Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Гіменолепідози

Гіменолепідози (Hymenolepidoses) — значно поширені гельмінтози свійських і диких качок та гусей, рідко курей, збудниками яких є численні види цестод родини Hymenolepididae, паразитуючих у тонкому відділі кишечника: Hymenolepis gracilis (Sobolevicanthus) Dicranotaenia coronuta, Tschertkovilepis krabbei. Fimbriaria fasciolaris, Diorchis stefanskii.

Характеристика збудників.

Збудники гіменолепідозів різняться між собою за довжиною і шириною стробіли, кількістю, формою і розміром гачків на хоботку сколекса, будовою присосків, і розміщенням статевих органів.

S. gracilis — велика цестода, 25—27 см довжиною і близько З мм шириною. На хоботку сколекса є вісім гачків. У гермафродитних члениках — по три сім'яники, округлої форми, які утворюють тупокутний трикутник. Яйця округлі, 0,044—0,061 мм у діаметрі.

D. coronuta — довжиною до 20 см і шириною 3 мм. Сколекс озброєний 20—26 дрібними гачками. У гермафродитному членику сім'яники мають вигляд рівнобедреного трикутника.

Т. krabbei — має дуже вузьку (0,7—1 мм) з сіруватим відтінком стробілу, сколекс озброєний 10 гачками. У гермафродитних члениках сім'яники розміщені на горизонтальній лінії.

D. stefanskii — цестода довжиною до 28 см, присоски на сколексі покриті шипами і в гермафродитному членику два сім'яники.

F. fasciolaris — довжиною до 50 см, шириною 2—5 мм, на передньому кінці тіла має псевдосколекс (складчасте широке розростання стробіли), на якому міститься маленький сколекс з десятьма гачками. У гермафродитних члениках по 18—24 сім'яники (кратне трьом). Яйця у всіх гіменолепідід мають приблизно однакову будову, округлої форми, їх діаметр 0,044—0,061 мм і схожі на яйця дрепанідотеній.

Збудники гіменолепідозів розвиваються з участю дефінітивних (птиця) і проміжних живителів — нижчі ракоподібні (циклопи, діаптомуси, бокоплави та ін.; рис. 41). Хворі качки й гуси виділяють у зовнішнє середовище зрілі членики, які потрапляють у водойми, де яйця заковтують проміжні живителі. В кишечнику циклопів та інших ракоподібних з яєць виходять онкосфери, які за допомогою гачків проникають у порожнину тіла і протягом 6—7 діб розвиваються до інвазійної личинки — цистицеркоїда. Водоплавна птиця заражається гіменолепідозами на стоячих неглибоких водоймах при заковтуванні інвазованих цистицеркоїдами ракоподібних. У кишечнику дефінітивних живителів закінчується розвиток гіменолепідід до статевозрілої стадії протягом 8—14 днів.

Схема розвитку гіменолепідід

Рис. 41. Схема розвитку гіменолепідід:
1—2 — сколекси гіменолепідід; 3 — зрілі членики; 4 — яйце; 8 — цистицеркоїди гіменолепідід; 6 — черепашковий рачок; 7 — циклоп; 8 — болотний ставовик (резервуарний живитель), інвазований личинкою цестоди; 9 — циклоп, інвазований цистицеркоїдом

 

Епізоотологічні дані.

Гіменолепідоз качок і гусей поширений повсюди. Джерелом інвазії є інвазована свійська і дика водоплавна птиця. У поширенні захворювання качок і гусей гіменолепідозом, значну епізоотологічну роль відіграють резервуарні живителі — прісноводні молюски. Зараження каченят і гусенят гіменолепідозом відбувається з перших днів їх виведення на водойми за рахунок перезимованих цистицеркоїдів в організмі проміжних живителів. Протягом весни і літа інвазія у птиці і проміжних живителів збільшується й з червня по вересень спостерігається найбільше її поширення. Восени та взимку захворювання і загибель водоплавної птиці від гіменолепідозу не реєструють. Найбільш сприйнятливий до гіменолепідозу молодняк водоплавної птиці від трьох тижнів до трьох місяців. У дорослих качок і гусей гіменолепідози перебігають субклінічно.

Патогенез.

Цестоди травмують слизову оболонку, а при скупченні можлива закупорка кишечника і загибель каченят. Характерні явища інтоксикації і сенсибілізації організму птиці. Порушується секреторна й моторна функції системи травлення.

Клінічні ознаки.

Відсутність апетиту, чергування проносу з запором, загальне пригнічення, схуднення, відставання в рості й розвитку, хитка хода. Іноді втрачається рівновага, спостерігаються параліч ніг, судороги.

Патологоанатомічні зміни залежать від інтенсивності інвазії. При розтині трупів виявляють катаральне запалення слизової оболонки тонких кишок, нерідко ознаки геморагічного ентериту.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз встановлюють на підставі клінічних ознак і виявлення у посліді члеників гіменолепідід. Посмертно діагноз встановлюють на підставі виявлення гельмінтів у кишечнику та характерних патологоанатомічних змін.

Лікування та профілактика.

Для дегельмінтизації качок і гусей при гіменолепідозах застосовують фенасал, битіонол або филіксан груповим методом із кормом або індивідуально в болюсах одноразово в дозах фенасал — 0,6 г/кг, битіонол — 0,2—0,3 г/кг і филіксан качкам — 0,35 г/кг, гусям — 0,45 г/кг маси птиці.

Профілактичні дегельмінтизації проводять двічі на рік: навесні — за місяць до переведення птиці на водойми і восени — через 2—3 тижні після закінчення вигульного утримання птиці. Впроваджують ізольоване від дорослої птиці утримання й вигул каченят і гусенят на благополучних водоймах, проводять гельмінтологічну оцінку водойм та їх природне знезараження шляхом недопущення на них водоплавної птиці протягом одного року. В господарствах, неблагополучних щодо гіменолепідозів качок і гусей, переходять на їх утримання без використання водойм.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Гіменолепідози

Наступна сторінка     -  Райєтинози

Попередня сторінка  -  Дрепанідотеніоз

Вернутися на початок сторінки - Гіменолепідози

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.