Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Дрепанідотеніоз

Збудниками дрепанідотеніозу гусей (Drepanidoteniosis), рідше качок, а також багатьох видів дикої водоплавної і болотної птиці є два види цестод роду Drepanidotaenia, родини Hymenolepididae: Drepanidotaenia lanceolata і D. przewalski, які локалізуються у тонкому відділі кишечника. Захворювання зустрічається повсюди й завдає значних збитків у зв'язку з відставанням в рості й розвитку та падежу гусенят.

Характеристика збудників.

D. lanceolata має масивне, світло-жовтого кольору тіло довжиною 110—230 мм, шириною 3—12 мм. Сколекс грушоподібної форми. На ньому розміщується чотири м'язових присоски і невеликий хоботок, озброєний вісьмома гачечками. Ширина члеників значно більша довжини. У гермафродитному членику яєчник дволопатевий, жовточники розеткоподібної форми. Три сім'яники розміщені один за одним по горизонтальній лінії. Статеві отвори однобічні. Зрілі членики суцільно заповнені маткою з яйцями світло-сірого кольору, злегка овальної форми, зрілими, розміром 0,046—0,106  x 0,037—0,103 мм (0,05—0,1 x 0,04—0,1). D. przewalski  — довга, вузька, довжиною 17—20 см і шириною 0,7—1 мм, хоботок озброєний десятьма невеликими гачечками. В Україні не зустрічається.

Дрепанідотенії — біогельмінти, розвиваються з участю дефінітивних і проміжних живителів — нижчих ракоподібних циклопів і діаптомусів, які в значній кількості мешкають у стоячих заболочених водоймах. Інвазовані гуси виділяють з екскрементами членики і яйця паразитів, які проковтують проміжні живителі. В організмі циклопів і діаптомусів із яєць вилуплюються онкосфери, які проникають у порожнину тіла, де через 1,5—3 тижні перетворюються в інвазійну личинку — цистицеркоїд. Водоплавна птиця заражається дрепанідотеніозом у водоймах при заковтуванні проміжних живителів, інвазованих цистицеркоїдами. У кишечнику дефінітивних живителів (гусей) статевої зрілості дрепанідотенії досягають через 15—20 днів. Дрепанідотеніоз реєструють в усіх зонах України в господарствах з вигульною технологією вирощування молодняка.

Епізоотологічні дані.

Основним джерелом інвазії є хворі гусенята, а також дорослі гуси — паразитоносії, що перезимували і не були своєчасно піддані плановим профілактичним дегельмінтизаціям. При цьому в їх кишечнику дрепанідотенії перезимовують у вигляді сколекса, шийки та кількох молодих члеників і є причиною хвороби ранньою весною. Фактори передачі інвазії — нижчі ракоподібні, заражені цистицеркоїдами, і резервуарні живителі — прісноводні молюски. Хворіють дрепанідотеніозом переважно гусенята і каченята віком від двох тижнів до 4 міс. Дорослі гуси бувають інвазовані незначно й хвороба перебігає субклінічно.

Масове зараження молодняка гусей і клінічне проявлення дрепанідотеніозу відбуваються у весняно-літній період року на мілких добре прогрітих водоймах із стоячою або повільно текучою водою, де багато проміжних живителів — нижчих ракоподібних. Сприятливі умови для розвитку проміжних живителів також у прибережних водах, покритих рослинністю, на мілководних ділянках озер, ставів і заводей. Можливе зараження гусей дрепанідотеніозом при напуванні їх і годівлі свіжою ряскою з неблагополучних водойм. Поширенню інвазії сприяють гуси, які знаходяться в особистому користуванні громадян.

За даними В.А.Потьомкіної (1967), епізоотії дрепанідотеніозу у гусей починаються з 20—25-го дня після виведення молодняка на водойми і продовжуються майже усе літо з максимальним розвитком інвазії у червні — серпні.

Патогенез.

Паразити травмують слизову оболонку кишечника, а скупчення великої кількості цестод може викликати його закупорку, заворот і розрив. Токсичні речовини, які виділяються у процесі життєздатності, отруюють організм, ушкоджуються нервова й кровоносна системи.

Клінічні ознаки. Залежно від інтенсивності інвазії, умов годівлі, утримання і віку захворілої птиці спостерігають розлад травлення (відсутність апетиту, пронос, спрага), загальне пригнічення, прогресуюче схуднення, відставання у рості й розвитку. У деяких гусенят і каченят спостерігаються порушення діяльності нервової системи — хитка хода, присідання на хвіст під час руху, викривлення шиї і закидання голови, плавальні рухи при лежанні на спині або боці, іноді — параліч ніг. Хвороба часто закінчується смертю.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині трупів установлюють катаральне запалення, гіперемію і крововиливи на слизовій оболонці кишечника, при скупченні великої кількості гельмінтів інколи виявляють його закупорку, заворот або розрив.

Діагностика. Прижиттєвий. діагноз встановлюють на підставі дослідження фекалій методом послідовного промивання на наявність члеників паразита, застосовують діагностичну дегельмінтизацію, ураховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки та патологоанатомічні зміни. Посмертно діагноз встановлюють залежно від виявлених у кишечнику дрепанідотеній і характерних змін у тонкому відділі кишечника.

Лікування.

Для дегельмінтизації при дрепанідотеніозі застосовують: фенасал, мікросал (лікарська форма фенасалу), бромисто-водневий ареколін, битіонол, филіксан.

Фенасал застосовують гусям у дозах 0,2—0,3 г/кг маси птиці в суміші з вологою кормовою мішанкою одноразово, вранці після 18—20-годинної голодної дієти. Для приготування суміші антгельмінтика з кормом групову дозу препарату змішують з сухим комбікормом, розрахованим на одноразову годівлю, зменшену на 1/3. Потім суміш зволожують до консистенції розсипчастої каші, знову перемішують і розкладають у вузькі корита, кількість яких повинна забезпечити вільний підхід до них гусей усієї групи.

Мікросал призначають всередину в дозі 0,4 г/кг маси тіла за діючою речовиною при гіменолепідозах водоплавної птиці одноразово груповим методом так, як і фенасал.

Ареколін бромистоводневий вводять гусям індивідуально у формі водного розчину 1 : 1000 в дозах 1—2 мл/кг маси птиці за допомогою тонкої гумової трубочки і скляної лійки або шприцом.

Битіонол призначають одноразово в дозі 0,6 г/кг маси тіла груповим методом із комбікормом так, як і фенасал, після 12—16-годинної голодної дієти у співвідношенні 1 : 3.

Филіксан застосовують гусям у дозах 0,45 г/кг маси птиці методом групового вільного згодовування у суміші з комбікормом 1 : 50 і 0,4 г/кг для індивідуального введення.

У день дегетьмінтизації птицю не випускають на водойму й пасовище, усі екскременти, що виділилися за добу, збирають і спалюють або закопують у землю.

Профілактика.

У неблагополучних господарствах впроваджують ізольоване утримання молодняка від дорослої птиці на незаражених водоймах, природне знезараження водойм, неблагополучних щодо дрепанідотеніозу, недопущення на них водоплавної птиці протягом одного року. Переходять на утримання гусей без використання водойм і вирощування гусенят на сухопутних вигулах (безвигульне утримання). Проводять дворазову дегельмінтизацію маточного поголів'я качок і гусей два рази на рік: восени після закінчення вигулу і навесні — за місяць до виведення птиці на водойми. При неможливості перевести птицю на благополучні водойми преімагінальні дегельмінтизації проводять через 7— 10 днів на півночі і через 10—15 днів — на півдні України. При утриманні молодняка на неблагополучних водоймах проводять преімагінальну дегельмінтизацію птиці через 10—14 днів після виведення на воду. Через два тижні обробку повторюють.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Дрепанідотеніоз

Наступна сторінка     -  Гіменолепідози

Попередня сторінка  -  Гіменолепідатози

Вернутися на початок сторінки - Дрепанідотеніоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.