Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Гістомоноз

Гістомоноз (Histomonosis; ентерогепатит) протозойна хвороба індиків, курей, цесарок і деяких диких птахів, спричинювана джгутиковим одноклітинним організмом Histomonas meleagridïs. Захворювання індиченят та курчат зумовлює значні економічні збитки внаслідок загибелі великої кількості, птиці. Хворобу реєструють у птахогосподарствах України.

Характеристика збудника хвороби.

При зараженні птиці гістомонади потрапляють у сліпу кишку. В її просвіті знаходять джгутикові форми паразита: округлі, розміром 12 x 15 x 21 мкм з 1— 4 джгутиками (рис. 10). Вони переміщуються поштовхоподібними рухами, при цьому обертаються проти годинникової стрілки навколо своєї осі.

Histomonas meleagгidis

Рис. 10. Histomonas meleagгidis:
1 — джгутикова форма; 2 — безджгутиков.і форма

 

Безджгутикові форми (амебоподібні) проникають із кишечника в його міжклітинний простір і там розмножуються простим поділом на дві особини. Згодом вони з кров'ю заносяться у печінку. Це овальної або округлої форми паразити розміром 8—30 мкм, здатні заразити здорову птицю. Вони локалізуються також у просвіті та слизових оболонках сліпої кишки: Зустрічаються гістомонади з щільною оболонкою розміром до 5 мкм.

Резервуаром збудника інвазії може бути нематода Heterakis gallinarum. Остання заковтує гістомонад, які не втрачають життєздатності в організмі гельмінта і передаються трансоваріальним шляхом. Паразитів здатні передавати механічно деякі види комах, а також обслуговуючий тварин персонал.

Епізоотологічні дані.

До гістомонозу сприйнятливі індики, кури, гуси, цесарки, куріпки, перепели, павичі, голуби, фазани, тетереви, інші птахи. Особливо це стосується індиченят і курчат віком від двох тижнів до трьох місяців. Джерелом інвазії є хворі птахи. Здорові птахи заражаються при заковтуванні з кормом або водою амебоподібних форм збудника або інвазованих гістомонадами яєць гетеракісів.

Імунітет при гістомонозі виникає лише на пізніх стадіях розвитку хвороби. В сироватці крові утворюються антитіла, які можна виявити за допомогою серологічних реакцій (у індиченят через 10—12 днів після початку захворювання).

Патогенез.

У процесі життєдіяльності гістомонади виділяють протеолітичні ферменти, що сприяють перетравленню тканин у місцях їх локалізації. В зв'язку з цим з'являються великі за розмірами й глибокі ураження відростків сліпої кишки (слизової оболонки, м'язового шару й навіть серозної оболонки) та печінки. В цих органах виникають запалення і некротичні вогнища. Порушуються процеси травлення і обміну речовин.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період триває від 4 до 30 днів. Хвороба перебігає гостро або хронічно. При гострому перебігу хвороби у молодняка знижується апетит. Хвора птиця стає кволою, малорухливою, пір'я скуйовджене, крила звисають. З'являється пронос. Фекалії світло-жовтого або зеленуватого кольору, потім коричневі, з гнильним запахом, пінисті. Під кінець хвороби температура тіла знижується. Шкіра голови набуває темно-синього кольору (хвороба має назву «чорна голова»). Спостерігається розлад центральної нервової системи (з'являються паралічі й парези). Слизові оболонки анемічні. Хвора птиця відмовляється від корму й майже не п'є води, стає виснаженою. У крові значно знижується кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну при одночасному збільшенні кількості лейкоцитів. Через 1—3 тижні може загинути до 50% поголів'я (індиченят — до 100%). У старшої птиці гістомоноз перебігає хронічно. Клінічні ознаки хвороби часто не виражені і виявляються лише під час загострення. Видужання настає через 1—2 міс.

Патологоанатомічні зміни.

Найбільш виражені зміни спостерігають у кишках і печінці. Сліпа кишка значно збільшена, горбиста, жовтуватого кольору. Слизова оболонка гіперемійована, на ній видно затверділі біло-жовтуваті плівки або сироподібну масу, під ними — різні за формою та величиною виразки. В печінці (рідше в нирках і селезінці) виявляють некротичні біло-жовтого кольору вогнища різного розміру: від просяного зерна до лісового горіха. При розрізі останніх виділяється жовтувата сироподібна маса. Пір'я, особливо біля клоаки, забруднене фекаліями.

Діагностика.

Діагноз встановлюють із урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін, а також результатів мікроскопічного дослідження. Живих гістомонад виявляють у свіжих фекаліях або зскрібках із слизової оболонки сліпої кишки. Для цієї мети готують висячу краплю або краплю під покривним скельцем і досліджують під середніми збільшеннями мікроскопа (10x40). Можна також виготовляти мазки з наступною їх фіксацією етиловим спиртом та фарбуванням за методом Романовського. Необхідно пам'ятати, що в трупах птиці дуже швидко настає лізис паразитів.

Гістомоноз диференціюють від трихомонозу (збудники рухаються плавно без поштовхів) та еймеріозу (у фекаліях виявляють ооцисти).

Лікування та профілактика.

Для лікування хворої птиці та профілактики гістомонозу застосовують препарати, які дають з кормом або питною водою: метронідазол (трихопол) у дозі 0,1 % від маси корму; нітазол — 0,1; гістомон — 0,015; фуразолідон — 0,03 % від маси корму. Зазначені препарати призначають щоденно протягом 10 днів. Потім застосовують профілактичні (у два рази менші) дози протягом 2—3 міс. Даванку препаратів припиняють за 5—7 днів до забою птиці.

Препарати виявилися ефективнішими при застосуванні з профілактичною метою, ніж з лікувальною. їх слід використовувати тривалий час, оскільки можливі рецидиви хвороби. З метою профілактики гістомонозу потрібно суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил утримання та годівлі птиці. Особливу увагу слід приділяти повноцінній годівлі та наявності в. кормах основних вітамінів. Молодняк необхідно утримувати ізольовано від дорослої птиці.

Якщо господарство неблагополучне одночасно з гістомонозу, гетеракідозу та еймеріозу, для молодняка птиці у віці 2—2,5 міс виявилася ефективною така схема лікування: фенотіазин (500 мг на голову) протягом двох діб; після одноденної перерви — кокцидіовіт (0,01 % від маси корму або 1 г препарату на 1 л питної води) 10 днів підряд; після двох діб перерви — метронідазол (0,05 % від маси корму) протягом 10 днів.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Гістомоноз

Наступна сторінка     -  Балантидіоз

Попередня сторінка  -  Парувальна хвороба

Вернутися на початок сторінки - Гістомоноз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.