Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Хілодонельоз

Хілодонельоз (Chilodonellosis) — протозойна хвороба ставової риби, яку викликають найпростіші одноклітинні організми — інфузорії Chilodonella cyprini родини Chilomidodontialae.

Характеристика збудника хвороби.

Війкова інфузорія має листоподібну сплющену в дорсо-вентральному напрямі форму тіла з виїмкою у задній його частині. Довжина паразита 33—71 мкм, ширина — 21—57, товщина — близько 18 мкм. На черевному боці у вигляді кількох паралельних дугоподібно вигнутих рядів розміщені війки і великі навколоротові смужки (рис. 12). Всередині тіла знаходиться овальної форми ядро та дві вакуолі. На вентральній поверхні в передній частині тіла розміщується ротовий отвір (цитостом).

Chilodonella cyprini

Рис. 12. Chilodonella cyprini:
І — вегетативна форма; II — циста:
1 — ротовий отвір; 2 — паличковий апарат глотки; 3 — скорочувальна вакуоля;
 4 — ядро; 5 — ряди війок; 6 — оболонка цисти

 

Розмножуються хілодонели поперечним діленням на дві. особини. Найінтенсивніше цей процес відбувається при температурі води 4—8 °С, якщо ж вона вища 20 °С — паразити гинуть. При несприятливих умовах утворюються цисти, які зберігають життєздатність у воді або мулі водойм тривалий час. Процес інцистування триває 3,5—4 год. Якщо циста потрапляє на рибу, остання заражається хілодонельозом.

Епізоотологічні дані.

Джерелом інвазії є хвора риба. Зараження здорової риби збудниками хілодонельозу відбувається при контакті з хворою рибою, якщо на шкіру й зябра проникають цисти інфузорій. Небезпечними для здорової риби є водойми, в яких є життєздатні цисти хілодонел. Хворіє ставова риба різних видів, у тому числі лососеві й осетрові. Хілодонельоз спостерігається взимку лише у річняків. В умовах ставових господарств та рибозаводів іноді ензоотії хілодонельозу реєструють і в інші сезони року: пізньої осені та весною, коли ослаблену й виснажену рибу утримують в басейнах або садках в дуже скупченому стані. Погіршення гідрологічного, гідрохімічного та газового режимів, а також загального зоогігієнічного стану водойм має вирішальне значення у виникненні хвороби серед ослаблених та виснажених риб. Доросла риба не хворіє, але може бути паразитоносієм. Із однієї водойми в іншу збудник заноситься при перевезенні хворої риби або з водою із неблагополучного ставу. В зимувальні стави хілодонели проникають з водою із неспускних основних вододжерел, де знаходиться дика риба, часто заражена цим паразитом.

Імунітет.

Механізм імунітету при хілодонельозі поки що не вивчений. Однак експериментально доведено підвищення лізуючої дії слизу ураженої паразитами риби.

Патогенез.

За допомогою паличкоподібного апарата хілодонела живиться слизом та вмістом епітеліальних клітин риби. Внаслідок механічної дії порушуються дихальні функції поверхні шкіри і зябер. Подразнення шкіри хілодонелами призводить до появи нальоту, який добре видно, коли риба знаходиться у воді.

Клінічні ознаки.

Під час зимівлі хвора риба піднімається з дна водойми до поверхні. Характерною ознакою хвороби є активна рухливість. Риби збираються біля ополонок, плавають навколо них, а деякі з них намагаються вистрибнути із води. На тілі риби з'являється слизовий голубувато-сірого (молочного) кольору наліт на зябрах — слиз і некроз окремих ділянок зябрових пелюсток. Внаслідок ураження шкіри та зябер порушується дихання. Хвора риба виснажується, не реагує на зовнішні подразники, її легко можна зловити руками. Нерідко спостерігається масова загибель риби (до 70—80 % зимуючих річняків).

Патологоанатомічні зміни.

Основні зміни спостерігаються на поверхні тіла ураженої хілодонелами риби: голубувато-сірого кольору наліт, який особливо чітко виражений на верхній поверхні голови.

Діагностика.

Діагноз ставлять на підставі клінічних ознак і мікроскопічного дослідження зскрібків із уражених ділянок тіла риби (шкіра, плавці, зябра). Виявлення у полі зору мікроскопа (х 80) понад 45—50 інфузорій свідчить про тяжкий перебіг хвороби. При виявленні 5—15 і більше збудників необхідно терміново проводити протипаразитарні обробки риби.

Хілодонельоз слід відрізняти від триходинозу та іхтіофтиріозу риби. Диференціюють ці хвороби на основі урахування клінічних ознак та результатів мікроскопічних досліджень зскрібків із уражених ділянок тіла риби.

Лікування.

При значному спалаху хвороби в період зимівлі проводять обробку хворої риби безпосередньо в ставах. З цією метою застосовують 0,1—0,2%-ний розчин (1—2 кг/м3) кухонної солі (NaCl) і витримують у ньому рибу протягом 24—48 год. Перед обробкою визначають об'єм води в ставу, а потім вносять сіль. Для рівномірного її розподілу по всьому ставу в ополонку вносять маточний розчин солі. її можна опускати також і в корзинах. Щоб вона швидко розчинилася, через корзину пропускають воду за допомогою пожежної мотопомпи. Використовують також малахітовий зелений (маточний розчин в розбавленні 5:1000), який вливають у став через ополонки, зроблені в шаховому порядку, створюючи лікувальну концентрацію 0;1—0,2 г/м3. Після створення в ставу лікувальної концентрації малахітового зеленого водообмін припиняють на 4—5 год. Обробку риби проводять під контролем лікаря ветеринарної медицини два рази через добу. В зимувальних басейнах для лікування використовують вільний хлор (1 — 1,5 мг/л) при експозиції 40—50 хв; перманганат калію (10 мг/л) — 10 хв; формальдегід (1 : 10 000) — 1 год.

Профілактика.

На водопадаючих каналах використовують фільтри для запобігання занесенню збудників у водойми. На каналах подачі води й лотках встановлюють ящики — сміттєрибоуловлювачі з дрібночарункової (1—2 мм) нержавіючої сітки та гравійно-піщані фільтри з товщиною шару піску й гравію не менше 25—40 см. Щоб не занести в зимувальні стави збудників хвороби разом з цьогорічками, останніх перед посадкою в стави обробляють в протипаразитарних ваннах (5%-ний розчин солі — 5 хв, 0,1—0,2%-ний розчин аміаку— 1—0,5 хв). Щоб зменшити чисельність хілодонел у господарстві, рибу всіх вікових груп (плідників і ремонтний молодняк) восени перед посадкою на зимівлю і весною при розвантаженні зимувальників, а також плідників перед посадкою на нерест обробляють в протипаразитарних сольових або аміачних ваннах.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Хілодонельоз

Наступна сторінка     -  Іхтіофтиріоз

Попередня сторінка  -  Балантидіоз

Вернутися на початок сторінки - Хілодонельоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.