Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Бабезіоз собак

Збудник хвороби — кровопаразит Babesia canis (синонім Рігоplasma canis, а викликане ним захворювання раніше називали піроплазмозом). Він спричиняє захворювання переважно декоративних та мисливських собак у вигляді спорадичних випадків у різних районах України.

Характеристика збудника хвороби.

В еритроцитах паразит може мати вигляд овальних, амебо- та грушоподібних форм. Характерною формою бабезії є дві груші, з'єднані гострими кінцями під гострим кутом (див. рисунок 2; 5), які заповнюють майже всю уражену клітину крові (до 7 мкм завдовжки). В один еритроцит частіше проникає 1—2 паразити, в деяких випадках — до 10—15. Зараженість еритроцитів досягає 5—10 %. В організмі собак бабезії розвиваються простим поділом або лункуванням. Біологічними перенощиками збудників є окремі види іксодових кліщів, здатних до трансоваріальної передачі цих паразитів.

Еритроцитарні форми бабезій

Рис. 2. Еритроцитарні форми бабезій:
1 — Babesia bigemina; 2 — В. bovis; 3 — В. ovis; 4 — В. equi; 5 — В. canis

Епізоотологічні дані.

Основним перенощиком бабезій є триживительні іксодові кліщі Dermacentor pictus (Полісся і Лісостеп України) та Rhipicephalus sanguineus (Степ). Захворювання реєсрують з весни до осені — в період паразитування на собаках іксодових кліщів. Порівняно з дорослими тваринами у молодих собак (особливо у цуценят) бабезіоз перебігає у тяжчій формі. Безпородні собаки хворіють у легкій формі.

Імунітет нестерильний, триває від 4 міс до одного року.

Патогенез.

Основне значення в патогенезі має руйнування бабезіями значної кількості клітин червоної крові, що призводить до зменшення в крові хворих собак кількості еритроцитів, гемоглобіну та розвитку гемолітичної анемії. Внаслідок цього порушується нормальна діяльність багатьох внутрішніх органів хворої тварини.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період від 6 до 20 днів. Для бабезіозу характерний гострий, рідше підгострий та хронічний перебіги хвороби. При гострому перебігу бабезіозу температура тіла підвищується до 41—42 °С, пульс і дихання прискорюються. Собаки стають пригніченими, частіше лежать, апетит у них відсутній. Слизові оболонки бліді, пізніше стають жовтяничними. Часто спостерігається пронос (фекалії з домішками крові), інколи — рвота. Сеча набуває червоного кольору. Хвороба триває 3—9 днів. Загибель тварин може наставати уже через 3—7 діб після появи перших ознак захворювання. Підгостра форма характеризується підвищенням температури тіла до 41 °С, зниженням апетиту. Періодично температура тіла знижується до норми. Триває хвороба 2—3 тижні. При хронічному перебігу клінічні ознаки бабезіозу виражені слабо. Собаки пригнічені, апетит знижений. Температура тіла підвищується до 40—41 °С, а наступного дня — знижується до норми. Характерною ознакою хвороби є анемія і кахексія. Хвороба триває 3—5 тижнів.

Патологоанатомічні зміни.

Труп виснажений. Слизові та серозні оболонки анемічні й жовтяничні. Спостерігаються крововиливи в жовчному та сечовому міхурах, на епі- і ендокарді. Селезінка збільшена. Сеча червоного кольору.

Діагностику здійснюють на основі епізоотологічних даних, клінічних ознак хвороби, дослідження мазків крові, а посмертно — при розтині трупів собак. Високоефективною для діагностики бабезіозу є РА.

Бабезіоз слід диференціювати насамперед від чуми м'ясоїдних тварин, характерними ознаками якої є ураження нервової системи, катаральне запалення слизових оболонок кишечника та органів дихання. При чумі специфічні хіміопрепарати неефективні.

Лікування.

Призначають беренил (азидин) у дозі 3,5 мг/кг підшкірно (7%-ний водний розчин). Інколи у собак після ін'єкції розчину беренилу спостерігається ускладнення. Повторне введення препарату здійснюють через одну добу. Діамідин застосовують у вигляді 10%-ного водного розчину в дозі 1—2 мг/кг внутрішньом'язово.

Паралельно з етіотропною терапією слід призначати симптоматичні засоби лікування: підшкірно 1—2 мл 10—20%-ної емульсії камфори, підшкірно 1 мл 20%-ного розчину кофеїну, клізми. Хворим собакам надають спокій.

Профілактика.

Основним засобом профілактики бабезіозу є недопущення нападання на собак іксодових кліщів, а в разі появи на тваринах — їх знищення. При необхідності доцільно проводити хіміопрофілактику за допомогою беренилу (азидину).

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Бабезіоз собак

Наступна сторінка     -  Тейлеріоз

Попередня сторінка  -  Бабезіоз коней

Вернутися на початок сторінки - Бабезіоз собак

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.