Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Бореліоз

Бореліоз (Borreliosis) спричиняє збудник Borrelia anserinum (Spirochaeta gallinarum). Боррелії, як і анаплазми,— доядерні організми і тому їх віднесли до царства прокаріотів (ряд Spirochaetalis, тип Protophyta). Хворіють домашні й дикі птахи. Бореліоз перебігає гостро, підгостро і в хронічній формі, інколи безсимптомно.

Характеристика збудника хвороби.

Борелії — ниткоподібні у вигляді спіралі (9—12 завитків) паразити, довжина яких коливається від 3 до 30 мкм, ширина — 0,2—0,4 мкм (рис. 18), досить рухливі.

Borrelia anserinum

Рис. 18. Borrelia anserinum

 

Бореліоз (Borreliosis) спричиняє збудник Borrelia anserinum (Spirochaeta gallinarum). Боррелії, як і анаплазми,— доядерні організми і тому їх віднесли до царства прокаріотів (ряд Spirochaetalis, тип Protophyta). Хворіють домашні й дикі птахи. Бореліоз перебігає гостро, підгостро і в хронічній формі, інколи безсимптомно.

Життєвий цикл борелій відбувається в організмі свійських (гуси, качки, кури, індики, цесарки) та диких птахів. Біологічними перенощиками збудників хвороби є аргасові (Argas persicus) і дерманіссусові (Dermanussus gallinae) кліщі, а також клопи (Cimex lectularus). Механічні перенощики — кровосисні пухоїди. Борелії проникають у тіло перенощиків при кровоссанні і зберігаються у ньому тривалий час (5—8 років). Передача паразитів сприйнятливій до хвороби птиці відбувається у межах однієї І тієї ж фази розвитку кліщів, трансфазно (від личинок до німф або від німф до імаго) і трансоваріально (через яйця).

Епізоотологічні дані.

Захворювання реєструють в південних областях України. Спалахи бореліозу частіше спостерігаються влітку, оскільки кровосисні членистоногі нападають на птахів у теплу пору року (переважно при температурі повітря 15—20 °С). Тяжче хвороба перебігає серед молодняка птиці.

Імунітет.

Після видужання від бореліозу у птиці виникає стійкий і тривалий імунітет (до трьох років). Гуси більш сприйнятливіші до паразитів порівняно із качками і курми.

Патогенез.

Спочатку збудники хвороби проникають у кістковий мозок, печінку, селезінку, інші внутрішні органи, пізніше — в плазму крові птиці. Борелії виділяють токсичні продукти, здатні впливати на нервову систему, порушувати обмін речовин, пригнічувати кровотворення, підвищувати температуру тіла. Нерідко збудники хвороби при високій інтенсивності інвазії є причиною тромбозу кровоносних судин та загибелі птиці.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період від 2 до 7 днів. У молодняка птиці хвороба перебігає у гострій формі. У хворої птиці спостерігаються пригнічення, зниження апетиту, підвищення температури тіла, анемія, діарея (фекалії зеленувато-сірого кольору), виснаження. Характерними ознаками хвороби у гусей є нервові розлади: парези крил, кульгання, хитка хода, голова опущена. Хронічний перебіг хвороби характерний для дорослих курей, качок. Іноді бореліоз перебігає безсимптомно. При високій інтенсивності інвазії, незадовільних умовах годівлі та утримання до 90 % гусенят, каченят, курчат можуть загинути від бореліозу.

Патологоанатомічні зміни.

Трупи виснажені, слизові й серозні оболонки анемічні, селезінка збільшена у 2—3 рази, печінка зеленувато-коричневого кольору. У печінці та інших внутрішніх органах — крововиливи. Пір'я біля клоаки забруднене рідкими фекаліями.

Діагностику здійснюють комплексно. Враховують епізоотологічні дані, клінічні ознаки, патологоанатомічні зміни, а також результати лабораторних досліджень. Для виявлення збудників хвороби проводять мікроскопічне дослідження мазків (з використанням імерсійної системи) кісткового мозку, печінки або крові, пофарбованих фарбою Гімза за методом Романовського. У курей кров беруть із гребеня, у водоплавної птиці — із м'якуша пальця. Для підтвердження діагнозу застосовують біопробу підшкірно, всередину або внутрішньом'язово заражають курчат кров'ю від хворої птиці.

Бореліоз необхідно диференціювати від чуми птиці. У курей при чумі уражуються органи дихання, а при розтині на слизовій оболонці залозистого шлунка виявляють крововиливи. Гуси та качки чумою не хворіють.

Лікування.

Високоефективними при бореліозі є новарсенол у вигляді 1%-ного розчину в дозі 20—50 мг/кг внутрішньом'язово або осарсол — 30 мг/кг два рази на день протягом трьох діб. Можна також застосовувати внутрішньом'язово одноразово антибіотики: пеніцилін (20—25 тис. ОД/кг), біцилін-5 (50 тис. ОД/кг) та інші препарати.

Профілактика.

Специфічну профілактику бореліозу здійснюють за допомогою вакцинації, яка забезпечує імунітет на 1—2 роки. Вакцинацію птиці рекомендується проводити у віці 10—12 тижнів. З метою профілактики хвороби птицю обробляють проти кліщів — перенощиків збудників хвороби за допомогою інсектоакарицидів. Крім того, слід періодично проводити дезакаризацію пташників. У неблагополучних щодо бореліозу господарствах необхідно розводити стійкі проти захворювання породи курей.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Бореліоз

Наступна сторінка     -  Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Попередня сторінка  -  Еперітрозооноз

Вернутися на початок сторінки - Бореліоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.