Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

М'ясні мухи

Сині й зелені мухи, або каліфори (родина Calliphoridae), мають довжину тіла до 13 мм, густо покриті волосинками і щетинками, забарвлені в синій або зелений колір з металевим блиском.

Нижня частина голови червонувата, груди чорні, черевце з білуватим нальотом. Ці мухи некровосисні й здебільшого відкладають яйця. З цією метою самки залітають у місця забою тварин, продажу м'яса, риби, молочних продуктів, на скотомогильники, невпорядковані вбиральні. Строк розвитку цих мух від яйця до статевозрілої стадії 1—1,5 міс.

Ветеринарне значення мають такі представники родини Calliphoridae: С. uralensis — синя падева муха, С. vicina — синя м'ясна муха, Protophormia terraenovae — весняна синя муха і родини Lucilla— зелені мухи (L. illustris i L. sericata). Боротьбу з м'ясними мухами проводять, застосовуючи профілактичні заходи: засітчення дверей та вікон на підприємствах харчової промисловості, базарах; своєчасно й правильно утилізують трупи, підтримують належний санітарний, стан у вбиральнях та сміттєзбірниках, а при необхідності проводять деларвацію.

Сірі м'ясні мухи (вольфартіоз).

Із численних представників родини Sarcophagidae велике значення має вольфартова муха (Wohlfarthia magnifica) —живородна комаха, личинки якої, розвиваючись у ранах і подряпинах шкіри, слизових оболонок, викликають значно поширене захворювання — вольфартіоз (зачервлення ран). Вольфартіоз завдає значних збитків вівчарству України за рахунок зниження приростів, втрати вовни, а також вимушеного дорізування й падежу хворих тварин.

Будова збудника.

Вольфартова муха досягає довжини 13 мм, вона сірого кольору, з трьома видовженими темними смужками на грудях і трьома чорними плямами на дорсальній поверхні латеральних боків черевця. Крила прозорі, широкі. Хоботок лижучого типу.

Біологія збудника.

Імаго живуть 1 —1,5 міс, живлячись нектаром рослин, а інколи — рановим ексудатом. Самки за період життя відкладають у рани до 200 личинок розміром 1,5 мм, у яких добре розвинені навколоротові гачки. Грудні й черевні сегменти мають шипи. На задньому кінці тіла личинки є дихальця. Розвиток личинок у ранах завершується за 5—6 днів. За цей час личинки посилено живляться тканинами й рановими виділеннями, двічі линяють і досягають розміру 2 см, стаючи личинками третього віку. Останні мають жовтий колір від нагромадження жиру, який необхідний для подальшого метаморфозу в лялечці. Ці личинки виповзають з ран, падають на землю, де відбувається їх лялькування. Через 2—3 тижні із лялечок виходять окрилені мухи. Для розвитку однієї генерації потрібно 3—4 тижні. Протягом теплого періоду року в південних районах України може розвинутися 5—6 генерацій вольфартової мухи.

Епізоотологічні дані.

Частіше вольфартіозом уражуються вівці (рани після недоброякісної стрижки, запізнілої кастрації баранчиків та обрізування хвостів). Крім овець, цим ентомозом можуть уражуватися велика рогата худоба, кози, собаки, тобто усі види тварин, а інколи й люди, у яких є рани.

Патогенез та клінічні ознаки.

Клінічно вольфартіоз проявляється непокоєнням тварин, вони чухають і кусають інвазовані рани, погано пасуться, прогресивно худнуть, відстають від стада. Цілеспрямованими дослідами встановлено, що одна личинка за період розвитку в рані з'їдає 1 см3 м'язів. Не важко підрахувати втрати м'ясної продукції при паразитуванні сотень і тисяч личинок на одній тварині. Коли вчасно не подати лікувальну допомогу, хворі тварини слабіють, втрачають господарську цінність, нерідко бувають випадки загибелі.

Діагноз.

Прижиттєва й посмертна діагностика хвороби не є складною при виявленні личинок вольфартової мухи. їх потрібно відрізняти від личинок м'ясних мух (останні менш патогенні).

Заходи боротьби та профілактики.

Рани хворих тварин обробляють інсектицидами: вольфартолом (4,17 % хлорофосу), вольфазолем-Д (1,7 % ціодрину), естрозолем (12,5 % ДДВФ), міазолем (екзотоксин бактерій) у формі аерозольних балонів місткістю 170—380 мл один раз на тиждень. При обробці рани балони слід тримати вертикально на відстані 15—20 см. Як ларвициди можна використовувати також 4 %-ний водний розчин хлорофосу, 1 %-ну водну емульсію ДДВФ через кожні 2—3 дні до загоювання рани.

З метою профілактики хвороби овець після стрижки бажано купати в емульсіях, які містять 0,025—0,03 % гамма-ізомеру гексахлорану, 0,05%-ного неоцидолу або 0,25 %-ного ціодрину за діючою речовиною.

Для зменшення чисельності окрилених вольфартових мух з настанням теплих днів проводять профілактичні обприскування овець 1 %-ним водним розчином хлорофосу один раз на тиждень з розрахунку 0,5—1 л на тварину за допомогою машин ДУК, ВДМ, ЛСД, ОВТ або ручних автомаксів.

Для профілактики зачервлення ран, які з'являються після недоброякісної стрижки та пізньої кастрації баранчиків, використовують плівкоутворюючі препарати: колодій, креол, клей БФ-6, кубатол. Рани обробляють через 15—20 хв після зупинки кровотоку з розрахунку 0,2 мл на 1 см2 поверхні рани.

Загальні засоби профілактики вольфартіозу: необхідно забезпечити сухі підходи овець до джерела водопостачання, вистригати волосся навколо очей, препуція, на вим'ї і хвості; каструвати ягнят і обрізати у них хвости слід до настання теплої погоди; стежити за станом тканин міжкопитної щілини (запобігати ранам та мацерації).

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - М'ясні мухи

Наступна сторінка     -  Кровосисні комахи (гнус)

Попередня сторінка  -  Зоофільні мухи

Вернутися на початок сторінки - М'ясні мухи

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.