Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Гіподерматози великої рогатої худоби

Гіподерматози характеризуються запальними явищами у місцях паразитування личинок, травмуванням тканин, загальною інтоксикацією, зниженням усіх видів продуктивності і якості шкур. Гіподерматоз великої рогатої худоби спричиняють личинки підшкірних оводів двох видів: звичайного овода, або строки (Hypoderma bovis) і південного, або стравохідника (Н. Lineatum) з ряду двокрилих (Diptera), родини (Hypodermatidae). Личинки цих оводів можуть розвиватися також у коней і дрібної рогатої худоби.

У минулі роки гіподерматоз завдавав великих збитків тваринництву України, а тепер ураженість великої рогатої худоби менша 0,05 %. Реєструють захворювання у ряді районів Полісся та Лісостепу республіки.

Будова гіподерм.

Імаго звичайного овода сіро-коричнюватого кольору, щільно покрите волосинками й досягає довжини 2 см. Самка відкладає на кожну волосину тварини по одному яйцю довжиною до 1 мм, овальної форми з блискучою поверхнею.

Окрилений південний овод відрізняється від звичайного трохи меншим розміром тіла. На одній волосині самка відкладає по 20 яєць. Личинки першого віку зразу після виходу з яйця мають довжину 0,5—0,7 мм, а перед першим линянням досягають 17 мм, другого віку — близько 2 см, а третього — 3 см. Лялечки коричневого кольору.

Біологія оводів.

Оводи належать до комах з повним перетворенням. Повний цикл розвитку завершується протягом року. Живуть імаго до 1 міс за рахунок поживних речовин, нагромаджених личинковою стадією, і за цей період відкладають на тваринах до 800 яєць, віддаючи перевагу ділянкам шкіри з густим підшерстям черевної стінки, пахвин, стегон, голодної ямки, кінцівок. Літ імаго спостерігається з квітня — травня у південних областях, з червня й до вересня — у північних. У період льоту оводів велика рогата худоба дуже непокоїться.

Приблизно через тиждень з яєць вилуплюються личинки, які рухаються до кореня волосини, проникають під шкіру і потрапляють у підшкірну клітковину (рис. 78). Далі личинки строки мігрують до хребтового каналу, а стравохідника — до м'язів стравоходу. Загальна тривалість перебування личинок у цих місцях 5—6 міс, після чого по підшкірній клітковині вони просуваються до спини та попереку, швидко ростуть і стають личинками другого віку й формують із сполучної тканини капсули. Для подальшого розвитку їм необхідний кисень повітря, при наявності якого личинки утворюють норицеві отвори, через які личинки третього віку (коричневого кольору, довжиною 27—28 мм) виповзають і падають на землю, де перетворюються у лялечок. Строк розвитку останніх залежить від температури землі й становить 1—2 міс. Тривалість паразитування личинок під шкірою спини та попереку худоби триває 2—2,5 міс.

Схема розвитку підшкірних оводів

Рис. 78. Схема розвитку підшкірних оводів

 

Епізоотологічні дані.

Екстенсивність та інтенсивність інвазії у молодняка завжди вищі, ніж у дорослих тварин. Головне джерело поширення гіподерматозу це переміщення уражених личинками тварин на інші ферми або господарства. Імаго оводів не мають звички залишати місця виплоду при наявності великої рогатої худоби, тобто немає підстав для побоювання перезараження оводами, перелітаючими з неблагополучних щодо гіподерматозу територій. Значно більшу загрозу являють випалі на лялькування личинки третього віку навіть від кількох тварин (випадково необроблених восени), що може уже протягом першого літнього сезону призвести до перезараження половини поголів'я стада.

У поліських і лісостепових зонах республіки стравохідних не зустрічається. Масовий літ оводів і зараження худоби гіподерматозом відбуваються влітку, значно рідше — у першій половині осені. У районах Полісся личинки підшкірних оводів мігрують до спини і утворюють жовна протягом майже семи місяців (з січня по липень).

На чисельність оводів й ураженість ними худоби, крім зональних кліматичних умов, впливає і якість протиоводових обробок. Частіше гіподерматоз реєструють у великої рогатої худоби індивідуального сектора.

Патогенез.

Личинки підшкірних оводів чинять хвороботворний вплив на організм тварин внаслідок механічної, токсичної, інокуляторної та антигенної дії. Проникнення личинок через шкіру дуже болюче й супроводжується занепокоєнням тварин. Личинки першого віку травмують шкіру, стравохід, спинний мозок і тканини, що знаходяться на шляху їх тривалої міграції. Під впливом великих за розміром личинок другого й третього віків під шкірою спини тварин утворюються численні гематоми та інфільтрати підшкірної клітковини. Після утворення отворів у жовнах і проникнення гноєтворних мікробів розвивається серозно-гнійне запалення.

Нагромадження великої кількості личинок у стравоході може спричиняти функціональні його порушення (набряки й зменшення прохідності). Личинки строки, що потрапили в епідуральний жир, викликають розрив кровоносних судин і кровотечі, а при нагромадженні великої кількості їх можуть викликати напівпаралічі й повні паралічі задніх кінцівок тварин.

Особливо великої шкоди тваринам завдають личинки, що паразитують у підшкірних норицевих капсулах. Саме утворення цих капсул є реакцією організму на дію личинок, пов'язано з запаленням і розростанням сполучної тканини. Загальний стан тварин різко погіршується і виникають зміни в крові.

Протягом усього часу перебування в організмі тварини личинки живуть за рахунок поживних речовин, які поглинають з її тканин. Речовини, що виділяють личинки для розплавлення тканин, при просуванні в них, а також продукти метаболізму дуже токсичні для організму тварин.

Клінічні ознаки.

Перші клінічні ознаки гіподерматозу з'являються у місцях проникнення у шкіру личинок першого віку (свербіж, набряк підшкірної клітковини, болючість). У зимово-весняний період під шкірою спини й попереку у великої рогатої худоби утворюються жовна, які поступово збільшуються, потім у центрі їх з'являються отвори, з яких виділяється серозно-гнійний або гнійний ексудат, що склеює волосся. При надавлюванні, на жовна худоба непокоїться. Шкіра, що покриває свищову капсулу, нееластична, з підвищеною температурою й болюча. Волосся на спині хворих тварин ділянками або суцільно скуйовджене. На місцях норицевих капсул склеєні висохлим ексудатом пучки волосся спрямовані у різні боки. Шкірні жовна зберігаються доти, поки з них не випаде дозріла личинка.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині тварин восени в підшкірній клітковині можна виявити невеликі пухирці з личинками довжиною до 5 мм. На шляхах міграції личинок помітні зеленкуваті виділення. Уражені личинками ділянки стравоходу геморагічні, набряклі як з боку слизової оболонки, так і серозної. У місцях скупчення личинок у хребтовому каналі крововиливи.

При паразитуванні личинок другого та третього віків найбільші зміни відбуваються у шкірі, підшкірній клітковині і м'язах. При значному ураженні личинками спостерігається серозно-геморагічне запалення м'язів спини.

Діагностика.

Прижиттєва діагностика гіподерматозу грунтується на виявленні пальпацією та візуально у тварин, починаючи з січня — лютого, шкірних жовен на спині й попереку. Спочатку вони мають вигляд невеликих шкірних ущільнень, а через 1—2 міс стають добре помітними горбистими підвищеннями з норицевим отвором у центрі, з яких виділяється ексудат. Період наявності на тілі тварин шкірних жовен триває кілька місяців (до червня — липня). Допоміжне значення має виявлення яєць гіподерм на волосяному покриві тварин у теплу пору року й занепокоєння їх на пасовищі в сонячні дні.

Посмертно діагноз встановлюють при розтині трупів та ветеринарно-санітарному огляді яловичих туш і виявленні личинок гітіодерм у підшкірній клітковині, а також у хребтовому каналі й стравоході.

Заходи боротьби та профілактика гіподерматозу.

Основний метод боротьби з оводовими захворюваннями є осіння (вересень — жовтень) обробка тварин (рання хіміотерапія), що передбачає знищення личинок першого віку у початковий період їх міграції в організмі худоби. Пізня обробка — умертвління личинок другого й третього віків, які знаходяться в норицевих капсулах (жовнах).

Ранню обробку великої рогатої худоби проводять системно діючими інсектицидами: гіподермін-хлорофос, діаксафос, сульфідофос-20, препарат івомек. Необхідно обробляти все поголів'я великої рогатої худоби, яке випасали на пасовищі, у тому числі й тварин приватного сектора. Щоб досягти 100%-ного лікувального ефекту, худобу обробляють восени двічі з інтервалом 30 днів. Препарати наносять на спину, поливаючи тонким струменем з обох боків хребта від холки до крижів з будь-якого дозуючого обладнання: шприца, напівавтомата Шилова, шприца Жане, автомата-дозатора. Гіподермін-хлорофос тваринам масою до 200 кг наносять з розрахунку 16 мл, понад 200 кг — 24 мл, діоксафос — відповідно 12 і 16, сульфідофос-20 тваринам масою до 200 кг — 5, 200—400 кг — 10, понад 400 кг — 12 мл. Івомек вводять одноразово підшкірно з розрахунку 200 мкг на 1 кг маси тіла.

Пізню обробку худоби проти личинок другої і третьої стадій здійснюють у весняно-літній період року зазначеними препаратами у тих же дозах методом поливання безпосередньо на жовна. Ефективно діє свіжовиготовлений 4 %-ний (за діючою речовиною) водний розчин хлорофосу, який легко втирають в уражені ділянки шкіри спини (200—250 мл на тварину). Якщо в минулому році мав місце високий ступінь гіподерматозної інвазії (5 % і вище), проводять поголовну обробку худоби методом поливання, а при наявності жовен на деяких тваринах лікують лише уражених.

Не обробляють інсектицидами хворих і виснажених тварин, а також корів (нетелей) за два тижні до отелення. Дійних корів бажано обробляти не усіх зразу гіподермін-хлорофосом, діоксафосом і 4 %-ним хлорофосом (сульфідофосом-20 обробляють лише молодняк і м'ясну худобу), а по черзі (гуртами) з метою зменшення виділення залишків інсектицидів з молоком. Протягом п'яти днів після обробки не рекомендується поставляти молоко в дитячі і лікувальні установи. Забій тварин на м'ясо після обробки сульфідофосом-20 дозволяється через 35 днів, іншими інсектицидами— через 21 день. Антидотом фосфорорганічних сполук є 1 %-ний розчин атропіну, який ін'єктують тваринам підшкірно в дозі 1 мл на 100 кг маси (при проносі, слинотечі та пригніченому стані).

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Гіподерматози великої рогатої худоби

Наступна сторінка     -  Естроз овець

Попередня сторінка  -  Оводові хвороби тварин

Вернутися на початок сторінки - Гіподерматози великої рогатої худоби

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.