Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

 

Епізоотологія інвазійних хвороб

Епізоотологія інвазійних хвороб, як й інфекційних, грунтується на закономірностях епізоотичного процесу. Вона вивчає причини виникнення, шляхи поширення, особливості розвитку та згасання інвазійних захворювань.

Однак біологічні особливості збудників інвазійних хвороб зумовлюють складність епізоотичного процесу. Епізоотичний процес включає хвору тварину або паразитоносія, наявність або відсутність перенощиків, проміжних, додаткових або резервуарних живителів, умов навколишнього середовища та сприйнятливих тварин.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Паразитарних хвороб, збудники яких передаються сприйнятливим тваринам безпосередньо від джерела інвазії, мало. Це трихомоноз великої рогатої худоби, парувальна хвороба коней, сифункулятози та деякі інші інвазії.

Більша частина інвазійних ендопаразитів повинна пройти частину свого життєвого циклу або в навколишньому середовищі, або у. проміжному живителі, або у перенощику.

Також як і при усіх заразних хворобах, виділення збудника інвазій відбувається різними шляхами: з фекаліями, сечею, витіканням з носа, з слиною, молоком, кон'юнктивальним слизом, кров'ю, м'ясом та іншими шляхами.

Для збудників, які розвиваються до інвазійної стадії у навколишньому середовищі (у грунті, траві, воді), а це геогельмінти, еймерії та інші, строки розвитку та збереження збудників повністю залежать від природно-кліматичних і географічних умов місцевості (температури, вологості, кількості опадів). У цьому випадку джерелом збудника інвазії є хвора тварина та паразитоносій, а корми, трава — фактори передачі інвазії.

У деяких гельмінтів є резервуарні живителі, в організмі яких нагромаджуються інвазійні яйця або личинки (наприклад, у свинячих аскарид — дощові черв'яки). Поширенню інвазій також сприяють механічні перенощики (членистоногі, гризуни, птахи та інші тварини). Такі живителі і перенощики або самі можуть бути кормом для сприйнятливих тварин, або виділяти інвазійні стадії у навколишнє середовище. В обох випадках це також фактори передачі інвазії.

Багато збудників інвазій, які розвиваються з обов'язковою участю проміжних живителів (біогельмінти — трематоди, цестоди, деякі нематоди, акантоцефали) та біологічних перенощиків (найпростіші — піроплазміди, трипаносоми та ін.). Такі збудники мають свій специфічний цикл розвитку, а інвазії — свої епізоотологічні особливості. У цьому випадку друга ланка епізоотичного ланцюга — це інші живі організми — живителі та перенощики. Однак локалізація стадій паразитів у цих живителях та перенощиках частково спричиняє у них захворювання. Таким чином, ці організми також можна вважати сприйнятливими тваринами, а також джерелом збудника інвазії для сільськогосподарських і промислових тварин та людини. У таких живителів та перенощиків збудники інвазії знаходяться і зберігаються різні строки, що залежить від біологічних особливостей живителів, перенощиків та збудників.

Збудники, які розвиваються у навколишньому середовищі, при сприятливих умовах нагромаджують і зберігають у ньому свої інвазійні стадії (ооцисти еймерій, цисти балантидій, яйця і личинки гельмінтів). Залежно від умов змінюються й строки дозрівання та зберігання інвазійних стадій паразитів.

Таким чином, епізоотичний ланцюг інвазійних хвороб має істотну відмінність від інфекцій, а також між собою, оскільки включає різну кількість ланок цього епізоотичного ланцюга. У зв'язку з цим поширення інвазій має чітку різницю залежно від географічної зони. Для збудників з двома ланками епізоотичного ланцюга (джерело інвазії та сприйнятлива тварина) цей фактор не має істотного значення і такі інвазії однаково поширені у різних географічних зонах. їх поширення залежить від хворих, паразитоносіїв та сприйнятливих організмів.

Інвазії, які мають три або чотири ланки епізоотичного ланцюга, поширені неоднаково у різних зонах, що залежить від наявності живителів та біологічних перенощиків.

Усі інвазійні стадії збудників інвазії потрапляють у сприйнятливий організм такими шляхами: аліментарним, контактним, перкутанним, через очі та носові ходи, інтраутеринним шляхом, трансоваріально, контамінацією.

 

Ви дивилися сторінку - Епізоотологія інвазійних хвороб

Наступна сторінка      - Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Попередня сторінка    - Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Повернутися до початку сторінки Епізоотологія інвазійних хвороб

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.