Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Дипилідіоз

Дипилідіоз (Dypilidiosis) — гельмінтозне захворювання собак, котів, хутрових звірів, багатьох диких м'ясоїдних, а також людини, збудником якого є цестода Dypilidium caninum (ціп'як огірковий), родини Dipilidiidae, підряду Hymenolepidata, що паразитує у тонкому відділі кишечника. Хвороба проявляється відсутністю апетиту, блювотою, загальним пригніченням і нервовими явищами (некоординовані рухи, судороги та ін.).

Характеристика збудника.

D. caninum (огірковий ціп'як) — білувато-жовтуватого кольору цестода довжиною 50—60 см, головний кінець дуже тонкий, сколекс маленький, на ньому розміщені чотири присоски і хоботок, озброєний 3—4 рядами дрібних гачечків. Незрілі (молоді) членики витянуті в ширину, а зрілі мають форму огіркового насіння, тому цю цестоду називають огірковим ціп'яком.

Гермафродитні членики мають подвійний статевий апарат. У зрілих члениках матка розпадається на яйцеві капсули або кокони, що містять 8—20 дрібних зрілих яєць сірого кольору.

Розвиток збудника здійснюється з участю дефінітивних живителів (собак, котів, хутрових звірів, рідко людини) та проміжних (собачий волосоїд — Trichodectes canis, собача блоха — Ctenocephalus canis та ін.). У навколишнє середовище м'ясоїдні виділяють зрілі членики або кокони з яйцями огіркового ціп'яка, які розсіюються по підстилці, потрапляють на волосяний покрив тварин і в щілини підлоги. Личинки бліх і волосоїдів проковтують яйця, з яких у їх шлунку та кишечнику виходять онкосфери, проникають в порожнину тіла, де одночасно з метаморфозою комах протягом 30 днів розвивається інвазійна личинка — цистицеркоїд. Дефінітивні живителі заражаються при проковтуванні волосоїдів і бліх, інвазованих личинками огіркового ціп'яка (цистицеркоїдами).

Епізоотологічні дані.

Дипилідіоз — найбільш поширене захворювання м'ясоїдних, його екстенсивність у містах і селах досягає 60—70 % (Мотевосян Е.М., Мовсесян С.О., 1977). Інтенсивність інвазії у міських свійських м'ясоїдних вища, ніж у сільських та диких тварин, і варіює від одиниць до 300 і більше особин. Захворювання спостерігається у всі періоди року, але влітку екстенсивність та інтенсивність інвазії значно вищі. Людина є факультативним живителем і заражається при контакті з кішкою або собакою. Джерело інвазії — хворі м'ясоїдні тварини, фактори передачі — волосоїди і блохи, заражені цистицеркоїдами огіркового ціп'яка.

Патогенез.

Характеризується механічною, токсичною і алергічною дією на організм живителя, що при сильному ступені інвазії проявляється катарально-геморагічним запаленням кишечника, ознаками анемії, виснаження, порушення обміну речовин і серцевої діяльності. Інколи мають місце нервові порушення.

Клінічні ознаки — нехарактерні й залежать від інтенсивності інвазії. При слабкій — захворювання перебігає безсимптомно, при інтенсивному зараженні собак дипилідіозом (понад 100 паразитів) спостерігаються розлад роботи органів травного каналу, зниження апетиту, блювота, пронос і схуднення, загальне пригнічення і нервові явища (порушення координації руху, судороги тощо). Частіше хвороба перебігає у хронічній формі і характеризується загальними симптомами цестодозів м'ясоїдних. При розтині трупів у тонкому кишечнику знаходять ознаки геморагічного ентериту.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз встановлюють на підставі дослідження фекалій собак, а також інших м'ясоїдних за методом Фюллеборна. Виявляють кокони й при гельмінтоскопії знаходять довгі членики.

Посмертний діагноз встановлюють на підставі виявлення у тонкому відділі кишечника цестод з характерною формою гермафродитних і зрілих члеників, які нагадують огіркове насіння.

З метою виявлення личинок огіркового ціп'яка в тілі проміжних живителів досліджують волосоїдів і бліх компресорним методом. Цистицеркоїд — мікроскопічного розміру личинка, у якої передня частина розширена, а задня витягнута.

Лікування.

При дипилідіозі та інших цестодозах м'ясоїдних рекомендують: ареколін бромистоводневий, який призначають всередину після 10—12-годинної голодної дієти собакам у дозі 0,003— 0,004 г/кг індивідуально й хутровим звірям — 0,01 г/кг маси тіла в невеликих шматках м'яса, хлібних болюсах або з молоком. Після згодовування препарату собак протягом 12—14 год утримують прив'язаними поодинці на майданчику з твердим покриттям.

Фенасал — призначають м'ясоїдним у дозі 0,1 г/кг маси тіла у суміші з кормом одноразово без попередньої голодної дієти. У звірогосподарствах, неблагоплучних щодо дипилідіозу, за 3— 4 тижні до гону проводять планові дегельмінтизації племінних песців і лисиць. Собак дегельмінтизують через кожні 3 міс.

Камалу — застосовують собакам і котам після попередньої голодної дієти у м'ясному фарші або м'ясі в дозі 0,15 г/кг маси тіла. Філіксан призначають собакам масою до 15 кг у дозі 0,4 г/кг маси тіла, а більше 15 кг — 0,2—0,3 г/кг. Препарат загортають у тонкий папір, укладають у хлібний болюс, тісто, м'ясо або дають з молоком після 12—24-годинної голодної дієти. Після дегельмінтизації собак витримують на прив'язі протягом 24 год. Для запобігання блюванню корм дають не раніше як через 5—6 год після даванки препарату. Виділені після дегельмінтизації собак фекалії збирають і знищують.

Бунамидін гідрохлорид застосовують при цестодозах собак і котів у дозі 0,02—0,03 r/кг маси тіла одноразово. Ефективний проти теній, дипилідій, ехінококів.

Фенапег — використовують при імагінальних цестодозах собак (крім ехінокока) у дозі 0,1 г/3 кг маси тіла всередину одноразово. Препарат наносять на корінь язика з м'ясним фаршем, м'ясом або ковбасою до першої годівлі.

Гідробунід рекомендує Російська академія наук, як високоефективний засіб при цестодозах собак у дозі 0,05 г/кг діючої речовини на 1 кг маси тварини одноразово з кормом (м'ясо, фарш, каша) або на корінь язика без обмеження у режимі годівлі. Препарат зберігають за списком «Б». Термін придатності не обмежений.

Профілактика.

Для профілактики дипилідіозу і інших цестодозів м'ясоїдних необхідно здійснювати такі загальні ветеринарно-санітарні заходи: брати на облік і паспортизувати усіх собак, які знаходяться в гуртах, а також тих, що належать організаціям і населенню, утримувати будки й клітки в чистоті, періодично обробляти їх кип'ятком, зменшувати кількість службових і приотарних собак, систематично знищувати бездомних собак. Щоквартально слід проводити профілактичну дегельмінтизацію службових собак, у звірогосподарствах — планову боротьбу з ектопаразитами хутрових звірів і дегельмінтизувати племінних лисиць і песців, заражених дипилідіозом, за 3—4 тижні до гону. У теплу пору року ектопаразитів м'ясоїдних знищують при обробці шкірних покривів тварин 0,75 %-ним (за АДР) розчином хлорофосу або емульсією інсектицидів: трихлорметафосу-3 — 0,5 % -ною, поліхлорпінену — 1 %-ною, ціодрину — 0,25 %-ною. У прохолодний період собак і хутрових звірів проти бліх та волосоїдів обробляють дуетами інсектицидів (хлорофосу 5 %-ний, гексахлорану — 6 %-ний) тощо. Забороняється згодовувати м'ясоїдним органи тварин, уражених ларвальними цестодозами.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Дипилідіоз

Наступна сторінка     -  Дифілоботріоз

Попередня сторінка  -  Імагінальні цестодози - Альвеококоз

Вернутися на початок сторінки - Дипилідіоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.