Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

 

Давеніоз

Давеніоз (Davaineosis) — гельмінтозне захворювання курей, індиків, цесарок і численних диких куриних птахів, яке спричиняють цестоди з родини Davainedae, роду Davainea, види: Davainea proglottina — у курей і Davainea meleagris — у індиків. Локалізуються давенії у тонкому відділі кишечника (дванадцятипала кишка) дефінітивних живителів.

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Характеристика збудника.

Davainea proglottina — невелика цестода, 0,3—3,0 мм довжиною. Складається з 3—5 члеників, сколекс озброєний чотирма м'язовими присосками і двойною короною гачків. На присосках також є 5—6 рядів маленьких гачків. Чергування статевих отворів неправильне, яйця округлі, діаметром 0,035—0,040 мм. Зрілий членик заповнений численними, окремо розміщеними, яйцями.

Розвиток давеній відбувається з участю дефінітивних живителів (курей) та проміжних, якими є наземні молюски різних видів (рис. 42). З фекаліями хворих курей у зовнішнє середовище виділяються яйця гельмінтів, при поїданні яких молюсками в них через три тижні розвивається інвазійна личинка — цистицеркоїд. Зараження курей відбувається при проковтуванні інвазованих цистицеркоїдами молюсків. До статевозрілої стадії цистицеркоїди давенії розвиваються у дванадцятипалій кишці протягом 12—16 днів після зараження.

Схема розвитку Davainea proglottina

Рис. 42. Схема розвитку Davainea proglottina

 

Епізоотологічні дані.

Хворіє молодняк. У дорослої птиці перебіг хвороби характеризується відсутністю виражених ознак. Курчата заражаються, як. правило, в перші дні виведення їх на вигули перезимованими молюсками, інвазованими цистицеркоїдами. Джерелом поширення інвазії є хворі курчата і дорослі кури, які легко переносять захворювання.

Патогенез.

Цестоди порушують цілісність слизової оболонки кишечника. В місцях прикріплення паразитів з'являються точкові крововиливи. Крім того, гельмінти діють на організм птиці також і токсично.

Клінічні ознаки.

Перші клінічні ознаки захворювання з'являються через 15—20 днів після зараження. При інтенсивному зараженні у курчат знижується апетит і посилюється спрага, помітне виснаження, розлад з боку шлунково-кишкового тракту (фекалії рідкі, зеленкуватого кольору, з домішками слизу й члеників цестод). Курчата стають кволими, дихання прискорене, пір'я скуйовджене. Нерідко спостерігаються нервові явища.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині трупів у просвіті тонкою відділу кишечника виявляють велику кількість слизу із неприємним запахом. Слизова оболонка дванадцятипалої кишки катарально запалена, потовщена, з крововиливами.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз встановлюють на підставі копроскопічного дослідження фекалій птиці методом послідовного промивання з метою виявлення члеників давеній. Одержаний осад необхідно розглядати під лупою, тому що членики дуже малі. Посмертно діагноз встановлюють шляхом розтину тонкого відділу кишечника і дослідження зскрібків дванадцятипалої кишки компресійним методом.

Лікування.

Для дегельмінтизації застосовують ареколін у водному розчині 1 : 1000 у дозі 0,003 г/кг, який вводять у стравохід через гумову трубку, битіонол — 0,2 г/кг з кормовою мішанкою дворазово через чотири дні і филіксан — 0,5 г/кг маси тіла птиці. Ефективні також фенасал у дозі 0,2 г/кг, камала — 1—2 г/кг маси птиці, екстракт чоловічої папороті в болюсах у тих же дозах, після чого дають проносне. В період дегельмінтизації протягом двох діб птицю не випускають, а виділені фекалії знезаражують.

Профілактика.

Ізольоване вирощування і утримання молодняка від дорослої птиці. В неблагополучних господарствах проводять дегельмінтизацію птиці двічі на рік: восени, при переведенні на стійлове утримання, і весною, за місяць до яйцекладки. Завезену в господарство птицю досліджують на гельмінтози і, якщо потрібно, дегельмінтизують.

Необхідно оберігати курей від контакту з проміжними живителями й проводити преімагінальну дегельмінтизацію через 10 днів після виведення на вигул. Практикують кліткове утримання курчат, переорювання і дезинвазію вигулів. Для боротьби з молюсками вигульні дворики доцільно посипати вапном або селітрою 3— 4 ц/га на дворазову обробку.

 

Ви дивилися сторінку - Давеніоз

Наступна сторінка      - Амеботеніоз і хоанотеніоз

Попередня сторінка    - Райєтинози

Повернутися до початку сторінки Давеніоз

1 2 hydra onion3 4

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

Скотный двор

На сайте Скотный двор

Индекс цитирования.