Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Еймеріоз курей

Еймеріоз курей — значно поширена протозойна хвороба курчат, яку спричиняють найпростіші з роду Eimeria. При захворюванні спостерігається анемія, різко виражена спрага, загальне пригнічення і слабкість. Падіж курчат може становити 60 % і більше. Інвазія завдає великих збитків птахівництву.

Збудниками еймеріозу курей є дев'ять видів найпростіших з роду Eimeria, з яких до найбільш поширених і патогенних належить Е. tenella, що паразитує у сліпих кишках курчат і рідше — дорослих курей, а також Е. necatrix, яка локалізується у тонкому кишечнику, Е. maxima паразитує в передній і середній частинах кишечника.

Епізоотологічні дані.

До еймеріозу сприйнятливі кури, індики, гуси, качки та інші птахи. Еймеріоз курей реєструють у багатьох птахівничих господарствах. Найбільш часто уражуються і тяжко хворіють на еймеріоз курчата у віці від трьох до шести тижнів.

Джерелом інвазії є хворий молодняк і дорослі кури-еймеріоносії. Фактори передачі інвазії — забруднені ооцистами еймерій корми, вода, підстилка, грунт, предмети догляду та інвентар. Інвазія масово спостерігається при підлоговому утриманні молодняка птиці, високій вологості повітря і використанні вогкої підстилки. Ензоотичні спалахи еймеріозу частіше трапляються навесні й восени.

Імунітет.

Після перехворювання у птиці створюється імунітет. Без реінвазії ооцистами він зберігається 45—60 днів. У звичайних умовах птиця постійно скльовує невелику кількість ооцист і при цьому зберігає стійкість проти захворювання на все життя. Імунітет має специфічність до того виду еймерій, який викликав хворобу.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період триває 4—7 днів. Хвороба перебігає гостро, підгостро, хронічно, у дорослої птиці — субклінічно. При гострому перебігу хвороби у молодняка спостерігається зниження апетиту. Одним з перших симптомів цього захворювання є різко виражена спрага, потім загальне пригнічення і слабкість. Хворі курчата сидять з опущеними крилами. Фекалії з домішками слизу та крові. Гребінь, сережки та слизові оболонки анемічні. Спостерігається розлад центральної нервової системи (з'являються паралічі й парези).

Підгострий перебіг хвороби триваліший (2—3 тижні), супроводжується меншим відходом птиці.

Хронічний перебіг хвороби, а також перехворювання старших вікових груп молодняка курей тривають місяцями, як правило, при невисокій інтенсивності інвазії і супроводжуються утворенням премуніції.

Патолагоанатомічні зміни.

Трупи курчат виснажені. Слизові оболонки, гребінь, сережки анемічні. Пір'я біля клоаки забруднене фекаліями. Найбільш виражені зміни в сліпій кишці, яка збільшена та геморагічно запалена.

Діагностика.

Діагноз встановлюють із урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, патологоанатомічних змін, а також результатів мікроскопічного дослідження проб фекалій за методом Фюллеборна, Дарлінга.

Посмертно еймеріоз діагностують під час розтину трупів птиці і при виявленні патологоанатомічних змін, а також ооцист еймерій, знайдених в зскрібках слизової оболонки кишечника.

Диференціюють еймеріоз від трихомонозу, гістомонозу, пулорозу, колібактеріозу. Диференціація еймерій від яєць гельмінтів не становить труднощів (останні в 4—5 разів більші).

Лікування та профілактика.

Для лікування хворої птиці та профілактики еймеріозу застосовують багато вітчизняних та імпортних кокцидіостатиків з кормом або питною водою. Деякі з них заважають утворенню у птиці імунітету, тому такі препарати застосовують у бройлерних господарствах. їх задають курчатам з 10—15-денного віку протягом відгодівлі, виключаючи з раціону за 3—5 днів до забою птиці. Для лікування застосовують: фармкокцид — додають до корму в кількості 0,025 %, койден — 0,1, клопідол — 0,025, ригекокцид — 0,05, хімкокцид — 0,07 % та ін. Після лікування (3—5 днів) препарати застосовують у профілактичній дозі, яка в два рази менша (фармкокцид — 0,0125%, клопідол — 0,0125%).

У господарствах племінного і яєчного напряму використовують препарати, які не перешкоджають утворенню імунітету: кокцидіовіт, ардинон та інші, які містять ампроліум, кокцидин, ірамин, клірамин, кокцикол. Кокцидин або ампроліум призначають курчатам з лікувальною метою протягом 5—7 днів з розрахунку 0,025 % до добової норми сухого корму, а з профілактичною — у половинній дозі, починаючи з 10—15-денного віку, протягом 50—60 днів.

У таких господарствах також широко застосовують сульфаніламідні препарати (сульфадиметоксин, сульфамонометоксин, сульфапіридазин). Сульфадиметоксин — один з найбільш ефективних кокцидіостатиків. Його призначають у дозі 0,125 г на 1 кг корму або на 1 л води триденними курсами з інтервалом два дні.

Сульфаніламідні препарати виключають з раціону за 8—10 днів до забою птиці.

При клітковому вирощуванні курчат кокцидіостатики доцільно застосовувати протягом 10 днів з часу переведення їх в акліматизатори, колоніальний цех. При необхідності через три дні препапати використовують повторно.

При утриманні молодняка на підлозі кокцидіостатичні препарати призначають з 10—15-денного віку двома-трьома 10-денними курсами з інтервалом три дні. При вирощуванні бройлерів на глибокій незмінній підстилці препарати призначають з 10— 15-денного віку кожного дня і закінчують за 3—5 днів до забою птиці.

При відсутності зазначених вище препаратів у господарстві в боротьбі з еймеріозом курей використовують препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон, фурацилін, фуридин).

Щоб запобігти адаптації (привиканню) еймерій до певних хімічних засобів, не слід довше як рік використовувати один і той же кокцидіостатик у птахогосподарстві.

З метою профілактики еймеріозу потрібно суворо дотримуватися ветеринарно-санітарних правил утримання та годівлі птиці. Особливу увагу приділяють повноцінній годівлі та наявності в кормах основних вітамінів.

З профілактичною метою курчат утримують на сітчастій підлозі, молодняк і дорослих курей — роздільно, здійснюють хіміопрофілактику цього захворювання, використовуючи кокцидіостатики. Впроваджують дезинвазію зовнішнього середовища (найбільш ефективні термічні засоби та методи).

До нового й перспективного методу запобігання захворюванню птиці на еймеріоз належить імунохіміопрофілактика цієї інвазії. Імунізації піддають клінічно здорових, курчат у 10-денному віці, яким з кормом задають ооцисти трьох видів еймерій. При утриманні курчат на підлозі хіміопрофілактику проводять одноразово, при клітковому — дворазово з інтервалом сім днів. Потім протягом 20 днів цим курчатам згодовують кокцидіовіт або ампроліум в дозі 0,0125 % препарату до корму. Імунітет розвивається через 2—3 тижні і підтримується за рахунок реінвазії кокцидіями.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Еймеріоз курей

Наступна сторінка     -  Еймеріоз кролів

Попередня сторінка  -  Еймеріози тварин

Вернутися на початок сторінки - Еймеріоз курей

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.