Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Давеніоз

Давеніоз (Davaineosis) — гельмінтозне захворювання курей, індиків, цесарок і численних диких куриних птахів, яке спричиняють цестоди з родини Davainedae, роду Davainea, види: Davainea proglottina — у курей і Davainea meleagris — у індиків. Локалізуються давенії у тонкому відділі кишечника (дванадцятипала кишка) дефінітивних живителів.

Характеристика збудника.

Davainea proglottina — невелика цестода, 0,3—3,0 мм довжиною. Складається з 3—5 члеників, сколекс озброєний чотирма м'язовими присосками і двойною короною гачків. На присосках також є 5—6 рядів маленьких гачків. Чергування статевих отворів неправильне, яйця округлі, діаметром 0,035—0,040 мм. Зрілий членик заповнений численними, окремо розміщеними, яйцями.

Розвиток давеній відбувається з участю дефінітивних живителів (курей) та проміжних, якими є наземні молюски різних видів (рис. 42). З фекаліями хворих курей у зовнішнє середовище виділяються яйця гельмінтів, при поїданні яких молюсками в них через три тижні розвивається інвазійна личинка — цистицеркоїд. Зараження курей відбувається при проковтуванні інвазованих цистицеркоїдами молюсків. До статевозрілої стадії цистицеркоїди давенії розвиваються у дванадцятипалій кишці протягом 12—16 днів після зараження.

Схема розвитку Davainea proglottina

Рис. 42. Схема розвитку Davainea proglottina

 

Епізоотологічні дані.

Хворіє молодняк. У дорослої птиці перебіг хвороби характеризується відсутністю виражених ознак. Курчата заражаються, як. правило, в перші дні виведення їх на вигули перезимованими молюсками, інвазованими цистицеркоїдами. Джерелом поширення інвазії є хворі курчата і дорослі кури, які легко переносять захворювання.

Патогенез.

Цестоди порушують цілісність слизової оболонки кишечника. В місцях прикріплення паразитів з'являються точкові крововиливи. Крім того, гельмінти діють на організм птиці також і токсично.

Клінічні ознаки.

Перші клінічні ознаки захворювання з'являються через 15—20 днів після зараження. При інтенсивному зараженні у курчат знижується апетит і посилюється спрага, помітне виснаження, розлад з боку шлунково-кишкового тракту (фекалії рідкі, зеленкуватого кольору, з домішками слизу й члеників цестод). Курчата стають кволими, дихання прискорене, пір'я скуйовджене. Нерідко спостерігаються нервові явища.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині трупів у просвіті тонкою відділу кишечника виявляють велику кількість слизу із неприємним запахом. Слизова оболонка дванадцятипалої кишки катарально запалена, потовщена, з крововиливами.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз встановлюють на підставі копроскопічного дослідження фекалій птиці методом послідовного промивання з метою виявлення члеників давеній. Одержаний осад необхідно розглядати під лупою, тому що членики дуже малі. Посмертно діагноз встановлюють шляхом розтину тонкого відділу кишечника і дослідження зскрібків дванадцятипалої кишки компресійним методом.

Лікування.

Для дегельмінтизації застосовують ареколін у водному розчині 1 : 1000 у дозі 0,003 г/кг, який вводять у стравохід через гумову трубку, битіонол — 0,2 г/кг з кормовою мішанкою дворазово через чотири дні і филіксан — 0,5 г/кг маси тіла птиці. Ефективні також фенасал у дозі 0,2 г/кг, камала — 1—2 г/кг маси птиці, екстракт чоловічої папороті в болюсах у тих же дозах, після чого дають проносне. В період дегельмінтизації протягом двох діб птицю не випускають, а виділені фекалії знезаражують.

Профілактика.

Ізольоване вирощування і утримання молодняка від дорослої птиці. В неблагополучних господарствах проводять дегельмінтизацію птиці двічі на рік: восени, при переведенні на стійлове утримання, і весною, за місяць до яйцекладки. Завезену в господарство птицю досліджують на гельмінтози і, якщо потрібно, дегельмінтизують.

Необхідно оберігати курей від контакту з проміжними живителями й проводити преімагінальну дегельмінтизацію через 10 днів після виведення на вигул. Практикують кліткове утримання курчат, переорювання і дезинвазію вигулів. Для боротьби з молюсками вигульні дворики доцільно посипати вапном або селітрою 3— 4 ц/га на дворазову обробку.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Давеніоз

Наступна сторінка     -  Амеботеніоз і хоанотеніоз

Попередня сторінка  -  Райєтинози

Вернутися на початок сторінки - Давеніоз

1 2 3 hydra onion4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.