Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

 

Дифілоботріоз

Дифілоботріоз (Diphyllobothriosis) — антропозоонозне природно-вогнищеве гельмінтозне захворювання, збудником якого є цестода Diphyllobothrium latum підряду Pseudophyllidea. Локалізуються дифілоботрії у тонкому відділі кишечника, захворювання проявляється атрофією і некрозом слизової оболонки, порушенням функції шлунково-кишкового тракту й інтоксикацією. Хворіють собаки, коти, лисиці, песці, куниці, а також людина.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Характеристика збудника.

D. latum — стьожак широкий — велика цестода від 1 до 10 м і більше. Сколекс озброєний двома глибокими ботріями, членики короткі, але широкі, гермафродитні членики квадратні. Матка відкритого типу, займає медіальну зону членика. У бокових ділянках розміщені численні сім'яники і жовточники. Дволопатевий яєчник має форму крил метелика, розміщений він у задній частині членика. Позаду яєчника знаходиться тільце Меліса. Статеві отвори відкриваються на вентральній поверхні посередині членика. Яйця середнього розміру (0,068—0,074 x 0,045—0,054), овальної форми, сірого кольору, незрілі з кришечкою на одному полюсі (трематодного типу).

Розвиток дифілоботрій відбувається з участю дефінітивних, проміжних і додаткових живителів. Для розвитку інвазійної личинки яйце повинно потрапити у водойму, де з нього виходить корацидій. Проміжні живителі — прісноводні й морські ракоподібні (веслоногі рачки, циклопи, діаптомуси та інші), проковтують корацидіїв, які в шлунку скидають чохлик і проникають у порожнину тіла рачків, де розвиваються у личинку процеркоїд. Подальший розвиток ларвоцисти завершується в порожнині тіла додаткового живителя — прісноводних риб (щука, окунь, йорж, неман, форель та інших). У шлунково-кишковому тракті риб рачки перетравлюються, а звільнені процеркоїди проникають через кишечник у м'язи, печінку та інші органи, де за 3—4 тижні перетворюються в інвазійну личинку — плероцеркоїд.

Хутрові звірі та інші м'ясоїдні, а також людина заражаються дифілоботріозом при поїданні сирої, погано провареної або просмаженої риби, ураженої плероцеркоїдами. Резервуарними живителями дифілоботрій є хижі риби, в тілі яких нагромаджується велика кількість інвазійних личинок паразита. В кишечнику дефінітивних живителів статевої зрілості стьожак широкий досягає через 2—2,5 міс. Тривалість життя у кишечнику людини до 30 років.

Епізоотологічні дані.

Дифілоботріоз поширений у багатьох країнах світу, переважно серед тварин і населення у басейнах великих рік, озер і водойм. Так, при дослідженні риб Кременчуцької водойми М.К.Грицай, В.Є.Пономарьова, В.А.Булгакова (1969) щорічно виявляли личинки стьожака широкого, а І.М.Маріц (1963) при дослідженні риб басейнів рік Дністер і Прут у гонадах і м'язах щук — плероцеркоїди паразита. Головним джерелом інвазії є свійські та дикі м'ясоїдні, а також людина. Поширенню захворювання сприяють порушення правил ветеринарно-санітарної обробки риби, санітарно-побутові фактори (фекальне забруднення водойми), висока стійкість яєць у зовнішньому середовищі та плероцеркоїдів у м'язах і внутрішніх органах риб.

Патогенез.

В основі патогенезу хвороби лежить механічна й токсична дія дифілоботрій на організм живителя, що проявляється атрофією і некрозом слизової оболонки кишечника, порушенням обміну вітамінів, розвитком анемії, внаслідок дефіциту вітаміну В12, а також нервовими явищами (підвищенням збудливості і появою судорог).

Клінічні ознаки.

У тварин спостерігають пригнічення, блювоту, відсутність апетиту, порушення функцій шлунково-кишкового тракту, блідість слизових оболонок, виснаження, відставання у рості й розвитку молодняка, іноді нервові явища.

Діагностика.

Діагноз встановлюють на підставі епізоотологічних і клінічних даних (вогнищеве поширення хвороби, порушення травлення, нервові явища, виснаження, відставання у рості та розвитку тварин). Проводять копроскопічні дослідження методом флотації з метою виявлення яєць гельмінтів, беруть до уваги патологоанатомічні зміни в тонкому відділі кишечника.

Лікування.

Таке, як і при теніїдозах м'ясоїдних.

Профілактика та заходи боротьби.

Суттєве значення у профілактиці дифілоботріозу має своєчасне виявлення і лікування хворих тварин та людей, охорона водойм від забруднення екскрементами м'ясоїдних і запобігання можливому зараженню тварин і людини через сиру й напівсиру рибу. Проводять знезараження риби шляхом гарячого або холодного копчення, висушування й заморожування. Досліджують рибу компресорним методом на зараженість плероцеркоїдами.

 

Ви дивилися сторінку - Паразитологія

Наступна сторінка      - Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Попередня сторінка    - Дипилідіоз

Повернутися до початку сторінки Дифілоботріоз

1 2 3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.