболонки бліді й ціанотичні.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині трупів характерні патологоанатомічні зміни виявляють у легенях. Це — запалення бронхів, дифузна пневмонія та альвеолярна емфізема. В трахеї, бронхах і альвеолах виявляють велику кількість метастронгілюсів.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз встановлюють на основі реультатів копроскопічного дослідження проб фекалій методом Щербовича із застосуванням насиченого розчину сірчанокислого натрію, ураховують епізоотологічні дані (ураження поросят у теплий період року), клінічні ознаки (кашель, витікання з носових отворів). Для виявлення метастронгілід, які вийшли з яєць, застосовують метод Бермана-Орлова, а також компресорне дослідження дощових черв'яків з метою виявлення у їх тілі личинок метастронгілюсів.

Посмертна діагностика грунтується на виявленні гельмінтів у бронхах і трахеї при розтині трупів свиней. При цьому знаходять велику кількість паразитів і характерні патологоанатомічні зміни в кишечнику й легенях.

Лікування.

Для дегельмінтизації свиней застосовують ті ж антгельмінтики, що й для лікування диктіокаульозу у жуйних тварин: 25 %-ний розчин дитразинфосфату, 50 %-ний водний розчин піперазинсульфату, водний розчин йоду, нілверм, тетрамізол, препарати фенбендазолу (панакур, фенкур, сипкур, бровадазол), івомек та ін. 25 %-ний розчин дитразинфосфату вводять підшкірно в дозі 0,4 г/кг маси тіла з інтервалом 2—5 днів дворазово. З профілактичною метою — одноразово; 50 %-ний водний розчин піперазинсульфату — підшкірно дворазово з інтервалом 24 год у дозі 0,5 мл/кг маси тіла. Нілверм (тетрамізол) у дозі 10 мг/кг маси тіла тварини і мебендазол — 20 мг/кг маси тіла одноразово груповим методом з кормом.

Профілактика включає заходи щодо знезараження навколишнього середовища й профілактичні дегельмінтизації. З цією метою щоденно очищають свинарники, й вигульні дворики, гній знезаражують біотермічно. У теплу пору року свиней виводять у табори, розміщені на підвищених місцях, не випасають свиней на низинних ділянках і не випускають на вигули після дощу. Молодняк утримують ізольовано від дорослого поголів'я.

Профілактичні дегельмінтизації проводять два рази на рік: восени — через 3—4 тижні після переведення тварин на стійлове утримання і навесні — до початку пасовищного періоду. В неблагополучних щодо метастронгільозу господарствах протягом пасовищного періоду здійснюють хіміопрофілактику, застосовуючи з кормом препарати піперазину у дозі 0,05 г/кг.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Метастронгільоз

Наступна сторінка     -  Сингамоз

Попередня сторінка  -  Протостронгілідози

Вернутися на початок сторінки - Метастронгільоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.