Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин


В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.


Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози


   Література
   Карта сайту

Бабезіоз великої рогатої худоби

Хворобу викликають два види збудників: Babesia bigemina і В. bovis. Захворювання нерідко реєструють на півдні України, а також в деяких районах Полісся і Лісостепу. Економічні збитки від захворювання зумовлені значним виснаженням, тривалим зниженням надоїв і смертністю тварин, якщо своєчасно не вжити необхідних заходів профілактики та боротьби з цією інвазією.

Характеристика збудників хвороби.

Babesia bigemiria викликає захворювання, яке в зарубіжній літературі назване техаською лихоманкою великої рогатої худоби. Синонім збудника — Piroplasma bigeminum. Протозоологами СНД хвороба описана під назвою піроплазмоз. Бабезія — це порівняно з іншими видами великих розмірів паразит (від 2,2 до 6 мкм), який в еритроцитах має округлу, овальну, амебоподібну або грушоподібну форми (табл. 1). У клітинах крові спорозоїти найчастіше зустрічаються у центральній їх частині. Характерною формою збудника є парногрушоподібна. При цьому дві груші з'єднані вузькими кінцями під гострим кутом (рис. 2; 1). Ураженість еритроцитів бабезіями може досягати 10—15 % (до 3—4 збудників в одній клітині).

Еритроцитарні форми бабезій

Рис. 2. Еритроцитарні форми бабезій:

1 — Babesia bigemina; 2 — В. bovis; 3 — В. ovis; 4 — В. equi; 5 — В. canis


Таблиця 1.

Коротка характеристика піроплазмід, що паразитують в організмі тварин

Вид збудника Розмір, мкм Характеристика форми тіла Ураже- ність еритро- цитів, % Сприятливі тварини Перенощики
в еритро- цитах у клітинах РЕС в еритро- цитах у клітинах РЕС
Babesia bigemina 2,2—6 Парно-груше-подібна 10—15 Велика рогата худоба Іксодові кліщі Boophilus calcaratus, Rhipicephalus bursa, Haemaphysalis punctata
Babesia bovis 1,5—2,43 Парно-груше-подібна 40—70 Велика рогата худоба Ixodes ricinus
Babesia caballi 6 Парно-груше-подібна 6—10 Коні Hyalomma plumbeum, Dermacentor marginatus, D. pictus, D. silvarum
Babesia equi 1—4 Хресто-подібна 30—60 Коні Hyalomma scupense, H. plumbeum, Rhipicephalus bursa, Dermacentor marginatus
Babesia motasi 2—3,8 Парно-груше-подібна 45 Вівці, кози Rhipicephalus bursa
Babesia ovis 0,5—2,5 Парно-груше-подібна 1—5 Вівці, кози Rhipicephalus bursa
Babesia canis 2—7 Парно-груше-подібна 5—10 Собаки Dermacentor pictus, Rhipicephalus sanquineus
Theileria annulta 6,5—2,9 8—20 Округла, паличко-подібна Гранатні тіла 80—95 Велика рогата худоба Hyalomma detritum, H. plumbeum, H. scupense, H. anatolicum
Theileria ovis 6,5—2,9 8—20 Округла, паличко-подібна Гранатні тіла 90—95 Вівці, кози Rhipicephalus bursa, Кліщі роду Hyalomma

В. bovis (синоніми В. colchica, В. argentina) викликає захворювання, описане, в зарубіжній літературі під назвою тропічний бабезіоз великої рогатої худоби. Цей вид бабезії має середні розміри — 1,5—2,43 х 0,75—-1,12 мкм. Найтиповішими є парногрушоподібні форми паразита: дві груші з'єднані вузькими кінцями під тупим кутом і розміщені на периферії еритроцитів (див. рисунок 2; 2). Зараженість червоних кров'яних тілець досягає 40 %, а в деяких випадках —70 %. В одному еритроциті рідко знаходять більш як два паразити.

Життєвий цикл бабезій відбувається в організмі великої рогатої худоби і в тілі перенощиків — іксодових кліщів. В організмі тварин найпростіші розмножуються простим поділом материнської клітини на дві дочірні або пупкуванням. В тілі перенощика спостерігається шизогональний поділ паразитів. У процесі розвитку найпростіших їх передача в організмі іксодових кліщів може відбуватися в межах однієї генерації (трансфазно) або через яйця (трансоваріально).

Під час ссання крові іксодовий кліщ інокулює спорозоїти збудника хвороби, що й призводить до зараження худоби бабезіозом.

Епізоотологічні дані.

Основним перенощиком збудника В. bigemina є одноживительний іксодовий кліщ Boophilus calcaratus. Меншу роль відіграють види Rhipicephalus bursa та Haemaphysalis punctata. Перенощиком кровопаразита В. bovis є триживительний кліщ Ixodes ricinus. Велика рогата хвороба хворіє на бабезіоз у весняно-літній період року, інколи й восени (вересень). Захворювання спостерігається через 10—15 діб після появи на тваринах кліщів-перенощиків кровопаразитів. Дорослі тварини порівняно з молодняком хворіють у тяжчій формі. Місцеві породи великої рогатої худоби більш стійкі проти захворювання порівняно з тваринами, завезеними із благополучних щодо цього захворювання районів.

Імунітет.

Імунітет при бабезіозі нестерильний. Він зберігається доти, поки в організмі перехворілої або імунізованої великої рогатої худоби знаходяться хоча б в невеликій кількості збудники, що не мають патогенного впливу (до одного року). Напруженість імунітету та його тривалість залежать від загального стану худоби, умов її утримання і годівлі. В природних умовах він підтримується в результаті реінвазії — через певний період за допомогою іксодових кліщів повторного зараження тварин збудниками. Імунітет виробляється лише проти конкретного виду (іноді навіть штаму) паразита.

Патогенез.

Внаслідок механічного та токсичного впливу бабезій руйнуються еритроцити, у хворих тварин виникає анемія. Кількість еритроцитів зменшується у 2—2,5 рази, гемоглобіну — в 2 рази і більше. Зміни в крові супроводжуються порушеннями білкового та вуглеводного обмінів, кислотно-лужної рівноваги, зменшення газового обміну. Все це призводить до порушення окислювально-відновних процесів, діяльності серцево-судинної (часте серцебиття, набряки) та нервової (пригнічення, підвищення температури тіла) систем, шлунково-кишкового тракту (пронос або запор). Внаслідок перетворення в жовчні пігменти гемоглобіну, що звільняється при руйнуванні еритроцитів, з'являється жовтяничність слизових оболонок, підшкірної клітковини, а також виділення його з сечею (гемоглобінурія). Підвищується порозність судин і капілярів, через що з'являються набряки та крововиливи в органах і тканинах тварин. Порушення кровообігу й інтоксикація організму призводять до альбумінурії. Збільшуються селезінка, печінка та лімфатичні вузли. Значні патологічні зміни в організмі худоби нерідко закінчуються летально.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період може тривати від 10 до 24 днів. Для бабезіозу характерним є гострий перебіг хвороби. У хворої великої рогатої худоби спостерігаються підвищення температури тіла до 41—42 °С, пригнічений стан, прискорення пульсу (до 100—140 ударів за 1 хв) і дихання (до 80 рухів за 1 хв), відсутність жуйки та апетиту, гемоглобінурія. Розлад шлунково-кишкового тракту характеризується проносами або запорами. У корів зменшується, а інколи майже й зовсім припиняється молоковиділення. До того ж молоко має червонуватий відтінок. Кров водяниста. Значно зменшується кількість еритроцитів, вміст в крові гемоглобіну. Крім того, спостерігається анізоцитоз, пойкілоцитоз, базофільна зернистість в еритроцитах, поліхроматофілія і лейкоцитоз. На початку хвороби слизові оболонки гіперемійовані, а потім стають анемічно-жовтяничними.

Тварини, яких не лікують, стають виснаженими. Деякі корови абортують. При відсутності лікування загибель хворої тварини може настати через 3—5 днів. Видужує худоба дуже повільно. Загибель її коливається у широких межах і в деяких випадках може досягати 60 %. Паразитоносійство триває до одного року.

Патологоанатомічні зміни.

Труп виснажений. Слизові оболонки та підшкірна клітковина бліді й жовтяничні. Селезінка збільшена в 2—3 рази, капсула напружена, пульпа на розрізі розм'якшена. Лімфатичні вузли, печінка, нирки, серце також збільшені. Печінка жовтого кольору, наповнена кров'ю. У сечовому міхурі сеча забарвлена в червоний колір. На слизових оболонках сечового міхура та шлунково-кишкового тракту, а також на серозних оболонках внутрішніх органів — масові крапкові крововиливи. М'язи серця дряблі. Книжка заповнена сухими кормовими масами. На епі- та ендокарді крововиливи. Кров водяниста. Зсідається погано. Спостерігається набряк легенів.

Діагностика.

Діагностика хвороби грунтується на основі епізоотологічних даних, характерних клінічних ознак і патологоанатомічних змін в трупі, а також результатів мікроскопічного дослідження мазків крові. Збудників хвороби можна також виявити при дослідженні лімфи і тканин організму кліщів — перенощиків бабезій. Високоефективними є також серологічні методи діагностики (РЗК, РІФ, ΡΗΓΑ, ELISA). За допомогою серологічних реакцій хворобу можна діагностувати значно раніше, ніж у тварини з'являється паразитемія (поява збудників у крові).

Бабезіоз необхідно диференціювати від анаплазмозу, сибірки, лептоспірозу, пастерельозу, а також гематурії. При останньому захворюванні спостерігається хронічний перебіг хвороби, температура тіла не підвищується, апетит здебільшого не знижується, а в сечі виявляють еритроцити. При цих хворобах відсутній терапевтичний ефект на введення специфічного протибабезіозного препарату. Вирішальними в цих випадках є лабораторні методи діагностики.

Лікування.

Із специфічних хіміопрепаратів при бабезіозі великої рогатої худоби призначають: береніл (азидин) у вигляді 7%-ного розчину на дистильованій або прокип'яченій воді в дозі 3,5 мг/кг внутрішньом'язово або підшкірно; діамідин (імідокарб) — 1—2 мг/кг підшкірно або внутрішньом'язово у вигляді 1—7%-ного водного розчину; солянокислий флавакридин — внутрішньовенно в дозі 3—4 мг/кг 1%-ний водний розчин (тяжко хворим тваринам дозу розділяють на дві частини і вводять через 12 год); піроплазмин (акаприн)—підшкірно або внутрішньом'язово в дозі 1 мг/кг 1—2%-ний водний розчин; гемоспоридин — підшкірно в дозі 0,5 мг/кг 1—2%-ний водний розчин; трипансинь (трипанблау) — внутрішньовенно в дозі 5 мг/кг у вигляді 1%-ного розчину на дистильованій воді. Застосування цих препаратів повторюють через 1—2 доби.

Одночасно із специфічними препаратами рекомендується призначати симптоматичні засоби лікування. Це насамперед серцеві (кофеїн, камфору, наперстянку), проносні (глауберову сіль, хлористий натрій) препарати. Хворим тваринам часто дають воду в невеликих кількостях, у раціон вводять свіжу траву та сіно. Тваринам надають спокій, їх не виганяють на пасовище.

Профілактика.

Велику рогату худобу випасають на пасовищах, де відсутні іксодові кліщі — церенощики збудників хвороби. Надійною профілактикою захворювання є стійлове утримання тварин та регулярне їх купання або обприскування за допомогою розчинів акарицидних препаратів (перметрин, К-отрин, бутокс, бензофоефат та ін.). У неблагополучній щодо захворювання місцевості на початку спалаху бабезіозу великої рогатої худоби тваринам вводять беренил або азидин, які профілактують організм від кровопаразитів протягом 2—3 тижнів. Інші препарати запобігають захворюванню тварин на бабезіоз протягом коротшого часу. Особливу увагу приділяють профілактиці бабезіозу у великої рогатої худоби, завезеної у неблагополучну щодо цього захворювання місцевість.


Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Бабезіоз великої рогатої худоби

Наступна сторінка      - Бабезіоз овець та кіз

Попередня сторінка    - Піроплазмідози

Повернутися до початку сторінки Бабезіоз великої рогатої худоби

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.