Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Естроз овець

Естроз, або несправжню вертячку, овець спричиняють личинки порожнинного овода (Oestrus ovis) з ряду двокрилих (Diptera), родини Oestridae, які паразитують у порожнинах голови (носовій, лобних пазухах і підрогових просторах).

Будова еструса.

Окрилений овід 10—12 мм довжиною, жовтувато-коричневого кольору, з чорними плямами і смугами на тілі (рис. 79). Голова напівкулястої форми, ширша грудей. Темно-зелені блискучі фасеточні очі більші у самців, через що відстань між ними у три рази вужча, ніж у самок. Ротового отвору немає. Самки овода живородні. Личинки першого віку світлого кольору, довжиною до 2 мм, шириною до 0,5 мм мають два ротових гачки для фіксації. Личинки другого віку також білого кольору, довжиною до 12 мм і шириною до 3 мм. Личинки третього віку великі (довжиною до 30 мм). Спинна поверхня їх не має шипів, опукла, а вентральна — плоска і покрита кількома рядами дрібних шипиків. Задній кінець личинки ширший від переднього. Лялечка чорного кольору, довжиною до 12 мм і шириною до 6 мм, задній кінець тупий, а передній — скошений під гострим кутом.

Схема розвитку збудника естрозу

Рис. 79. Схема розвитку збудника естрозу:
1 — личинка ІІІ віку; 2 — лялечка; 3 — окрилений овід

 

Біологія овода.

Імаго не живляться, а живуть за рахунок поживних речовин, нагромаджених личинками. В подальшому цей енергетичний запас поступово витрачається на формування окриленої комахи в лялечці і створення жирових відкладень для енергетичних витрат при паруванні, польотах і розвитку у самок личинок (це характерне для усіх оводів).

Самки живородні. На льоту або з трави на відстані до 30 см вони впирскують у носові отвори овець личинок першого віку. За період життя (2—3 тижні) самка народжує до 600 личинок, а за один раз впирскує їх від 10 до 40. Частина відкладених личинок видаляється з носових ходів овець під час чхання і з носовим слизом. Личинки, які залишилися, міцно прикріплюються до слизової оболонки носових ходів за допомогою двох навколоротових гачків. Потім вони проникають у решітчасту кістку, лобні пазухи і підрогові простори. За період тривалого паразитування (6—10 міс) личинки двічі линяють, ростуть, перетворюються послідовно у личинок другого і третього віків, які навесні випадають на землю, де перетворюються у лялечок на глибині до 10 см і через З—6 тижнів з лялечки виходить окрилений овід.

Епізоотологічні дані.

Естроз частіше реєструють у степових та лісостепових зонах України, де він клінічно перебігає у лютому— травні (перший підйом). Старі, хворі та молоді тварини уражуються сильніше. Екстенсивність інвазії досягає інколи 90— 100 %, а інтенсивність — до 50 личинок на вівцю. Найвища інтенсивність ураження овець личинками спостерігається у червні — серпні, коли вівці бувають уражені личинками двох генерацій — минулого й поточного років. Масовий літ овечих оводів буває влітку в сонячну безвітряну погоду з 10 до 17 год дня. Крім овець, личинками еструсів уражуються кози, а в деяких випадках і люди. Поширюють збудник хворі тварини.

Патогенез.

Личинки різного віку порожнинного овода чинять на організм інвазованих овець і кіз різко виражений хвороботворний вплив головним чином внаслідок місцевої механічної і загальної токсичної дії. Ротовими гачками і шипиками, що є на тілі, личинки травмують слизову оболонку, спричиняючи її запалення у дихальних шляхах та порожнинах голови. Внаслідок цього слизова оболонка набрякає і починається значне виділення ексудату. Процес може ускладнюватися мікрофлорою і переходити в гнійно-некротичне запалення, яке поширюється на оболонки головного мозку. При потраплянні личинок у трахею розвивається аспіраційна задишка.

Клінічні ознаки.

На перше зараження дуже реагує молодняк поточного року. Хвороба перебігає у три періоди. Перший починається зразу після закріплення вприснутих личинок на слизовій оболонці носових ходів, що викликає болючість і захисні реакції. Вівці, й особливо ягнята, чхають, пирхають, трясуть головою, труться носом об ноги й тверді предмети, намагаючись звільнитися від подразників. Через 2—3 дні із ніздрів починає виділятися серозно-гнійний ексудат, інколи з прожилками крові, що супроводжується утрудненим диханням і неможливістю приймати корм (навіть молоко матері). Хворі тварини худнуть. Другий період захворювання прихований (симптоми хвороби зникають). Третій період настає ближче до весни, коли поновлюється інтенсивний ріст личинок і хвороба знову загострюється. З'являється значне серозне або серозно-гнійне витікання з носових раковин, вівці судорожно кашляють, пирхають, б'ють ногами, майже не пасуться, худнуть. При пошкодженні личинками оболонок мозку спостерігаються нервові явища (рух тварин по колу, пригніченість), тому хворобу ще називають несправжньою вертячкою, яка може закінчуватися летально. Разом із серозно-гнійним вмістом випадають і личинки третього віку, які починають лялькуватися. Близько третини хворих тварин перехворівають у тяжкій формі, особливо ягнята. Через наявність риніту вони дихають через рот, що заважає ссати маток, повільно ростуть, рано переходять на підніжний корм, в зв'язку з чим підвищується захворюваність шлунково-кишковими хворобами і відхід молодняка.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині характер паталогоанатомічних змін залежить від тривалості й тяжкості перебігу захворювання. У носовій і суміжних з нею порожнинах (лобній, підрогових лабіринтах решітчастої кістки) виявляють різну кількість личинок порожнинного овода. У місцях їх паразитування слизова оболонка гіперемійована, набрякла, покрита виразками. На ділянках локалізації мертвих личинок є осередки некрозу. У овець з ознаками несправжньої вертячки судини головного мозку наповнені кров'ю, передні частини великих півкуль набряклі й пігментовані, у шлуночках і амонієвих рогах — інфільтрати.

Діагностика.

За життя естроз розпізнають на підставі клінічної картини (манежні рухи) й результатів розтину забитих і загиблих овець. Естроз овець слід відрізняти від ценурозу, при якому немає виділень з ніздрів тварин, але спостерігається різка зміна в дні ока (застійний сосок зорового нерва) ще до прояву симптомів захворювання.

Заходи боротьби та профілактика естрозу.

У боротьбі з естрозом застосовують комплекс заходів, основними ланками якого є загальна профілактика, рання хіміотерапія та лікування клінічно хворих овець.

Загальні профілактичні заходи передбачають поголовний огляд овець і кіз, у березні — квітні для виявлення і лікування хворих тварин забороняється випасання хворих тварин без попередньої обробки інсектицидами, знищення личинок третього віку в навколишньому середовищі. Щоб запобігти потраплянню на землю дорослих личинок овода, розтин тварин (голів) необхідно проводити на спеціально обладнаній (заасфальтованій) ділянці і випалих при розтині черепа личинок знищують. Навесні хворі тварини виділяють багато личинок, тому у весняні місяці один раз на два-три тижні ретельно очищають кошари й тирла від гною, який складають для біотермічного знезараження або спалюють.

Ранню хіміотерапію в умовах України проводять у вересні — жовтні аерозолем ДДВФ і хлорофосу або методом вільного випоювання розчинів хлорофосу: 0,03 %-ного протягом чотирьох днів підряд або 0,1 %-ного — одноразово. Розчин готують перед вживанням. За добу до дезинсекції тварин не напувають. Обробляють аерозолями інсектицидів дрібну рогату худобу, яку випасали влітку на пасовищах, у герметично закритих приміщеннях. Щільність розміщення тварин — 1—2 на 1 м2 при експозиції 1 год. Аерозолі ДДВФ одержують двома способами: з аерозольних балонів і за допомогою аерозольного генератора. Аерозольний балон «Естрозоль» місткістю 385 мл містить 12,5 % діючої речовини — ДДВФ. Один балон розрахований на 700 м3, підвішують їх на висоті 1,5— 2 м від підлоги. Для одержання аерозолю ДДВФ апаратним способом застосовують 1 %-ну водну емульсію цього препарату, яку перетворюють у аерозоль за допомогою генератора автомобіля ВДМ. Норма витрати ДДВФ — 60 мг/м3 приміщення. Аерозоль ДДВФ можна одержати безапаратним способом, шляхом хімічної реакції хлорофосу з лугом (NaОН, КОН) в присутності води з розрахунку компонентів по 1 кг на 1000 м3 приміщення. Експозиція цього аерозолю 30 хв.

Лікування клінічно хворих тварин здійснюють водними розчинами хлорофосу методом зрошування носової порожнини (4 %-ний) і випоювання (0,03 і 0,1 % -ні) у весняну пору року.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Естроз овець

Наступна сторінка     -  Ринестроз коней

Попередня сторінка  -  Гіподерматози великої рогатої худоби

Вернутися на початок сторінки - Естроз овець

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.