Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Лігулідози

Лігулідози (Ligulidoses) — групова назва поширеного цестоз-ного захворювання (лігульоз і диграмоз) коропової риби в ставових господарствах переважно білого амура й строкатого товстолобика, а у природних водоймах — ляща, плотви та інших, яке спричиняє личинка (плероцеркоїд) стьожаків (ремінців) Ligula intestinalis і Digramma interrupta з родини Ligulidae. Паразитують вони в черевній порожнині, де спричиняють атрофію внутрішніх органів, неплідність, нерідко розрив черевної стінки й загибель риби. У статевозрілій стадії збудники лігулідозів паразитують у тонкому відділі кишечника рибоїдних птахів (переважно чайок), а також інших диких птахів і свійських качок.

Характеристика збудника.

Лігуліди — великі стьожаки від 15 до 120 см довжиною і 0,3—1,5 см шириною із закругленим переднім кінцем тіла, сколекс відсутній. Передня частина тіла поділена на 24—40 несправжніх члеників. На першому членику стробіли є дві ботрії. Численні статеві комплекси, до складу яких входять яєчник і статеві протоки, помітні у вигляді одного або двох поздовжніх рядів. Сім'яники містяться у бокових ділянках, а невелика матка з яйцями — у серединній частині членика. Яйця овальної форми, жовтого кольору, з кришечкою на одному з полюсів, незрілі (трематодного типу).

L. intestinalis — має одинарний статевий апарат і до 2000 статевих комплексів, яйця дрібні (0,05—0,06 x 0,04—0,05 мм). D. inter rupta — має подвійний статевий апарат, до 5000 статевих комплексів, які розміщуються у два поздовжніх ряди, яйця середні (0,06—0,08 x 0,04—0,06 мм).

Розвиваються ремінці із зміною трьох груп живителів: дефінітивних (птахи), проміжних (циклопів і діаптомусів) та додаткових (риб). Разом з послідом рибоїдних птахів, уражених лігулами, яйця паразита потрапляють у воду, де через 5—9 діб формується і вилуплюється з яйця личинка — корацидій. Циклопи та діаптомуси проковтують корацидія і в їх тілі розвивається личинкова стадія — процеркоїд. Разом з рачками процеркоїди проникають у кишечник риби, де протягом 12—14 міс розвиваються наступні личинкові стадії — плероцеркоїди, що викликають захворювання — лігулідоз.

Плероцеркоїди — великі личинкові стадії лігулід від 5 до 120 см довжиною, білого чи злегка жовтуватого кольору. На передньому кінці знаходяться щілиноподібні ботрії, за допомогою яких вони прикріплюються до тканини тіла живителя.

Зараження рибоїдних птахів відбувається при поїданні зараженої риби, або плероцеркоїдів, які знаходяться у воді після загибелі риби. Статевозріла стадія лігули розвивається у кишечнику птахів через 1—2 доби. Плероцеркоїди у черевній порожнині риб можуть паразитувати до 2—3 років.

Патогенез.

Плероцеркоїди здавлюють внутрішні органи, порушують їх функції. Внаслідок постійного тиску атрофуються печінка, селезінка, статеві залози та інші органи, порушується обмін речовин. Заражена риба перестає споживати корм, відстає у розвитку й сильно виснажується. У зв'язку з атрофією статевих органів риба стає неплідною.

Клінічні ознаки.

Уражена риба нагромаджується на мілководді, у прибережній зоні, тримається на поверхні води, плаває на боці чи черевцем догори. Заражена риба виснажена, черевце здуте й тверде. Іноді черевна стінка розривається і плероцеркоїди потрапляють у воду.

Патологоанатомічні зміни.

Всі внутрішні органи анемічні, недорозвинені, або атрофовані.

Діагностика.

Діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак, патологоанатомічних змін, розтину риби й виявлення в черевній порожнині плероцеркоїдів. Щоб встановити діагноз у качок прижиттєво, можна досліджувати фекалії методом флотації або розтинати трупи.

Заходи боротьби та профілактика.

Лікування не розроблене. Профілактика лігулідозу в ставових господарствах зводиться до відлякування рибоїдних птахів з території ставів. Не можна допускати гніздування рибоїдних птахів на рибницьких ставах, обов'язково вирощувати рослинність. Для знищення проміжних живителів - рачків стави у зимовий час утримують без води. Всі зволожені місця, їх ложа (ями, русла річки та ін.) дезинфікують хлорним або негашеним вапном. Ложа ставів осушують і переорюють.

Для профілактики лігулідозу в природних водоймах викошують підводну рослинність, відловлюють уражену рибу в місцях скупчення, заселяють водойми несприйнятливою до цієї інвазії рибою: сазаном, судаком, щукою та ін. Проводять посилене відловлювання сміттєвої риби, а також систематично досліджують риб на зараженість ремінцями.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Лігулідози

Наступна сторінка     -  Оксиуратози

Попередня сторінка  -  Ботріоцефальоз

Вернутися на початок сторінки - Лігулідози

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.