Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Аноплоцефалідози коней

Аноплоцефалідози однокопитних (Anoplocephalidoses) — цестодозні гельмінтози кишечника коней, ослів та мулів, які характеризуються приступами колік, нервовими епілептичними припадками, проносом, анемією і сильною гарячкою. Хвороба часто закінчується смертю. Хворіють частіше лошата в літній і осінній періоди. Захворювання спричиняють три збудники.

Характеристика збудників.

Стьожкові гельмінти родини Апоріоcephalidae, що належать до двох родів Anoplocephala і Paranoplocephala, загальними ознаками яких є наявність неозброєного сколекса з великими присосками і слабо розвинена шийка, ширина дозрілих члеників значно перебільшує довжину.

Anoplocephala magna — найбільш патогенна і найбільша цестода коней, розміром до 50 см, сколекс скулястий, присоски великі. Членики короткі, але широкі. В зрілому членику матка заповнена яйцями. Паразитує у задніх відділах тонких кишок.

Anoplocephala perfoliata — локалізується у товстих кишках, довжина від 3 до 7 см, за формою нагадує насіння гарбуза або огірка. На сколексі позаду кожної присоски розміщуються по вушкоподібному виросту. Яйця мають великий грушоподібний апарат.

Paranoplocephala marnillana — має довжину 10—40 мм, тонше тіло, ніж попередні види. Сколекс маленький, із чотирма присосками, без вушкоподібних придатків, матка має вигляд поперекового ствола з лопатями, в зрілому членику займає всю його ширину. Яйця великі, онкосфера окутана грушоподібним апаратом. Локалізується у дванадцятипалій кишці.

У розвитку аноплоцефалід бере участь проміжний живитель, яким є ґрунтові (орибатидні) кліщі. Після поїдання на пасовищі орибатидними кліщами яєць аноплоцефалід у порожнині їх тіла за 145—150 днів до інвазійної стадії, розвивається личинка — цистицеркоїд. Однокопитні заражаються на пасовищі при поїданні інвазованих ґрунтових кліщів. В організмі коней аноплоцефали досягають статевої зрілості через 30 днів.

Епізоотологічні дані.

На аноплоцефалідоз частіше хворіє молодняк. Захворювання проявляється влітку й восени. Джерело зараження — хворі тварини та паразитоносії. Передають інвазію орибатидні кліщі, інвазовані цистицеркоїдами аноплоцефалід, яких заковтують коні з травою, ґрунтом, частіше в сиру погоду на пасовищах з природним травостоєм. Зараження відбувається у травні — червні. Живуть паразити в кишечнику лошат 3—5 міс.

Патогенез.

Діючи на слизову оболонку кишечника, аноплоцефаліди спричиняють її запалення, утворюють у ній глибокі виразки, в які можуть потрапляти різні бактерії, що призводить до утворення абсцесів. Порушується моторна й секреторна функції, змінюється хімічний склад хімусу, що призводить до виснаження, появи проносу і нервових явищ. Скупчення великої кількості цестод може бути причиною закупорки кишечника, а в деяких випадках — інвагінацій та заворотів.

Клінічні ознаки.

У більшості коней хвороба перебігає безсимптомно. При тяжкому перебігу спостерігаються пригнічення, відсутність апетиту, підвищення температури тіла до 40—41 °С, залежування. У деяких тварин буває аритмія, прискорене дихання.

Патологоанатомічні зміни.

Виснаження трупа, катаральне запалення, набрякання з осередковим почервонінням слизової оболонки голодної кишки. В нирках і на серці — крововиливи. Печінка кровонаповнена, головний мозок набряклий; При інвагінації і розриві кишечника — перитоніт.

Діагностика.

Діагноз ставлять на основі копроскопічного дослідження фекалій за методом Фюллеборна і виявлення у них яєць або члеників цестод. Яйця світло-сірого кольору, округлої форми, всередині яйця онкосфера оточена грушоподібним апаратом.

Лікування.

Призначають індивідуально всередину фенасал у дозах лошатам до одного року 200 мг/кг, молодняку до двох років — 250 і дорослим коням — 300 мг/кг маси тіла. Екстракт чоловічої папороті в желатинових капсулах задають у дозах: лошатам віком 5—7 міс — 5—7 і 8—12 міс — 8—10, річним, 2—3-річним та дорослим — 15—20 г. Препарат можна задавати і в болюсах. Перед дегельмінтизацією тварин витримують на 12—15-годинній голодній дієті. Через 2 год дають проносне. Виснаженим тваринам та інтенсивно зараженим лошатам зазначену дозу вводять у 2— З прийоми.

Профілактика не розроблена. Рекомендується створювати культурні пасовища, зимове й ранньовесняне жереблення, проводять дворазову з інтервалом 15—30 днів преімагінальну дегельмінтизацію у липні — серпні. Необхідно здійснювати щоденне механічне очищення стаєнь від гною і їх біотермічне знезараження.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Аноплоцефалідози коней

Наступна сторінка     -  Гіменолепідатози

Попередня сторінка  -  Стилезіоз жуйних

Вернутися на початок сторінки - Аноплоцефалідози коней

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.