Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Кавіоз

Кавіоз (Khaviosis) — гельмінтозне захворювання коропів, сазанів та їх гібридів, чорних і білих амурів, збудником якого є Khavia sinensis із родини Caryophyllidae. Захворювання характеризується здуттям черевця, ураженням кишечника, зниженням вгодованості, виснаженням, анемічністю слизових оболонок і зябер.

Характеристика збудника.

Khavia sinensis — безчлениковий стьожковий гельмінт білого кольору, 80—175 мм довжиною і 2,5— 3,5 мм шириною. Головний кінець віялоподібно розширений і має велику кількість фестонів. Сім'яники та жовточники розміщені нижче головки, яєчник Н-подібної форми.

Розвиток кавій відбувається з участю проміжних живителів — малощетинкових черв'яків-трубочників (олігохет). Інвазовані риби з екскрементами виділяють яйця гельмінтів, які потрапляють на дно водойми, де протягом 30—40 днів у них розвивається зародок — корацидій, який із яйця не виходить, а разом з ним захоплюється малощетинковим черв'яком. В організмі олігохет протягом 2—3 міс з них розвивається інвазійна личинка — процеркоїд. Зараження риби кавіозом настає при заковтуванні проміжних живителів, інвазованих процеркоїдами. Статевозрілої стадії гельмінти досягають через 1,5—2,5 міс.

Епізоотологічні дані.

Захворювання реєструють у всіх зонах коропівництва. До нього сприйнятливі усі вікові групи риби, але в основному цьогорічки, дво- та трирічки. Спалахи захворювання частіше спостерігаються у ставових господарствах у кінці травня—червні. Джерелом інвазії є заражені кавіозом риби та інвазовані олігохети, які є у водоймах із попереднього року.

У зимовий період гельмінти зберігаються у кишечнику риби, залишаються життєздатними, а навесні починають продукувати яйця. Личинки кавій залишаються в організмі проміжних живителів — олігохет, які також перезимовують і стають джерелом інвазії навесні.

Патогенез.

В основі патогенезу лежить механічна дія паразитів, які пошкоджують слизову оболонку і закупорюють просвіт кишечника. Порушується процес перетравлення та засвоєння корму, спостерігається інтоксикація, зростання ШОЕ, зменшення кількості еритроцитів і вмісту гемоглобіну, у крові підвищується кількість моноцитів і нейтрофілів. Усе це негативно позначається на темпах росту, плодючості та якості риби. При інтенсивному ураженні риби (десятки кавій) вона нерідко гине, особливо цьогорічки.

Клінічні ознаки.

Хворі риби кволі, малорухливі, плавають на поверхні, відмовляються від корму, мають низьку вгодованість, черевце здуте, спина загострена, зябра і слизові оболонки анемічні.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині зараженої риби виявляють катаральний ентерит, кишечник заповнений гельмінтами, на внутрішніх органах відсутній жир. Стінка кишечника стає тонкою, просвічується, легко піддається розриву. Внутрішні органи анемічні.

Діагностика.

Діагноз встановлюють на підставі клінічних даних, розтину кишечника й наявності у ньому гельмінтів. Ураховують також епізоотологічні дані. Прижиттєво діагноз встановлюють за результатами копроскопічних досліджень, для чого із ануса видавлюють екскременти, розбавляють їх водою, переносять на предметне скло й мікроскопують з метою виявлення яєць гельмінтів.

Заходи боротьби та профілактика визначені «Інструкцією про заходи боротьби з кавіозом, каріофільозом і ботріоцефальозом риб». Для запобігання кавіозу здійснюють заходи щодо зниження кількості проміжних живителів у водоймах, огороджують господарство, не допускають завезення зараженої риби з неблагополучних рибгоспів, систематично проводять дезинвазію ложа ставів хлорним вапном у кількості 5—6 ц/га або негашеним вапном — 25—30 ц/га з метою знищення яєць гельмінтів і зменшення кількості олігохет. Не менш суттєвий захід — літування ставів (висушування рибоводних ставів влітку і утримання їх узимку).

У неблагополучних щодо кавіозу господарствах проводять планові дегельмінтизації риби. З лікувальною метою застосовують гранульований лікувальний корм — циприноцестин, який містить 1 % фенасалу. Дегельмінтизацію цьогорічок проводять дворазово: перший раз у липні або серпні й восени — перед постановкою у зимувальні стави. Дворічок дегельмінтизують одноразово в червні або липні. При неефективності обробки її повторюють через 7—8 днів. Ефективність дегельмінтизації встановлюють розтином ;кишечника у 15—25 екземплярів риби. Для лікування цьогорічок застосовують також гранульований комбікорм з галофеном, підмiшуючи його до корму із розрахунку 0,4 г/кг маси риби дворазово з інтервалом 24 год.

Індивідуальну дегельмінтизацію плідників здійснюють камалою чи фенасалом у дозі 0,5 г/кг. Препарат вводять шприцом і м'яким гумовим катетером через рот риби в першу петлю кишечника. Навесні перед нерестом плідників і ремонтну рибу можна дегельмінтизувати циприноцестином або спеціальною сумішшю (до добової дози комбікорму додають 1 % фенасалу).

У ставах, де виявляють високу зараженість коропів кавіозом і неможливо здійснити заходи стосовно зниження чисельності олігохет, рекомендується замість коропів розводити інші види риби: линів, карасів та ін.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Кавіоз

Наступна сторінка     -  Каріофільоз

Попередня сторінка  -  Цестодози риб

Вернутися на початок сторінки - Кавіоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.