Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Демодекоз великої рогатої худоби

Демодекоз (Demodecosis — залозниця) — з хронічним перебігом арахнозне захворювання великої рогатої худоби різного віку, яке спричинює ендопаразитичний кліщ Demodex bovis. Хвороба характеризується ураженням шкіри, переважно шиї, плечо-лопаткового поясу та підгруддя, при генералізації патологічного процесу поширюється на шкіру голови та тулуба, супроводжується запаленням волосяних луковиць, атрофією залоз шкіри, зменшенням надоїв та зниженням вгодованості. Найбільших збитків воно завдає шкіряній промисловості. Значне поширення має на північному сході Європи.

Характеристика D. bovis.

Бичачий жироїд — дрібний (0,2— 0,3 мм), клиновидно-червоподібної форми паразит (рис. 77), у найширшій частині тіла досягає 0,06 мм, колір його світло-сірий. Німфи майже вдвічі більші від імаго (до 4,5 мм). Очі відсутні. У передній частині тіла знаходиться чотири пари 3-членистих ніжок, які закінчуються кігтиками. Личинки мають лише три пари зачаткових ніг. Хоботок розвинений, ліроподібний, кліщі вживають їжу м'якої чи рідкої консистенції. Статевий диморфізм виражений погано. Копулятивний орган самця і вульва у самки знаходяться в середній частині тіла, але у самця дорсально, а у самки вентрально. На задній частині тіла добре помітні поперечні (кільцеві) ряди дрібних шипиків. Самки відкладають яйця овальної форми.

Збудники демодекозу тварин

Рис. 77. Збудники демодекозу тварин:
1 — яйце; 2 — личинка; 3 — німфа; 4 — собачий жироїд (імаго);
5 — свинячий жироїд (імаго); 6 — бичачий жироїд (імаго)

 

Демодекси — бінімфальні кліщі. Паразитують у волосяних луковицях, сальних та потових залозах, де інтенсивно розмножуються і формують колонії, у яких їх кількість може досягати від сотень до 3—5 і навіть 10 тис. Тривалість розвитку одного покоління 30—35 діб.

Епізоотологічні дані.

Значно поширена інвазія на тваринницьких фермах північно-східної Європи, але збудник захворювання, завезений з худобою південніше, може адаптуватися на місцевій худобі, формуючи там нові осередки неблагополуччя.

В Україні демодекоз найбільш поширений в умовах стійлового утримання — в грудні та січні. У пасовищний період екстенсивність та інтенсивність інвазії помітно знижуються. Інвазуються усі вікові групи тварин, телята навіть при короткочасному перебуванні під інвазованими матерями. Захворюють у 6—36-місячному віці. Джерелом інвазії є інвазовані тварини. Особливо значного поширення інвазія набуває серед молодняка у зимовостійловий період при безприв'язному утриманні. Навпаки, корови інвазуються у стійлах, при прямому контакті з хворими. Збудник може передаватися також через предмети догляду й підстилку. Паразит у приміщенні зберігає життєздатність 6—9 діб.

Патогенез.

Патогенна дія демодексів залежить головним чином від інтенсивності інвазування та загального стану тварини. Ці кліщі, паразитуючи у великій кількості, ушкоджують волосяні луковиці, спричинюють атрофію сальних та потових залоз, що призводить до порушення основних функцій шкіри. Патологічний процес ускладнюється інокуляцією гноєтворної мікрофлори, для діяльності якої кліщами створюються досить сприятливі умови. У загальний кровоток надходить велика кількість метаболітів цих паразитів, які діють токсично на нервову систему й змінюють обмін речовин у цілому. Порушуються багатобічні зв'язки організму тварини із зовнішнім середовищем через уражені ділянки шкіри, що ускладнює його життєдіяльність. Хворі тварини худнуть, у них знижуються надої. Після звільнення демодекозних колоній від вмісту вони інкапсулюються і частково регенерується тканина, але повністю будова шкіри у цих ділянках уже не відновлюється.

Клінічні ознаки.

Інвазія має хронічний перебіг, загострюючись у зимовостійловий період. В місцях первинного оселення кліщів (шия, плечо-лопатковий суглоб, підгруддя) у шкірі з'являються ущільнені вузлики, які, збільшуючись, досягають 10 і навіть 16 мм. При пальпації вони не викликають помітного занепокоєння тварини. Найбільші з них помітні на відстані по скуйовдженню або по відсутності волосяного покриву. Пізніше шкіра потовщується, стає складчастою. Верхівки окремих вузликів-колоній з часом руйнуються, їх вміст потрапляє на поверхню шкіри, склеює волосяний покрив, який потім випадає. При видавлюванні чи проколі деяких колоній на поверхню шкіри виділяється білувато-воскоподібна, іноді з домішкою крові, смальцеподібна маса, що являє собою нагромадження величезної кількості демодексів на різних стадіях розвитку. У цей період має місце і найбільше розсіювання збудника інвазії.

При злоякісному перебігу інвазії спостерігається генералізація процесу, тобто поширення його на шкіру голови й тулуба. Хворий молодняк знижує приріст маси тіла, у дорослої худоби знижуються маса тіла та надої. За цими ознаками їх вдається навіть виділити із загальної маси.

Інсоляція, поліпшення годівлі сприяють влітку частковому оздоровленню неблагополучного поголів'я, але з переведенням на зимовостійлове утримання хвороба знову відновлюється. При генералізації процесу молодняк навіть гине при загальному виснаженні.

Патологоанатомічні зміни.

Трупи виснажені, слизові оболонки анемічні. Шкіра окремих ділянок тіла потовщена, без волосяного покриву, складчаста, з великою кількістю демодекозних колоній. У товщі шкіри знаходять ущільнені утворення колбовидної форми з вихідним отвором назовні, вміст їх смальцеподібний, сіруватий, при мікроскопії у ньому знаходять велику кількість кліщів. Гістологічним дослідженням встановлюють, що стінки колонії утворені багатошаровим епітелієм, навколо них — осередкові чи дифузні інфільтрати, у складі яких є еозинофіли, гістіоцити, лімфоцити та гігантські клітини з фагоцитованими кліщами.

Діагностика.

Попередній діагноз на демодекоз у великої рогатої худоби встановлюють пальпацією, виявляючи демодекозні колонії у шкірі улюблених паразитами ділянок тіла тварини. Заключний діагноз грунтується на результатах спеціального дослідження. Для цього пальцями лівої руки фіксують одну з найбільших колоній, проколюють її препарувальною голкою або іншим гострим предметом чи інструментом і видавлюють з неї вміст. Препарат для мікроскопії готують на предметному склі: до одержаного вмісту колонії додають 1—2 краплі соняшникової олії, вазелінового масла, гасу чи 10 %-ного розчину лугу, старанно змішують, накривають другим предметним склом і мікроскопують при малому збільшенні мікроскопа.

Для встановлення ранньої чи латентної форми демодекозу на одному з улюблених місць оселення демодексів вищипують волосяний покрив на площі 1,5—2 см2, наносять на шкіру 1—2 краплі вазелінового чи іншого масла і тупим краєм скальпеля беруть зскрібок, переносять його на предметне скло й мікроскопують. Живих кліщів відрізняють від мертвих помірним підігріванням (до 40 °С) предметного скла із зскрібком. У деяких випадках рекомендується робити кліщограму, тобто визначати співвідношення окремих стадій паразита з метою визначення напряму перебігу інвазії чи характеру дії лікувального препарату. На сухих шкірах демодекозні колонії знаходять за жовтими плямами з боку міздри, які можуть досягати від 2 до 10 мм у діаметрі.

Диференціюють інвазію від гіподермозу та ураження іксодидами.

Лікування.

Хворих тварин лікують акарицидами: їх купають, обприскують, обтирають чи втирають препарат локально, для чого проводять до 5—6 обробок з 5—7-добовим інтервалом. З цією метою рекомендовані: етафос 0,02 %-ний, азунтол, дикрезил чи корал 0,5 %-ні, карбофос 1,5 %-ний, гордон 5 %-ний. Для обприскування готують 1—3 л акарицидної рідини на тварину.

Високий лікувальний ефект одержують також при застосуванні 4 %-ного хлорофосу на риб'ячому жирі, підігрітому до 40 °С, з розрахунку 150—200 мл на одну тварину шляхом втирання його волосяною щіткою в уражені ділянки шкіри, тричі з 7-добовим інтервалом. Локально рекомендовані також акродекс і дерматозоль, які наносять 4—5 разів з 5—7-добовим інтервалом.

При інтенсивному демодекозному ураженні заслуговує на увагу використання івомеку — двічі з двотижневим інтервалом з розрахунку 250 мкг/кг маси тварини. При цьому половину дози препарату вводять підшкірно, другу — вкутрішньом'язово. При незначному ураженні лікувального ефекту досягають одноразовим підшкірним введенням його у дозі 200 мкг/кг.

Одночасно з лікуванням поліпшують годівлю тварин, проводять дезакаризацію приміщень, предметів догляду, використовуючи з цією метою один з препаратів групи ФОС, бензофосфат 0,2 %-ний чи неоцидол 1 %-ний з розрахунку 200 мл/м2 площі.

Профілактика.

Спрямовують її на своєчасне виявлення хворих, їх ізоляцію та лікування. Паралельно проводять дворазову профілактичну обробку тварин, які контактували з хворими, використовуючи для цього один з раніше названих акарицидів. Тварин, що надійшли в господарство з неблагополучної щодо цього захворювання зони, оглядають і обстежують пальпаторно спочатку на місці, а потім у період карантинування. При підозрі на демодекоз їх обробляють двічі з тижневий інтервалом. Особливо старанно обстежують молодняк при комплектуванні ферм з постійним стійловим утриманням. Худобу утримують у сухих, світлих, чистих, просторних та добре вентильованих приміщеннях.

У неблагополучних господарствах без дозволу спеціаліста ветеринарної медицини забороняється переміщувати тварин. Восени, взимку та навесні за неблагополучним поголів'ям встановлюють постійний ветеринарний контроль. Загальні предмети догляду за тваринами періодично знезаражують дезинфектантами.

 

Скотный двор



На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Демодекоз великої рогатої худоби

Наступна сторінка     -  Ветеринарна ентомологія і ентомози тварин

Попередня сторінка  -  Демодекози

Вернутися на початок сторінки - Демодекоз великої рогатої худоби

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.