Скотный двор Скотный двор

 Паразитологія та інвазійні хвороби
сільськогосподарських тварин

 

В.К. Чернуха (ред.), Ю.Г.Артеменко, В.Ф. Галат та ін. — К.: Урожай, 1996.

Карта сайту

Зміст

ЗАГАЛЬНА ПАРАЗИТОЛОГІЯ

Визначення паразитології, її зміст та значення

Історія розвитку наукових шкіл зоопаразитологів, паразитологічні дослідження в Україні

Біологічні основи паразитизму

Типи взаємовідносин організмів

Паразитизм, закони (аксіоми) та рівні паразитизму

ВЧЕННЯ ПРО ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ

Економічні збитки, які спричиняють інвазійні хвороби

Епізоотологія інвазійних хвороб

Вчення Є.Н.Павловського про природну вогнищевість трансмісивних хвороб

Вплив навколишнього середовища та фауни живителів на перебіг інвазії

Імунітет при інвазійних хворобах тварин

Ветеринарна паразитоценологія

Принцип планування протипаразитарних заходів

Основи профілактики інвазійних хвороб

ПРОТОЗООЗИ ТВАРИН (НАЙПРОСТІШІ ТА ПРОТОЗОЙНІ ХВОРОБИ

Піроплазмідози

Бабезіоз великої рогатої худоби

Бабезіоз овець та кіз

Бабезіоз коней

Бабезіоз собак

Тейлеріоз

Кокцидіїдози тварин

Еймеріози тварин

Еймеріоз курей

Еймеріоз кролів

Еймеріоз великої рогатої худоби

Еймеріоз овець

Кокцидіїдози свиней

Токсоплазмоз

Ізоспорози собак і котів

Саркоцистоз

Криптоспоридіоз

Трихомоноз

Парувальна хвороба

Гістомоноз

Балантидіоз

Хілодонельоз

Іхтіофтиріоз

Нозематоз

Амебіоз

Анаплазмоз

Еперітрозооноз

Бореліоз

ВЕТЕРИНАРНА ГЕЛЬМІНТОЛОГІЯ

Визначення, зміст і обсяг ветеринарної гельмінтології

Основні етапи розвитку та вклад українських вчених у вивчення гельмінтозів тварин

Патогенез і особливості імунітету при гельмінтозах

Імунітет при гельмінтозах

Діагностика гельмінтозів

Епізоотологічна класифікація гельмінтозів

Основні принципи заходів боротьби з гельмінтозами

Трематоди і трематодози тварин

Трематодози жуйних

Фасціольоз

Дикроцеліїдози жуйних

Дикроцеліоз

Еуритремагоз

Парамфістомататози тварин

Парамфістомидози

Опісторхоз

Простогонімоз

Ехіностоматидози

Нотокотилідози

ЦЕСТОДИ І ЦЕСТОДОЗИ ТВАРИН

Ларвальні цестодози

Теніаринхоз — цистицеркоз

Теніоз — цистицеркоз

Цистицеркоз тенуікольний

Цистицеркоз пізиформний

Цистицеркоз овісний

Ценуроз церебральний

Ценуроз м'язової тканини та підшкірної клітковини (ценуроз Скрябіна)

Ехінококоз

Альвеококоз

Імагінальні цестодози

Теніїдози

Теніози

Мультицептози

Ехінококоз

Альвеококоз

Дипилідіоз

Дифілоботріоз

Мезоцестоїдози м'ясоїдних

Аноплоцефалятози

Монієзіоз

Тизанієзіоз

Авітеліноз

Стилезіоз жуйних

Аноплоцефалідози коней

Гіменолепідатози

Дрепанідотеніоз

Гіменолепідози

Райєтинози

Давеніоз

Амеботеніоз і хоанотеніоз

Цестодози риб

Кавіоз

Каріофільоз

Ботріоцефальоз

Лігулідози

НЕМАТОДИ І НЕМАТОДОЗИ

Оксиуратози

Оксиуроз

Скрябінемоз

Пасалуроз

Гетеракідоз

Гангулотеракідоз

Аскаридатози

Аскаридоз свиней

Параскаридоз

Неоаскаридоз

Аскаридіоз

Токсокароз і токсаскаридоз

Стронгілятози

Стронгілідози коней

Стронгілятози жуйних

Хабертіоз

Буноотомоз

Езофагостомоз

Трихостронгілідози

Стронгілятози м'ясоїдних

Анкілостомоз і унцинаріоз

Амідостомоз гусей

Стронгілятози дихального апарата

Диктіокаульоз

Протостронгілідози

Метастронгільоз

Сингамоз

Спіруратози

Телязіоз великої рогатої худоби

Спіруратози птиці

Тетрамероз

Стрептокароз

Ехінуріоз

Трихоцефалятози тварин

Трихоцефальоз свиней

Трихоцефальоз жуйних

Трихоцефальоз м'ясоїдних

Трихінельоз

Філяріатози

Онхоцеркоз

Парафіляріоз

Сетаріоз

Дирофіляріоз

Рабдитатози

Стронгілоїдоз

Діоктофіматози

Гістрихоз

Філометроїдоз риб

Акантоцефальози

Макраканторинхоз свиней

Поліморфоз і філікольоз птиці

ВЕТЕРИНАРНА АРАХНОЛОГІЯ І АРАХНОЗИ ТВАРИН

Паразитиформні кліщі

Вароатоз (варооз) бджіл

Акариформні кліщі і арахнози тварин

Саркоптидози

Саркоптоз свиней

Саркоптоз коней

Нотоедроз

Псороптидози

Псороптози

Псороптоз овець

Псороптоз великої рогатої худоби

Псороптоз коней

Псороптоз кролів

Хоріоптози

Отодектоз

Кнемідокоптоз

Демодекози

Демодекоз великої рогатої худоби

ВЕТЕРИНАРНА ЕНТОМОЛОГІЯ І ЕНТОМОЗИ ТВАРИН

Оводові хвороби тварин

Гіподерматози великої рогатої худоби

Естроз овець

Ринестроз коней

Гастрофільоз однокопитних

Зоофільні мухи

М'ясні мухи

Кровосисні комахи (гнус)

Ґедзі

Комарі

Мошки

Мокреці

Москіти

Кровососки

Сифункулятози

 

Анкілостомоз і унцинаріоз

Анкілостоматидози (унцинаріоз і анкілостомоз) м'ясоїдних (Ancylostomosis et uncinariosis) викликають нематоди Uncinaria stenocephala і Ancylostoma caninum родини Ancylostomatidae, які паразитують у тонкому кишечнику собак, котів, лисиць, песців, єнотів та інших м'ясоїдних. Захворювання проявляється відмовою від корму, загальним пригніченням, ознаками анемії, порушенням процесів травлення (пронос, рвота), виснаженням і часто загибеллю цуценят.

Характеристика збудників.

Дрібні нематоди від 6 до 20 мм довжиною. Унцинарії — світло-жовтого кольору, тіло злегка витончене з обох кінців. На головному кінці є дуже розвинена ротова капсулат що має дві симетричні різальні пластинки. На хвостовому кінці у самця — трилопатева статева бурса і дві однакові спікули, у самок — загострений кінець з шипиками.

У анкілостом ротова капсула розміщена субтермінально і має дві хітинові пластинки, на вільних кінцях яких знаходяться по три зуби. У самців спікули довгі, овальні. Яйця анкілостоматид стронгілідного типу, овальної форми, сірого кольору, незрілі, всередині яйцевих оболонок знаходиться зародок у стадії кількох шарів дроблення.

Цикл розвитку прямий. У зовнішньому середовищі з яєць вилуплюються личинки, які два рази линяють і стають інвазійними. М'ясоїдні заражаються при ковтанні інвазійних личинок з кормом і водою, а також шляхом активного їх проникнення через неушкоджену шкіру. Личинки, які потрапили через рот, розвиваються у кишечнику до статевозрілої стадії за 12—24 дні. При активному проникненні через шкіру личинки потрапляють у кровоносні судини, по малому колу кровообігу заносяться з кров'ю у легені, звідки через капіляри й легеневу тканину мігрують в альвеоли, бронхи та трахею. Під час кашлю вони потрапляють у ротову порожнину й проковтуються. У кишечнику унцинарії досягають статевої зрілості через 12—23 дні, а анкілостоми — 14—16. Тривалість життя в організмі живителя 1—2 роки.

Епізоотологічні дані.

Анкілостоматидози частіше зустрічаються і важче перебігають у молодих тварин. Унцинаріоз лисиць і собак реєструють повсюди, анкілостомоз — на півдні України (осередками), переважно в районах з теплим, вологим кліматом. Факторами передачі інвазії є корми й вода, а також грунт і підстилка, які містять інвазійні личинки анкілостоматид. Яйця та личинки малостійкі у зовнішньому середовищі, у середній смузі не зимують і швидко гинуть під час висихання. Максимальна інтенсивність інвазії спостерігається у липні й поступово до зими знижується.

Патогенез.

Збудники анкілостоматидозів на різних стадіях розвитку, виявляють механічну й антигенну дію, травмують слизову оболонку кишечника і кровоносних судин, порушують діяльність шлунково-кишкового тракту та інших систем інвазованих тварин. Личинки під час міграції руйнують легеневу тканину й інокулюють патогенну мікрофлору. Будучи гематофагами, при їх паразитуванні в крові зменшується кількість еритроцитів і вміст гемоглобіну, розвиваються лейкоцитоз та еозинофілія.

Клінічні ознаки.

Захворювання має дві форми перебігу: гостру й хронічну. Гостра форма зумовлена паразитуванням у молодняка преімагінальних нематод. У хворих тварин відсутній апетит, вони швидко худнуть, спостерігається анемічність слизових оболонок, пригнічення, рвота, фекалії рідкі, містять слиз і сліди крові. При слабкій інвазії захворювання перебігає хронічно й проявляється проносом і поступовим схудненням '(виснаженням).

Патологоанатомічні зміни.

На розтині трупів спостерігають катаральне або геморагічне запалення слизової оболонки тонкого відділу кишечника з точковими крововиливами і виразками, а також знаходять дорослих анкілостоматид.

Діагностика.

Для прижиттєвої діагностики досліджують проби фекалій хутрових звірів, собак і котів за методом Фюллеборна, враховуючи епізоотологічні дані й клінічні ознаки хвороби; посмертно — при розтині трупів і виявленні у кишечнику характерних патологоанатомічних змін та статевозрілих анкілостоматид.

Лікування.

Для дегельмінтизації собак, лисиць, песців і соболів застосовують солі піперазину в дозі 0,2 г/кг маси три дні підряд, нафтамон 0,3 г/кг з м'ясним фаршем або кашею після 18— 24-годинної голодної дієти. Звірів годують через 3 год після задавання препарату. Ефективні також нілверм, тетрамізол гранулят, мебенвет гранулят, ринтал і препарати фенбендазолу в тих же дозах, що й при аскаридатозах м'ясоїдних.

Профілактика.

Та ж, що й при токсокарозі. Основною профілактичною дією проти анкілостоматидозів є кліткове утримання хутрових звірів з піднятою сітчастою підлогою, а також періодична термічна дезинвазія кліток і загонів.

 

Скотный двор


На сайте Скотный двор

Ви дивилися сторінку - Анкілостомоз і унцинаріоз

Наступна сторінка     -  Амідостомоз гусей

Попередня сторінка  -  Трихостронгілідози

Вернутися на початок сторінки - Анкілостомоз і унцинаріоз

1 2 3 4 5 6

7
8

Скотный двор

Скотный двор

Животноводство

Животноводство

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Справочник зоотехника-селекционера и контроль-ассистента по молочному скотоводству

Инкубаторы

Инкубаторы

Разведение кур мясо-яичных пород

Разведение кур мясо-яичных пород

Аз-Буки-Веді тваринника

Аз-Буки-Веді тваринника

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Паразитологія та інвазійні хвороби сільськогосподарських тварин

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник по заготівлі і зберіганню кормів

Довідник зооінженера

Довідник зооінженера

9

Скотный двор

 

Èíäåêñ öèòèðîâàíèÿ.