Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин


В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.


Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози


   Література
   Карта сайту

Балантидіоз

Балантидіоз (Balantidiosis) — значно поширена протозойна хвороба свиней, яку спричиняють інфузорії Balantidium suis, родини Burcharidae, типу Ciliophora. До цього захворювання сприйнятливі ягнята, телята, кроленята, а також людина. Проявляється балантидіоз проносами, виснаженням, нерідко хворі тварини гинуть.

Характеристика збудника хвороби.

Балантидії локалізуються у товстому кишечнику (особливо в сліпій кишці) свиней, щурів ї людини. Трофозоїт (вегетативна форма) має яйцеподібну, округлу, овальну форму. Паразит покритий коротенькими, однакової довжини війками (рис. 11), за допомогою яких рухається, розмір — 30—150 х 25—120 мкм. Інцистована балантидія округлої форми, від 58 до 88 мкм у діаметрі, нерухома, покрита двоконтурною оболонкою.

Balantidium suis

Рис. 11. Balantidium suis:

1 — макронуклеус; 2 — мікронуклеус; 3—4 — скорочувальні вакуолі; 5 — травна вакуоля

Розмножуються балантидії простим поділом і статевим способом (кон'югацією). Строк розвитку паразита від одного до трьох тижнів. При несприятливих умовах інфузорії інцистуються, втрачають війки, покриваються товстою оболонкою і в такому стані зберігають життєздатність протягом одного року. Балантидії можна культивувати на живильних середовищах.

Епізоотологічні дані.

Хвороба поширена повсюдно. Заражуються тварини при заковтуванні з кормом або водою цист балантидій. Хворіє переважно молодняк свиней віком від одного до чотирьох місяців. Хворі тварини виділяють з фекаліями у зовнішнє середовище трофозоїтів. Дорослі свині хворіють рідко. Вони є паразитоносіями. Фактори передачі  — корми, вода, предмети догляду за тваринами, забруднені цистами збудника. Джерелом інвазії; можуть бути також щурі. Сприяє поширенню хвороби неправильна годівля у період відлучення поросят від свиноматок. В Україні балантидіоз найчастіше реєструють у зимово-весняну пору року. Цисти паразита стійкі проти дії дезинфекційних засобів, але швидко гинуть під впливом високої температури (70 °С і вище) та прямих сонячних променів.

Імунітет вивчений недостатньо. Після видужання тварини набувають імунітет, стають несприйнятливими до повторних заражень. Однак вони тривалий час залишаються паразитоносіями.

Патогенез.

Балантидії ведуть коменсальний і паразитичний способи життя. Перехід до паразитизму пов'язаний з порушенням годівлі и утримання тварин, а також виникненням запальних процесів у кишечнику. Внаслідок розмноження балантидій у слизовій оболонці кишечника виникають порушення його моторної та секреторної функцій, некрози слизової оболонки, ентероколіт. Продукти розпаду ушкоджених тканин і метаболізму балантидій призводять до виникнення загальної інтоксикації організму.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період 8—10 днів. Хвороба перебігає гостро, підгостро й хронічно. Найбільш тяжка форма спостерігається у поросят в період їх відлучення від свиноматок. При гострому перебігу балантидіозу протягом перших двох діб на 1—1,5 °С підвищується температура тіла, у поросят з'являється тривалий пронос, вони пригнічені, відмовляються від корму. Фекалії рідкі, смердючі, з домішками слизу та крові. Іноді спостерігається спотворення апетиту. Тварини худнуть і нерідко гинуть. Триває хвороба 2—3 тижні.

При підгострому та хронічному перебігах інвазії тварини є паразитоносіями. З фекаліями у зовнішнє середовище виділяються трофозоїти або цисти. Поросята відстають у рості, стають виснаженими, розвивається анемія і кволість. Пронос менш виражений. У дорослих свиней хвороба перебігає у субклінічній формі. Особливо тяжко перебігає хвороба при одночасному зараженні підсвинків іншими найпростішими (наприклад, еймеріями) і гельмінтами (аскаридами, трихоцефалами, езофагостомами).

Патологоанатомічні зміни.

Труп виснажений. У товстому кишечнику крововиливи, набряк, виразки та некротичні ділянки на слизових оболонках. Вони геморагічно запалені, зібрані в поперечні складки, покриті слизом. Фекалії містять домішки крові.

Діагностика.

Діагноз встановлюють на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін при розтині трупа та мікроскопічного дослідження фекалій методом послідовного промивання або зскрібків із слизової оболонки товстого кишечника. Пробу фекалій величиною з горошину, а при проносах — 1—2 краплі розміщують на предметне скло, змішують з однаковою кількістю теплого фізіологічного розчину, покривають покривним скельцем і досліджують під малим збільшенням мікроскопа. При позитивних результатах дослідження в препараті знаходять рухомі трофозоїти, які за допомогою війок рухаються у полі зору, а також цисти балантидій. При гострому перебігу хвороби в 1 мл фекалій виявляють до 50 тис. (інколи навіть більше) найпростіших.

Балантидіоз необхідно диференціювати від еймеріозу, аскаридозу, трихоцефальозу, стронгілоїдозу, набрякової хвороби та сальмонельозу. Вирішальну роль у постановці правильного діагнозу відіграють лабораторні методи та виявлення збудників хвороб.

Лікування.

Хворим на балантидіоз свиням застосовують: тілан у дозі 1,25 мг/кг два рази на добу з кормом або 20%-ний розчин у дозі 1 мл/20 кг внутрішньом'язово; ветдипасфен один раз за добу — 125 мг/кг поросятам до 30 днів, 250 мг/кг — 31—60 днів, 375 мг/кг — 61—120, 725 мг/кг — свиням старше 4 міс; йодинол у дозі 3—15 мл поросятам віком до 4 міс і 20—25 мл — тваринам старше 4 міс два рази на добу; ніфулін із розрахунку 5 кг препарату на 1, т корму два рази на день; трихопол (метронідазол) свиням масою до 40 кг — 250 мг, 40 кг і більше — 500 мг два рази на добу; ятрен — 50 мг/кг два рази на день; осарсол у дозі 30 мг/кг два рази на день; фуразолідон поросятам до відлучення від свиноматок — 100 мг, дорослим свиням — 500 мг із розрахунку на одну тварину два рази на добу. Ці препарати застосовують протягом 5—7 днів. У разі необхідності через 5—7 днів курс лікування повторюють. Доцільно застосовувати також симптоматичне лікування (засоби, що регулюють роботу шлунково-кишкового тракту, серцеві).

Профілактика.

В неблагополучних господарствах проводять хіміопрофілактику балантидіозу свиней за 2—3 доби до відлучення поросят від свиноматок або зразу ж після нього. Препарати, які використовують для лікування, застосовують курсами по 3—5 діб з інтервалом 10—12 днів до 4-місячного віку. Для дезинвазії свинарників, предметів догляду за тваринами використовують 2-ний розчин їдкого натрію або 4%-ний розчин формаліну. Добрий засіб — негашене вапно, яке витримують 10—15 хв на підлозі тваринницьких приміщень, а потім змітають. Важливе профілактичне значення мають також такі заходи, як дотримання на свинофермах ветеринарно-санітарних правил та гігієнічних норм.


Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Балантидіоз

Наступна сторінка      - Хілодонельоз

Попередня сторінка    - Гістомоноз

Повернутися до початку сторінки Балантидіоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.