Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Ґедзі

Ґедзі — найбільші за розміром (до 3 см довжиною) комахи родини Tabanidae, підряду коротковусих двокрилих (Diptera : Brachycera). Велика кількість їх імаго нападає на тварин влітку у місцях лісових галявин, узлісь, боліт, біля річок і озер. Ґедзі здатні паразитувати на різних видах свійських та диких тварин, але найчастіше нападають на велику рогату худобу та коней.

При випасанні великої рогатої худоби в лісисто-болотистих місцевостях, а також поблизу річок та інших водойм — осередків масового виплодження (біотопів) ґедзів часто спостерігається інтенсивне нападання цих кровосисів на тварин, внаслідок чого надої корів знижуються до 20%. а приріст маси у молодняка — до 30%.

На території України дуже поширені представники п'яти родів: справжні ґедзі Tabanus, Atulotus, Hybomitra), пістряки (Chysops) і дощовиці (Haematopota).

Будова гєдзів.

Залежно від родового й видового складу розмір тіла їх різниться, як і колір — від сірого до коричневого. Складні (фасеточні) очі забарвлені в райдужні кольори. Ротовий апарат у самок колючо-сисного типу, а у самців — лижучого, оскільки вони живляться нектаром квітів та рослин. Вусики короткі й складаються з трьох члеників. Крила широкі (рис. 84). Яйця циліндричної форми, довжиною 1,4—2,2 мм.

Загальний вигляд самок ґедзів

Рис. 84. Загальний вигляд самок ґедзів (за Олсуф'євим Н.Г.):
А — справжній ґедзь Tabanus autumnalis; Б — пістряк Chysops caecutiens;
В — дощовиця звичайна Haemotopota pluvialis

 

Справжні ґедзі родів Tabanus, Atulotus, Hybomitra мають довжину до 3 см. Тіло сірого, жовтуватого або бурого кольору. Крила прозорі. Очі яскраво-зелені або коричневі.

Пістряки (золотоочки) роду Chysops розміром до 12 мм, тіло у них рябе, очі яскраві, а широко розставлені крила з темними поперечними перехватами й плямами.

Дощовиці (кровопийки) роду Haematopota мають розмір до 13 мм, тіло вузьке, сірого кольору. Крила з сітчастим рисунком, у спокої складаються покрівлеподібно вздовж тіла.

Біологія та екологія гедзів.

Для гедзів характерні тісний біологічний зв'язок з водою та паразитичний спосіб життя (рис. 85), у кліматичних умов України імаго з'являються у травні, живуть 1—2,5 міс і нападають на тварин до кінця вересня, якщо температура повітря не нижче 15 °С. Особливо активні ґедзі перед дощем у жарку погоду. Жадність до кровоссання у самок з'являється після копуляції. Насмоктавшись крові, вони через кілька днів відкладають купками в один або кілька рядів у середньому 500—600 яєць на рослинність над водою і поблизу неї. Звичайно у самок буває до п'яти гонадотрофічних циклів. Личинки гедзів, які вилупилися з яєць, через 1—2 тижні падають у воду або на вологу землю, де живуть, живлячись дрібними членистоногими та різними органічними залишками. Личинки розвиваються у землі протягом 10—11 міс, линяючи за цей час до 10 разів, тобто проходять до 11 стадій. Довжина личинок останньої стадії до 5 см. Зимують вони у тих же місцях, де й розвивалися, заглиблюючись у землю на 5—10 см. Навесні личинки закінчують метаморфоз, переповзають у більш сухі місця і лялькуються. Лялечка ґедзя нагадує лялечку метелика. Розвиток імаго в лялечці, залежно від погодних умов, триває 2—4 тижні. У гедзів, звичайно, однорічний цикл розвитку, але іноді він продовжується до двох років.

Схема розвитку ґедзів

Рис. 85. Схема розвитку ґедзів:
1 — імаго; 2 — яйця: 3 — личинка; 4 — лечка

 

Шкідливість гедзів.

Літають ґедзі протягом усього світлового періоду дня (з 7—8-ї год ранку до заходу сонця). Найбільш активні вони при температурі повітря 20—25 °С. При нападанні на тварин ґедзі орієнтуються зором та нюхом і можуть знаходити тварин на великій відстані. Укуси гедзів дуже болючі, тварини відволікаються від пасіння. Останні іноді бігають, залазять у воду, ховаються у кущі. Якщо не турбувати самку, то вона за 5 хв може виссати від 50 до 300 мг крові, що залежить від розміру ґедзя. При укусі ґедзь вприскує слину, завдяки чому в ранці не коагулюється кров і вона часто струмочками стікає по тілу тварин.

Тяжко страждають від гедзів коні та велика рогата худоба, особливо телята. Слина гедзів токсична для тварин і тому на місці укусів виникають набряки. При масовому нападанні гедзів у тварин, незважаючи на достатню кількість кормів, різко знижується продуктивність та вгодованість.

Ґедзі нападають на хворих тварин, нерідко на свіжі трупи, п'ють воду із різних водойм, внаслідок чого можуть бути перенощиками збудників інвазійних та інфекційних хвороб (анаплазмоз великої рогатої худоби, трипаносомоз коней та верблюдів, сибірка, туляремія).

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Ґедзі

Наступна сторінка     -  Комарі

Попередня сторінка  -  Кровосисні комахи (гнус)

Вернутися на початок сторінки - Ґедзі

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.