Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Ботріоцефальоз

Ботріоцефальоз (Bothriocephalosis) — небезпечне інвазійне захворювання риби, збудником якого є стьожковий гельмінт Bothriocephalus gowkongensis з родини Bothriocephalidae, паразитуючий у кишечнику багатьох видів прісноводних риб: коропів, лящів, сазанів, карасів, білих амурів, товстолобиків, язів, усачів, сомів та інших риб, але найбільш сприйнятливі мальки коропів, сазанів і білих амурів.

Характеристика збудника.

Bothriocephalus gowkongensis — стрічкоподібна цестода білого чи кремового кольору, довжиною 15— 25 см і шириною 1—4 мм. Сколекс серцеподібної форми, з двома ботріями, членики стробіли мають форму квадратів, у гермафродитних члениках є чоловіча та жіноча статеві системи.

Розвиваються ботріоцефали з участю проміжних живителів — циклопів. Статевозрілі цестоди разом з екскрементами риб виділяють яйця, які потрапляють на дно водойми, де при температурі 15—18 °С у них за 4—5 днів розвивається личинка корацидій. Циклопи захоплюють плаваючих у воді корацидій і в порожнині їх тіла за 3—8 діб розвивається інвазійна личинка — процеркоїд. Заражаються риби, особливо мальки, які живляться зоопланктоном, при заковтуванні інвазованих процеркоїдами циклопів. У кишечнику риби циклопи перетравлюються, а звільнені личинки прикріплюються до стінки кишечника і через 20—25 діб перетворюються у статевозрілих гельмінтів. Повний цикл розвитку від яйця до статевозрілої стадії у весняно-літній період закінчується за 45—60 днів. При осінньому зараженні риб гельмінти залишаються в організмі живителя протягом зими й весни і, виділивши яйця, гинуть у першій половині літа.

Епізоотологічні дані.

Ботріоцефальоз значно поширений в ставових господарствах, а також у природних водоймах. Сприяють цьому безконтрольні перевезення риби, наявність загальних джерел водопостачання, вирощування риби в головних ставах та ін. Найбільш інтенсивно заражуються мальки і цьогорічки в липні — серпні, коли в ставах рясно розвивається зоопланктон. Восени інвазійність риби знижується і у зимовий період утримується на рівні осінньої або знижується. При вирощуванні риби на термальних водах зараження риби ботріоцефальозом відбувається протягом усього року. Дворічки коропа заражаються у вигульних ставах у весняно-літній період. Серед трирічок і старших вікових груп риб спостерігають лише поодинокі випадки зараження, що зумовлюється віковим імунітетом.

Основним джерелом інвазії є дорослі риби — носії інвазії, яких утримують у головних водопостачальних ставах. Зараження мальків ботріоцефальозом можливе, якщо в благополучні водойми з течією води потрапляють заражені риби й заносяться інвазовані циклопи з водопостачальних ставів, при вирощуванні мальків разом з маточним поголів'ям чи дворічками коропа, а також підсаджуванні риби старших вікових груп із неблагополучних водойм у вирощувальні стави.

Патогенез.

Ботріоцефалюси проявляють механічну, токсичну й трофічну дії на організм хворих риб; призводять до погіршення процесів травлення та порушення функцій органів і тканин, відбувається запалення слизової оболонки кишечника. Через уражені ділянки слизової оболонки кишечника проникає різноманітна мікрофлора, внаслідок чого ускладнюється перебіг хвороби.

Клінічні ознаки.

Хвороба частіше перебігає хронічно, у мальків, цьогорічок і річняків — у гострій формі. Риба старших вікових груп є носіями гельмінтів і хвороба у неї перебігає безсимптомно.

Внаслідок хвороботворної дії паразита у риби зменшується рухливість, вона менше поїдає корму, в неї збільшується черевце, виникає блідість зябер, виснаження, прискорення ШОЕ і зниження у крові кількості гемоглобіну і еритроцитів.

Діагностика.

Діагноз ставлять на основі епізоотологічних, клінічних даних і результатів гельмінтологічного дослідження риби. Для цього беруть 20—25 мальків, цьогорічок, річняків і по 10— 15 особин дворічок із кожного ставу. Підтверджує діагноз виявлення у кишечнику риби ботріоцефалюсів. Маточне стадо і ремонтний молодняк обстежують копроскопічним методом. Для цього із анального отвору видавлюють екскременти, розбавляють їх водою і розглядають під мікроскопом з метою виявлення яєць цестод.

Патологоанатомічні зміни.

При розтині встайовлюють наявність асцитної рідини в черевній порожнині, запалення кишечника. Його стінка в місці нагромадження гельмінтів потоншена, бліда, гладенька й легко розривається. Печінка блідо-коричнева, дрябла, жовчний міхур збільшений, нирки кровонаповнені.

Заходи боротьби та профілактика.

В неблагополучних господарствах проводять комплекс ветеринарно-санітарних і лікувальних заходів, який включає охорону водойм від занесення збудника інвазії і ліквідацію хвороби шляхом здійснення планових дегельмінтизацій риби.

Для лікування хворої риби застосовують лікувальний комбікорм — циприноцистин, який задають рибі груповим методом залежно від температури води й віку риби у відповідній кількості від її маси, що визначають за формулою: Х = АВС : 100, де X — необхідна кількість циприноцистину, кг; А — середня маса однієї риби, кг; В — кількість риби у водоймі, особин; С — необхідна кількість циприноцистину по відношенню до маси риби при даній температурі, %.

Приклад розрахунку кількості циприноцистину на групу риби наведно нижче:

Температура води, °С Необхідна кількість циприноцистину на групу риби, %
цьогорічок дворічок плідників і ремонтної групи
14—16 8 7 6
17—18 10 8 7
19—20 12 10 8
21—25 14 12 10

Цьогорічок дегельмінтизують у липні — серпні, повторну обробку здійснюють через 7—8 днів, а також перед посадкою риби на зимівлю (вересень — жовтень). Дворічок коропа дегельмінтизують одноразово через місяць після посадки їх у нагульні стави. Восени всю рибу реалізують у торговельну мережу. Плідникам і ремонтному молодняку лікувальний корм дають навесні перед підготовкою їх до нересту. Для дегельмінтизації білих амурів лікувальний корм задають із розрахунку 5 % від маси риби. Ефективність дегельмінтизації контролюють порівнянням результатів гельмінтологічного розтину травного тракту риб за день до застосування циприноцестину і через 3—4 доби після нього. Досліджують 10—15 риб з кожного ставу.

Водойми, у яких встановлюють захворювання риб на кавіоз, каріофільоз, оголошують неблагополучними щодо цих захворювань і забороняють вивезення з них риб у благополучні господарства. Вивезення товарної риби за межі господарства для продажу в торговій мережі не обмежують, але дотримують вимог, які запобігають проникненню інвазії в інші водойми. Витримувати інвазовану рибу в садках живорибних баз не дозволяється.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Ботріоцефальоз

Наступна сторінка     -  Лігулідози

Попередня сторінка  -  Каріофільоз

Вернутися на початок сторінки - Ботріоцефальоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.