Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин


В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.


Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози


   Література
   Карта сайту

Аскаридіоз

Аскаридіоз (Ascaridiosis) курей — ензоотичне захворювання, переважно курчат, яке викликає нематода Ascaridia galli з родини Ascaridiidae. Рідше аскаридіозом уражуються індики, цесарки, павичі та гуси. Крім домашньої птиці, аскаридії можуть паразитувати у фазанів, рябчиків та глухарів.

Аскаридіоз поширений у багатьох країнах світу, його також реєструють у різних зонах України. Хвороба завдає великої шкоди птахівництву в зв'язку з загибеллю, відставанням у рості та розвитку молодняка, зниженням несучості і проявленням гіповітамінозу.

Характеристика збудника.

Найбільша нематода курей: самці мають довжину 2—7 мм, самки —6—12. Тіло світло-жовтого кольору, ротовий отвір оточений трьома губами, краї яких мають зубчики. Хвостовий кінець самців має добре розвинений прианальний присосок, дві рівні тонкі спікули і хвостові сосочки (рис. 47).

Рис. 47. Ascaridia galli:

1 — головний кінець паразита; 2 — хвостовий кінець самця; 3 — хвостовий кінець самки; 4 — яйця на різних стадіях розвитку


Яйця овальні, середнього розміру (довжиною 0,070—0,86 мм), буруватого кольору, з товстою гладенькою оболонкою. У навколишнє середовище виділяються незрілими.

Аскаридії геогельмінти, розвиваються за трихоцефалідним типом (личинки не мігрують по кровоносному руслу). Розвиток яєць аскаридій до інвазійної стадії при оптимальних умовах завершується формуванням у них личинки за 1—2 тижні. В середній смузі України з травня по вересень яйця аскаридій розвиваються протягом 15—20 днів, а на півдні — 10—12 — з травня по жовтень. В іншу пору року вони не розвиваються, але зберігають життєздатність до весни майбутнього року. Згубно діє на них висушування та прямі сонячні промені. В приміщеннях зберігають життєздатність протягом 2,5 року, а на вигулах, у грунті — до трьох років. З дезинвазійних засобів ефективним є 5—10 %-ний розчин хлорного чи негашеного вапна, емульсія креоліну, розчин карболової кислоти, ксилонафту та ортохлорфенолу в 3—5 %-ній концентрації.

Птиця заражається аліментарним шляхом при заковтуванні з кормом або водою інвазійних яєць, а також при поїданні дощових черв'яків (резервуарних живителів). У залозистому й м'язовому шлунках курей з інвазійних яєць вилуплюються личинки аскаридій, які заглиблюються у ліберкюнові залози кишечника, де ростуть 18 діб, після чого виходять у просвіт кишечника і досягають статевозрілої стадії через 1—2 міс. Тривалість життя аскаридій в організмі птиці — від кількох місяців до року.

Епізоотологічні дані.

Аскаридіозом заражається і тяжко перехворіває молодняк від 2- до 6-місячного віку. Джерелом інвазії є хворі курчата та дорослі кури — паразитоносії, а факторами передачі збудника забруднені інвазійними яйцями корми, вода та резервуарні живителі (дощові черв'яки). Сприяє поширенню інвазії скупчене утримання і неповноцінна годівля, підлогове утримання курчат. Спостерігають наростання інвазії при надходженні молодняка в маточне стадо (вересень — жовтень), яка досягає максимуму в листопаді — січні. З травня інвазія знижується в результаті самовідходження аскаридій. Яйця їх здатні перезимовувати.

Динаміка аскаридіозної інвазії залежить від кліматичних умов та технології вирощування молодняка і утримання птиці. При клітковому утриманні птиці створюються несприятливі умови для поширення аскаридіозу.

Патогенез.

Аскаридії діють на організм інвазованих курей механічно, інокуляторно, трофічно та антигенно. Великої шкоди завдають личинки аскаридій у період міграції. Вони руйнують ліберкюнові залози і ворсинки кишечника, відкривають ворота для інфекції та викликають алергічні реакції. Дорослі нематоди можуть стати причиною закупорки й розриву кишечника. У інвазованих курей порушується засвоєння вітаміну А, незважаючи на достатній вміст його у кормах. Порушується також функція травлення, що призводить до виснаження та загибелі птиці.

Імунітет.

Стійкість птиці проти зараження залежить від її фізіологічного стану, умов утримання та годівлі. Перехворіла на аскаридіоз птиця стає несприйнятливою до повторного зараження в результаті набутого імунітету. В експерименті одержаний штучний імунітет при імунізації курей антигеном із аскаридій або яєць гельмінтів, опромінених гамма-променями.

Клінічні ознаки.

Перші симптоми захворювання спостерігаються у птиці через 7—8 днів після зараження і проявляються загальною кволістю, зниженням апетиту, проносом. Птиця малорухлива, сидить з опущеними крилами. Мають місце нервові явища, відставання у рості й розвитку, схуднення. При інтенсивній інвазії і відсутності лікувально-профілактичних заходів спостерігається значна загибель курчат. Нерідко аскаридіоз ускладнюється гіповітамінозом А.

Патологоанатомічні зміни.

Труп виснажений, у тонкому відділі кишечника знаходять велику кількість аскаридій, запалення, гіперемію та крововиливи на слизових оболонках, інколи закупорку й розрив його стінок. В печінці та інших паренхіматозних органах помітні застійні явища і ознаки дистрофії.

Діагностика.

Прижиттєвий діагноз ставлять на основі результатів копроскопічного дослідження методами флотації (Фюллеборна, Щербовича або Дарлінга), однак яйця аскаридій нагадують яйця гетеракід, що утруднює діагностику хвороби. Для уточнення діагнозу підозрілих на захворювання курей піддають діагностичній дегельмінтизації у кількості до 20 голів.

Посмертно при розтині трупів у кишечнику знаходять дорослих аскаридій, а при компресорному дослідженні зскрібків з уражених ділянок слизової оболонки — їх личинок. Наявність характерних патологоанатомічних змін у кишечнику та паренхіматозних органах також підтверджує діагноз на аскаридіоз.

Лікування.

Для дегельмінтизації використовують солі піперазину (адипінат, сульфат, фосфат і дитіокарбамат), піперазину гексагідрат, препарати фенбендазолу (панакур, фенкур, сипкур, бровадазол), фебантел (ринтал) та ін. При змішаній інвазії (аскаридіоз, гетеракідоз) застосовують суміш препаратів піперазину або нілверму, тетрамізолу з фенотіазином, фенбендазолу або фебентелу (ринталу) груповим методом з кормом вранці до годівлі.

Препарати піперазину призначають у разових дозах: курчатам 2—3-місячного віку — 0,1 г, молодняку з 4-місячного віку і дорослим курям — 0,25 г на голову два дні підряд. Препарати фенбендазолу (панакур, фенкур, сіпкур, бровадазол), фебантел (ринтал) у одноразовій дозі 5 мг на голову за діючою речовиною два дні підряд, при змішаній інвазії — 10 мг. Піперазину дитіокарбомат призначають в разовій дозі 0,2 г/кг маси птиці два дні підряд.

Гігроветйн застосовують у суміші з комбікормом (1,5 кг препарату на 1 т корму) з лікувальною та профілактичною метою 30—60-денними курсами за зоотехнічними нормами в сухому, запареному або вареному вигляді.

Нілверм застосовують птиці у дозі 0,04 г/кг маси з комбікормом. При змішаній нематодозній інвазії (аскаридіоз, гетеракідоз) дозу препарату збільшують до 0,08 г/кг маси тіла.

Суміш препаратів піперазину з фенотіазином призначають при одночасному зараженні курей аскаридіозом і гетеракідозом груповим методом у разових дозах: молодняку 4-місячного віку піперазину 0,5, фенотіазину 0,3 г, а птиці старшого віку — відповідно 0,5 і 0,7 г на голову два дні підряд. Суміш тетрамізолу (нілверму) з фенотіазином дають в разових дозах молодняку до 4-місячного віку — тетрамізол (нілверм) 0,04 г за діючою речовиною І фенотіазин 0,3 г на голову два дні підряд.

Профілактика — ізольоване вирощування курчат і дорослих курей. При підлоговому, вигульному й комбінованому утриманні молодняк для ремонту вирощують у батарейних клітках або брудерах. Дорослу племінну птицю і птицю товарного стада при підлоговому утриманні розміщують у пташниках на незмінюваній підстилці. Перед розміщенням кожної нової партії птиці проводять механічне очищення, дезинфекцію приміщень і замінюють підстилку. При вході до пташника обладнують дезкилимки. Приміщення для сховища фуражу та кормокухні захищають від залітання диких птахів.

Профілактичні дегельмінтизації проводять: при клітковому утриманні — після встановлення інвазії; при підлоговому (підлогово-вигульному) — кожні 45—60 днів; при вигульному утриманні — щомісяця (при незначній інвазії — кожні 2—3 міс); при змішаному утриманні — перед посадкою птиці в клітки. Лікувальну дегельмінтизацію організовують за показаннями.

Хіміопрофілактику аскаридіозу проводять з використанням препаратів піперазину 0,2 г/кг маси тіла птиці та фенотіазину 0,4 г/кг маси тіла в суміші з кормом один раз на тиждень протягом 2— З міс. Крім зазначених препаратів, застосовують гігровентин, який згодовують щодня у дозі 2 г/кг комбікорму за зоотехнічними нормами протягом 2 міс.

Дезинвазію пташників та вигульних двориків проводять 5 %-ною емульсією ксилонафту, їдким натром та ін. А.В.Малахов (1986), С.В.Березкіна та інші (1986) пропонують морантелу тартрат (12,5 %-ний) всередину в разовій дозі 120 мг (або 15 мг за діючою речовиною) на голову. Препарат розчиняють у воді й додають до корму. Екстенсефективність 100 %.

З лікувально-профілактичною метою доцільно також використовувати димедин індивідуально або груповим методом у дозі 5 мг/кг маси тіла. Екстенсефективність препарату на статевозрілих аскаридій — 100 %.


Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Аскаридіоз

Наступна сторінка      - Токсокароз і токсаскаридоз

Попередня сторінка    - Неоаскаридоз

Повернутися до початку сторінки Аскаридіоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 
Индекс цитирования.