Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Гетеракідоз

Гетеракідоз (Heterakidosis) — надзвичайно поширене нематодозне захворювання переважно курей, менше — індиків, цесарок, іншої сухопутної птиці віком від 8 міс до двох років. Збудником його є гельмінт з родини HeterakidaeHeterakis gallinarum, який локалізується у сліпих кишках, порушує процеси травлення, спричинює схуднення та зниження несучості. Інколи птиця гине.

Характеристика збудника.

Гетераки — дрібні, волосовидні нематоди: самці — 6—12 мм, самки — 9—15 мм (рис. 44). Вони також мають кулясте розширення стравоходу. У самця є дві різко неоднакові спікули. Над клоакою знаходиться кільцеподібний хітинізований прианальний присосок, а хвіст має латеральні вирости. Вульва у самки розміщена поблизу середини тіла.

Збудник гетеракідозу птиці

Рис. 44. Збудник гетеракідозу птиці:
1 — самець натурального розміру; 2 — хвостовий кінець самця; 3 — самка натурального розміру; 4 — хвостовий кінець самки; 5 — головний кінець гетераків; 6 —незріле яйце; 7 — інвазійне яйце гетерака

 

Паразитують курячі гетераки у сліпих кишках. Це геогельмінт. Розвиток його прямий. Самки відкладають сірі або темно-сірі яйця розміром 0,060—0,080 х 0,03—0,04 мм, овально-подовженої форми з двоконтурною шкаралупою і зародком на стадії одного бластомера. При сприйнятливих умовах зовнішнього середовища (температура 18—30 °С) через 1—3 тижні вони досягають інвазійної стадії.

При низьких температурах розвиток зародка затримується, а при 4 °С — припиняється. Кури заражуються, проковтуючи інвазійні яйця з кормом чи водою. Вилуплюються личинки в тонкому відділі кишечника, проникають у порожнину крипт, у ліберкюнові залози та підслизову оболонку стінки кишечника і там линяють. Лише після цього вони з'являються у порожнині кишок, де двічі линяють і перетворюються на статевозрілих гельмінтів. Розвиток в організмі дефінітивного живителя триває 1,5—2 міс.

Епізоотологічні дані.

Це повсюди поширена хвороба куриних. Уражується птиця будь-якого віку, але частіше у віці 8—24 міс. Реєструють її увесь рік. Пік інвазії у середній смузі України спостерігається у літньо-осінній період. Сприяють поширенню хвороби сумісне утримання птиці різного віку та різних видів, порушення гігієнічних умов годівлі, утримання та догляду за птицею.

Інвазійні яйця гетераків порівняно стійкі проти несприятливих умов зовнішнього середовища й можуть зберігатися у ньому до 8—9 міс. Досить багато їх (14—16 %) перезимовує.

Велике значення у поширенні інвазії відіграють земляні черв'яки. Прямі сонячні промені, висока температура повітря (29— 37°С), низька відносна вологість згубно діють на яйця паразита. У земляних червів спостерігається нагромадження інвазійного начала, його збереження, а при проковтуванні птицею — інтенсивне її інвазування. Яйця гетераків можуть переноситися обслуговуючим персоналом, комахами, дикою птицею, гризунами.

Патогенез та клінічні ознаки. Гетераки спричиняють на організм дефінітивного живителя механічну, токсичну й інокуляторну дію. При інтенсивному ураженні у птиці спостерігається розлад травлення (втрата апетиту, пронос), схуднення, загальна слабкість, відставання у рості молодняка, а також зміни у крові: еритропенія, лейкоцитоз, еозинофілія, зниження рівня загального білка та гамма-глобулінів зокрема. Помітно знижується несучість птиці. Крім того, личинки гетераків при міграції у товщу слизової оболонки кишок можуть інокулювати збудника гістомонозу, різну мікрофлору й ускладнювати перебіг даної інвазії.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині птиці, яка загинула від гетеракідозу, найбільші зміни знаходять у сліпих кишках. Основна з них — це запалення стінок сліпих кишок, що проявляється у формі вузликового гетеракідозного тифліту, спричинюваного . личинками паразита або хронічним дифузним тифлітом при паразитуванні дорослих гетераків.

Слизова оболонка сліпих кишок почервоніла, набрякла, вкрита дрібними вузликами, місцями атрофована, крипти деформовані. Сліпі кишки збільшені в об'ємі, заповнені тістоподібною масою, При інтенсивному ураженні слизова оболонка сліпих кишок некротизована, місцями з виразками.

Патологоанатомічні зміни знаходять і в інших органах птиці. Зокрема, в печінці, серці і легенях нерідко спостерігається серозний набряк, точкові крововиливи та інші зміни.

Цей патологічний процес можуть ускладнювати гістомонади, оскільки гетераки — це і резервуар, і основний «транспортний» засіб для них. Вони ж інокулюють гістомонад і в тканини стінки сліпих кишок.

Діагностика.

Особливе значення при встановленні діагнозу на гетеракідоз мають клініко-епізоотологічні дані. Прижиттєво етіологічний діагноз встановлюють, ураховуючи дані копроскопічної діагностики, для чого в польових умовах застосовують метод нативного мазка, в лабораторних — методи Фюллеборна, Дарлінга чи флотації з розчином аміачної селітри за Котельниковим і Хреновим.

Складність спеціальної діагностики пов'язують з великою схожістю яєць гетераків з яйцями аскаридій. Для їх диференціації запропоновані люмінесцентний метод та метод культивування свіжоодержаних яєць у термостаті. Яйця гетераків дещо дрібніші й округліші.

При культивуванні в термостаті при 26 °С уже через 23 год у яйцях гетераків зародок розділяється на два бластомери кутастої форми, тоді як в яйцях аскаридій два бластомери кулястої форми з'являються лише через 36 год.

Частіше діагноз на гетеракідоз встановлюють при посмертному розтині птиці. Основою для цього є виявлення у сліпих кишках великої кількості дрібних гетераків і значних патологоанатомічних змін.

Лікування та заходи боротьби.

В комплексі заходів боротьби з гетеракідозом птиці основним залишається дегельмінтизація. При виявленні в господарстві даної інвазії проводять вимушену дегельмінтизацію, не допускаючи при цьому розсіювання інвазійного начала у зовнішньому середовищі. З цією метою використовують фенотіазин, нілверм та його лікарські форми, мебенвет, ринтал і препарати фенбендазолу.

Фенотіазин призначають у разовій дозі 1 г/кг маси птиці два дні підряд у суміші з комбікормом після 12-годинної голодної дієти. Для кращого поїдання суміш здобрюють молочною сироваткою або зменшують даванку корму наполовину.

Нілверм задають хворій птиці також у вигляді суміші з кормом у дозі 0,03 г на голову два дні підряд; тетрамізолу гранулят 20 %-ний у дозі 0,15 г/кг маси птиці — одноразово з кормом. Також одноразово з кормом задають 1 0%-ний мебенвету гранулят у дозі 0,4 г/кг або пірантелу тартрат — 0,045 г/кг маси птиці.

Добре себе зарекомендували препарати фенбендазолу — панакур, фенкур, сіпкур, бровадазол та ринталу гранулят 10 %-ний. Дозують їх, виходячи з діючої речовини, по 0,01 г/кг маси птиці і згодовують з кормом два дні підряд.

При гетеракідозно-аскаридіозній інвазії призначають комбіновану терапію з використанням одного з препаратів фенбендазолу чи нілверму з фенотіазином або фуридіном, а також сполук піперазину з фенотіазином.

Під час дегельмінтизації послід кожний день збирають і вивозять в сховище для біотермічного знезараження. Після ретельного заключного прибирання приміщення від виділень птиці та підстилки його дезинвазують, для чого використовують: 5 %-ний розчин однохлористого йоду (70—80°С), 5 %-ний розчин карболової кислоти чи 2 %-ний розчин нафталізолу (70—80°С). Один з них застосовують одноразово з тригодинною експозицією з розрахунку 1 л/м2 оброблюваної площі. Щоб перевірити якість дезинвазії приміщень, вигулів і дегельмінтизації, птиці, проводять вибірковий копроскопічний контроль.

Профілактика.

Основними профілактичними заходами при цій інвазії повинні бути; щоденне прибирання посліду з приміщень та вигулів; роздільне вирощування молодняка і дорослої птиці; забезпечення птиці повноцінними кормами, організація гігієнічного водопою; проведення щомісячного копроскопічного контролю за ситуацією на фермі і постійного — при розтині птиці. На стаціонарно неблагополучних фермах з профілактичною метою проводять вільне згодовування одного з антсельмінтиків протягом усього теплого періоду року.

Слід планувати профілактичні дегельмінтизації восени, після переведення птиці на зимове утримання (два рази з двотижневим інтервалом) і за результатами копроскопічного контролю навесні не пізніше квітня.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Гетеракідоз

Наступна сторінка     -  Гангулотеракідоз

Попередня сторінка  -  Пасалуроз

Вернутися на початок сторінки - Гетеракідоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.