Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Дифілоботріоз

Дифілоботріоз (Diphyllobothriosis) — антропозоонозне природно-вогнищеве гельмінтозне захворювання, збудником якого є цестода Diphyllobothrium latum підряду Pseudophyllidea. Локалізуються дифілоботрії у тонкому відділі кишечника, захворювання проявляється атрофією і некрозом слизової оболонки, порушенням функції шлунково-кишкового тракту й інтоксикацією. Хворіють собаки, коти, лисиці, песці, куниці, а також людина.

Характеристика збудника.

D. latum — стьожак широкий — велика цестода від 1 до 10 м і більше. Сколекс озброєний двома глибокими ботріями, членики короткі, але широкі, гермафродитні членики квадратні. Матка відкритого типу, займає медіальну зону членика. У бокових ділянках розміщені численні сім'яники і жовточники. Дволопатевий яєчник має форму крил метелика, розміщений він у задній частині членика. Позаду яєчника знаходиться тільце Меліса. Статеві отвори відкриваються на вентральній поверхні посередині членика. Яйця середнього розміру (0,068— 0,074 x 0,045—0,054), овальної форми, сірого кольору, незрілі з кришечкою на одному полюсі (трематодного типу).

Розвиток дифілоботрій відбувається з участю дефінітивних, проміжних і додаткових живителів. Для розвитку інвазійної личинки яйце повинно потрапити у водойму, де з нього виходить корацидій. Проміжні живителі — прісноводні й морські ракоподібні (веслоногі рачки, циклопи, діаптомуси та інші), проковтують корацидіїв, які в шлунку скидають чохлик і проникають у порожнину тіла рачків, де розвиваються у личинку процеркоїд. Подальший розвиток ларвоцисти завершується в порожнині тіла додаткового живителя — прісноводних риб (щука, окунь, йорж, неман, форель та інших). У шлунково-кишковому тракті риб рачки перетравлюються, а звільнені процеркоїди проникають через кишечник у м'язи, печінку та інші органи, де за 3—4 тижні перетворюються в інвазійну личинку — плероцеркоїд.

Хутрові звірі та інші м'ясоїдні, а також людина заражаються дифілоботріозом при поїданні сирої, погано провареної або просмаженої риби, ураженої плероцеркоїдами. Резервуарними живителями дифілоботрій є хижі риби, в тілі яких нагромаджується велика кількість інвазійних личинок паразита. В кишечнику дефінітивних живителів статевої зрілості стьожак широкий досягає через 2—2,5 міс. Тривалість життя у кишечнику людини до 30 років.

Епізоотологічні дані.

Дифілоботріоз поширений у багатьох країнах світу, переважно серед тварин і населення у басейнах великих рік, озер і водойм. Так, при дослідженні риб Кременчуцької водойми М.К.Грицай, В.Є.Пономарьова, В.А.Булгакова (1969) щорічно виявляли личинки стьожака широкого, а І.М.Маріц (1963) при дослідженні риб басейнів рік Дністер і Прут у гонадах і м'язах щук — плероцеркоїди паразита. Головним джерелом інвазії є свійські та дикі м'ясоїдні, а також людина. Поширенню захворювання сприяють порушення правил ветеринарно-санітарної обробки риби, санітарно-побутові фактори (фекальне забруднення водойми), висока стійкість яєць у зовнішньому середовищі та плероцеркоїдів у м'язах і внутрішніх органах риб.

Патогенез.

В основі патогенезу хвороби лежить механічна й токсична дія дифілоботрій на організм живителя, що проявляється атрофією і некрозом слизової оболонки кишечника, порушенням обміну вітамінів, розвитком анемії, внаслідок дефіциту вітаміну В12, а також нервовими явищами (підвищенням збудливості і появою судорог).

Клінічні ознаки.

У тварин спостерігають пригнічення, блювоту, відсутність апетиту, порушення функцій шлунково-кишкового тракту, блідість слизових оболонок, виснаження, відставання у рості й розвитку молодняка, іноді нервові явища.

Діагностика.

Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних і клінічних даних (вогнищеве поширення хвороби, порушення травлення, нервові явища, виснаження, відставання у рості та розвитку тварин). Проводять копроскопічні дослідження методом флотації з метою виявлення яєць гельмінтів, беруть до уваги патологоанатомічні зміни в тонкому відділі кишечника.

Лікування.

Таке, як і при теніїдозах м'ясоїдних.

Профілактика та заходи боротьби.

Суттєве значення у профілактиці дифілоботріозу має своєчасне виявлення і лікування хворих тварин та людей, охорона водойм від забруднення екскрементами м'ясоїдних і запобігання можливому зараженню тварин і людини через сиру й напівсиру рибу. Проводять знезараження риби шляхом гарячого або холодного копчення, висушування й заморожування. Досліджують рибу компресорним методом на зараженість плероцеркоїдами.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Дифілоботріоз

Наступна сторінка     -  Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Попередня сторінка  -  Дипилідіоз

Вернутися на початок сторінки - Дифілоботріоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.