Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Іхтіофтиріоз

Іхтіофтиріоз (Ichtyophthiriosis)—протозойна хвороба прісноводної, ставової і морської риби, яку викликають найпростіші — рівновійкові інфузорії Ichtyophthirius multifilus родини Ophryoglenidae.

Характеристика збудника хвороби.

Інфузорія має округлу або яйцеподібну форму, порівняно великі розміри (в діаметрі від 0,5 до 1 мм). Поверхня тіла покрита численними, розміщеними поздовжніми рядами, війками (рис. 13). На передньому кінці є невеликий ротовий отвір з короткою глоткою. Всередині тіла знаходиться масивне ядро у вигляді підкови, мікронуклеус, численні скорочувальні вакуолі.

Цикл розвитку Ichtyophthirius multifilus

Рис. 13. Цикл розвитку Ichtyophthirius multifilus:
1 — риба — дефінітивний живитель; 2 — зрілий трофозоїт; 3 — поділ паразита;
 4 — циста; 5 — вихід «бродяжок»

 

Розмножуються інфузорії поза організмом риби багаторазовим поділом на дві особини. В зовнішньому середовищі всередині цист формуються численні (200—1000 і більше) дочірні молоді інфузорії — «бродяжки». Останні виходять із цист, через певний час досягають інвазійної стадії і при зустрічі з рибою активно проникають у підепітеліальний шар шкіри, зябер, плавців. Поза організмом риби «бродяжки» можуть жити не більше 55 год. У місцях проникнення «бродяжок» через певний час утворюються маленькі заокруглені дермоїдні горбики-сумки (пустули). Згодом з них виходять дорослі іхтіофтиріуси. Останні осідають на дно водойми, прилипають до рослин або інших плаваючих у воді предметів, покриваються слизом, внаслідок чого утворюється драглистоподібна циста. Залежно від температури води розвиток паразита в зовнішньому середовищі триває від трьох днів до трьох тижнів.

Епізоотологічні дані.

Іхтіофтиріозом хворіють коропи, сазани, карасі, лини, судаки, форель та інша прісноводна й морська риба, що розводиться у ставах. До захворювання сприйнятлива риба усіх вікових груп, але найтяжче хвороба перебігає у молоді і плідників у віці від 4—5 років і старше. Епізоотії іхтіофтиріозу виникають в усі пори року, але найчастіше і гостро хвороба проявляється весною і влітку. Найнебезпечніші спалахи іхтіофтиріозу в нерестових і зимувальних ставах при підрощуванні молоді в лотках і басейнах (заводський метод розведення лососевих ї осетрових риб). Джерелом і резервуаром інвазії є хвора риба, річище неблагополучного ставу, вода. В нижчерозміщені стави збудник заноситься водою і дикою сміттєвою рибою, яка є природним вогнищем інвазії.

Імунітет.

Інтенсивність повторного зараження риби іхтіофтиріусами нижча первинного (інколи у 20 разів і навіть більше). При цій хворобі в організмі хворої риби зареєстровано утворення антитіл. Постінвазійний імунітет може зберігатися до 8 міс.

Патогенез.

Збудники діють на рибу механічно й токсинами. «Бродяжки» паразита пошкоджують шкіру, внаслідок чого злущується зябровий епітелій. Епідерміс розрихлюється, цитоплазма епітеліальних клітин набрякає, вакуолізується. Епідермальні клітини, що оточують збудників хвороби, дистрофічно змінюються. У ділянках дерми, розміщених під паразитами, виникає дифузна інфільтрація сполучної тканини, порушується шкірне і зяброве дихання.

Клінічні ознаки.

Риба непокоїться, плаває по коду, піднімається у верхні шари води, а потім опускається на дно. На початку хвороби внаслідок переповнення капілярів венозною кров'ю і крововиливів зябра набувають темно-вишневого кольору. З розвитком хвороби одні ділянки зябер стають анемічними, інші некротизуються. На тілі риби неозброєним оком добре видно білі дрібні вузлики, схожі на манну крупу. При масовому ураженні паразити поселяються також на рогівці очей, внаслідок чого втрачається зір. Риба стає неактивною, відмовляється від корму, тримається берега і майже не реагує на зовнішні, подразники. При значному ураженні шкіра з боків може відпадати шматками і тягнутися за рибою по воді у вигляді дрібних смужок. Гострий літній спалах іхтіофтиріозу продовжується 1—3 тижні й часто закінчується загибеллю усієї ураженої риби. Взимку хвороба має затяжний характер (протягом кількох місяців). При цьому кількість риби, що гине, постійно збільшується.

Патологоанатомічні зміни.

В місцях локалізації збудників хвороби (між поверхневими епітеліальними клітинами та нижчележачими сполучнотканинними шарами шкіри, плавців, зябер) спостерігається запалення. Печінка зменшена в розмірах, бліда. Ниркова тканина перероджена.

Діагностика.

Діагноз встановлюють на основі клінічних ознак хвороби й виявлення під мікроскопом великої кількості паразитів у зскрібках з поверхні тіла, плавців та зябер.

Лікування.

Хвору рибу лікують у сольових ваннах, влаштованих у садках. 0,6—0,7%-ний розчини готують із кухонної і гіркої англійської солі, взятих у співвідношенні 3,5:1,5. Залежно від температури води рибу витримують у ваннах від 3 до 11 діб. Ефективними також є брильянтовий зелений і метиленовий синій. Ці препарати розчиняють безпосередньо у воді ставу у кількості 0,1— 0,2 мг/л в нерестових ставах; 0,5—0,7 — у вирощувальних і 0,5— 0,9 мг/л — в зимувальних. При цьому експозицію (від кількох годин до однієї доби), кратність обробок визначають залежно від сезону року, віку й виду риби, а також інтенсивності зараження її іхтіофтиріусами.

Профілактика.

З метою профілактики іхтіофтиріозу застосовують ветеринарно-санітарні, меліоративні та зоотехнічні засоби. Суворо необхідно дотримуватися роздільного вирощування молоді й риби старших вікових груп. Стави періодично висушують і дезинвазують. В неблагополучних щодо іхтіофтиріозу господарствах неспускні ділянки ставу дезинвазують хлорним (3—5 ц/га) або негашеним (25 ц/га) вапном. Протягом однієї доби після закінчення нересту із нерестових ставів видаляють плідників. Мальків пересаджують у вирощувальні, стави не пізніше 5—6-го дня після виходу з ікри. При зараженості збудниками хвороби понад 60— 70 % мальків та інтенсивності інвазії понад 10 паразитів на одну рибу пересаджувати їх у вирощувальні стави забороняється. Таких мальків знищують і проводять повторний нерест в інших ставах, використовуючи з цією метою плідників із резервної групи.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Іхтіофтиріоз

Наступна сторінка     -  Нозематоз

Попередня сторінка  -  Хілодонельоз

Вернутися на початок сторінки - Іхтіофтиріоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.